Кінець глави

 


Ті українці, які вірили, що з приходом до влади Віктора Януковича в російсько-українських відносинах настане «медовий місяць» довжиною в президентський термін нового глави держави, відчувають себе обдуреними. Причому як ті, хто захоплено аплодував великому другу Росії, побудувати дві передвиборчі кампанії на обіцянках поліпшити відносини з сусідньою країною, так і ті, хто бачив у Януковичі «запроданця», московського агента, єдиною метою якого є здача Україні.


Російсько-український конфлікт на підвищених тонах розгорівся настільки стрімко, що деякі починають підозрювати, що є глядачами добре зрежесованої вистави, результатом якого стане якась чергова сенсаційна домовленість Москви і Києва – подібна до харківських угод. Але те, що ми спостерігаємо, відбувається насправді. І цей неабиякий конфлікт між Росією і Україною був зумовлений самою появою Віктора Януковича у кріслі президента України.

Начебто нічого несподіваного не сталося - до влади повернулася команда, яка вже перебувала біля керма управління, у тому числі й енергетичного, в останній період правління Леоніда Кучми. Повернулася - і постаралася відновити ту атмосферу в російсько-українських відносинах, яка існувала до приходу до влади «помаранчевих».

 

Але парадокс ситуації полягає саме в тому, що за цей час енергетична ситуація докорінно змінилася під впливом цілої низки факторів. Назвемо хоча б два: перший – світова економічна криза, що показав російським лідерам, що все їхнє сировинне благополуччя може одномоментно впасти, як картковий будиночок і потрібно збирати гроші для себе, а не ділитися з іншими, і другий – ситуація з Білоруссю, яка продемонструвала, що «не в коня корм». Росія протягом майже двох десятиліть постачала Мінськ дешевими енергоносіями - що власне, і дозволило Олександру Лукашенко зберегти напіврадянську економіку країни на плаву - в обмін на інтеграційні гасла. Але як тільки випала можливість і погіршилася економічна ситуація, Лукашенко звернувся за допомогою до європейців. І, якби не очевидна неадекватність білоруського президента після останніх виборів, вже зараз Білорусь могла б розраховувати на європейську допомогу. У Москві чітко зрозуміли: час слів завершилося. Пора міняти газ на власність. 


Віктор Янукович у цей час перебував в опозиції і готувався до повернення до влади. Коли він перебував на посаді прем'єр-міністра в епоху Віктора Ющенка, ніяких особливих проблем з газом не виникало, тому що продовжувала діяти схема за участю РУЕ. Першою, хто зіткнувся з небажанням Москви працювати за посередницькими схемами, стала Юлія Тимошенко - можливо, після переговорів з Володимиром Путіним вона зрозуміла, що більше обіцянками і схемами відкупитися від Москви не вдасться, що доведеться ділитися чимось куди більш істотним - або воювати. Але Тимошенко президентом не стала, а Янукович прийшов у кабінет президента в украй безтурботному настрої, переконаний, що росіяни не залишать його біді.
 

Перший крок назустріч Москві новий президент зробив сам, підписавши з російським колегою горезвісні Харківські угоди і заявивши про позаблоковий статус України. Українському керівництву здавалося, що цих цілком «лукашенківський» кроків, цієї показної демонстрації лояльності – заради ратифікації Харківських угод, від яких, як виявилося, в Москві готові в будь-який момент відмовитися, били опозицію, «націоналістів» - достатньо, щоб серця російських друзів розтанули.


А друзі, між тим, очікували від Віктора Януковича конкретних кроків, пов'язаних з поворотом української політики в російську сторону. І не на словах, а на ділі. Їм не потрібно було повернення до кучмівської «багатовекторності», яка дратувала Москву в часи другого українського президента. Вони вважали Януковича куди більш «своїм», ніж Кучму - і куди більш залежним від проросійських настроїв його електорату. Вони очікували від нього вступу до Митного союзу та в Євразійське економічне співтовариство, повернення за стіл переговорів зі створення Єдиного економічного простору. Вони розраховували на розуміння щодо контролю над українською трубою. І, звичайно, власність, власність, власність...


Відповідні публічні пропозиції - вкупі з відповідними непублічними натяками - робилися, як відомо, з перших днів президентства Януковича. І коли в Москві зрозуміли, що замість згоди «все виправити» Янукович готується підписувати угоду з Євросоюзом - це там було сприйнято як зраду.


У Януковича, тим часом, ніби й не помічали цього. І, побачивши, що росіяни нічим не поступаються, стали шукати шляхи для перегляду газових угод. І знайшли - судовий процес над Тимошенко. Не можна сказати, що в Москві хтось був дуже стурбований долею Тимошенко. Більш того, з початком процесу в Росії навіть визнали, що такий процес на руку Кремлю, так як арешт конкурентки може ізолювати Януковича і зробити його персоною нон-грата на Заході. Але в Росії хотіли б, щоб Тимошенко судили з якогось іншого приводу і вже аж ніяк не пов'язували б її справу з самою суттю енергетичних угод - простіше кажучи, не ставили б під сумнів репутацію Путіна.


