Разом з радянським ладом і радянським способом життя пішли в історію і радянські черги.
За радянських часів головною турботою споживача було - дістати товар.
"Де дістав"? - відповідь припускала не лише назвати магазин, але і скільки годин знаходився в черзі або скільки переплатив зверху, чи є блат, а також чи не "можна і мені дістати такий ж".
Раніше у кожного придбаного предмета домашнього вжитку, одягу, їжі була не лише ціна, але й історія.
Донесення НКВД свідчать, що радянська черга була своєрідною формою соціальної самоорганізації населення, зі своїми правилами, традиціями, ієрархією, нормами поведінки:
Черги починають утворюватися за декілька годин до закриття магазину в дворах сусідніх будинків. Знаходяться люди із складу черги, які беруть на себе ініціативу, складають списки. Записавшись в чергу, частина народу розходиться і вибирає собі затишні куточки на тротуарах, дворах, в під'їздах, де відпочивають і гріються. Окремі громадяни приходять в чергу в кожухах, з ватними ковдрами та іншим теплим запасним одягом. Приносили і табуретки, щоб не стояти, а сидіти в черзі.