Але в Києві так і не помітили, де знаходиться грань, за якою з'явилася готовність російського прем'єра прибути в українську столицю у якості свідка на процесі проти своєї колишньої колеги. Взаємне роздратування наростало з кожним днем ​​судового процесу - особливо після арешту Тимошенко. Росіяни ніяк не могли зрозуміти, чому Янукович не усвідомлює ситуації, в якій він опинився і не здається, Янукович ніяк не міг зрозуміти, чому він повинен здаватися. Зрештою, в голосі Медведєва з'явилися металеві нотки і заговорив про утриманства українців - і пішло-поїхало!
 
Реорганізація «Нафтогазу», відмова російського президента від зустрічі з українським колегою в Душанбе, жорстке інтерв'ю Януковича, в якому той пообіцяв звернутися до суду і порадив Медведєву не навішувати ярликів, заява Путіна про початок будівництва наступної черги «Північного потоку», що може позбавити росіян від українського транзиту... І це тільки початок бойових дій - війна почалася і її ніхто не зупинить. 


Суть цієї війни - не в газовій ціні, а в зруйнованих корпоративних відносинах двох кланів, які перебувають при владі в сусідніх країнах. Завершилася ціла глава в російсько-українських відносинах, глава довжиною в 20 років - коли відносини кланів завершилися, а відносини держав ще не почалися.

 

Вирішувати справи «полюбовно», як в часи Бориса Миколайовича і Леоніда Даниловича, ці люди вже більше не зможуть. Домовлятися політично вони просто не вміють. Сторони і далі будуть діяти, шантажуючи один одного, намагаючись допомогти суперникам і конкурентам один одного, намагаючись вдарити якомога болючіше...


У Росії вже зрозуміли, що Янукович не віддасть їм Україну, що він залишить її собі і своїм хлопцям - і з цієї самої секунди український президент перестав цікавити і Медведєва, і Путіна, став у їхній свідомості справжнім ворогом, гіршим будь-якого Ющенка, тому що зрадив надії. І в цьому немає нічого нового, тому що завжди було відомо, що два найбільш ненависних президента в Кремлі - це Саакашвілі і Лукашенко. Один - за те, що демонстративно антиросійський. Інший - за те, що брехливо проросійський.


Янукович теж зрозумів, що Росія не піде йому на жодні поступки, що тепер з ним боротимуться серйозно. Але що далі? В українського президента є два шляхи - умовно кажучи, північнокорейський і південнокорейський.

 

Північнокорейський - це ізоляція, злидні і безвихідь.

 

Південнокорейський - це демонтаж авторитарних елементів системи, діалог з опозицією, економічні реформи та виконання вимог Євросоюзу. Для першого варіанту у Януковича немає ресурсів. Для другого не вистачає розуміння, компетентності і почуття перспективи.

 

Віталій Портніков

Левый берег


Коментарі (0)

26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

394
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилувати водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

1099
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

2631
18.11.2021
Дмитро Сінченко

Руслану Марцінківу не випадає нарікати на попередників чи скидати відповідальність на «парламент», адже рік тому він вдруге здобув посаду міського голови Івано-Франківська, а заразом і монобільшість у міській раді. То ж немає й об’єктивних перешкод для виконання передвиборчих обіцянок. «Фіртка» спробувала з’ясувати, якою мірою очільник міста втілює у життя передвиборчі обіцянки.

2603
17.11.2021
Мар'яна Цимбалюк

Фіртка розпиталася Ігоря Бабинюка, директора Івано-Франківського міжнародного аеропорту, які нові компанії здійснюватимуть авіарейси в Івано-Франківськ, чи будуть літати іноземні лоукости, що сталося з МАУ, яким чином влада та концесіонери перезавантажать роботу летовища.

2560
16.11.2021
Тіна Любчик

Останні роки цікавість іноземних туристів до України зумовлена, насамперед, введенням безвізового режиму та відкриттям нових прямих авіарейсів. Фіртка пропонує розглянути, де саме на Прикарпатті зафіксували найбільші надходження.

1871

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у даний момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Яс

413

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

14397 2

Каденюка я тоді ще не знав і не міг припустити, що колись з ним познайомлюся. Але мене пройняла немислима гордість, коли на екрані телевізора човник набирав висоту. Зараз навіть не можу повісти, що мене так розпирало. Мабуть, відчуття, що українці теж сучасні та серед них є люди, які готові заради своєї держави на звитягу. Політ у космос на ту пору ще нагадував лотерею.    

1470

Добрий шматок нашого життя минув у системі переконань, що посуду має бути два види. Перший, то звичайні горнята і банячки, якими ми послуговувалися у щоденному побуті. А в паралельній радянській реальності ще існував посуд з серванта у вітальні.

2511
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

698
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

6377
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

15345
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

5019
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

6479 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

6820
19.07.2021

Предстоятель Православної церкви України Блаженніший Епіфаній освятив розписи кафедрального собору Преображення Господнього Коломийської єпархії.

15999
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

2332
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

1571
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

2210
08.11.2021

Зі слів речниці, чинний голова партії Олександр Корнієнко прагне цілковито зосередитись на роботі першого заступника голови Верховної Ради України, а відтак вирішив скласти повноваження голови партії.

2536
03.11.2021

Відповідні постанови народні депутати України ухвалили сьогодні на пленарному засіданні парламенту.

3186