Відому франківську баскетболістку, гравця Національної жіночої збірної України з баскетболу 3×3 Христину Філевич визнали найкориснішим гравцем відбору до чемпіонату Європи. У Франції «жовто-блакитні» з абсолютним результатом подолали кваліфікаційний бар’єр і у вересні зіграють на першості Старого Світу у Бухаресті.
Про нагороду кращого гравця…
– Це було дуже неочікувано. Не думала, що титул MVP забере Україна. Не тільки ми, а й Франція вийшла з першого місця. Вони господарки кваліфікації, і логічно було б, якщо титул віддали їм. Але сталося інакше. Мені було дуже приємно! Навіть не можу висловити усіх своїх емоцій. Ну, ви знаєте, що будь-який титул MVP – це заслуга усієї команди. Це команда так зіграла, якби не вона, не було б і тих перемог і цього визнання. Дякую усім дівчатам і тренерам, які в нас вірили і підтримували увесь цей час.
Про кваліфікаційні матчі…
– До останнього матчу не вірили, що подолаємо кваліфікаційний бар’єр. Все одно хотіли про всяк випадок убезпечити себе від ймовірних «закруток», мати усі чотири перемоги і вийти на чемпіонат автоматично. А це право давала тільки перемога у групі. Дуже шкода, що травмувалася Дарія Звідна, тим більше це сталося за 30 секунд до завершення гри. Це стало ударом для нас. Але ми зібралися, знали, що мусимо дійти до кінця. Ми не могли зробити жодних замін і грали утрьох. Ми показали себе гідно, здобувши перемогу над Швецією. Даші не було з нами на корті фізично, але вона була з нами морально, підтримувала увесь цей час, кричала: давайте, дівчата, ще трошки, ще краплиночку!
Про мікроклімат у збірній…
– Я вже не перший рік граю у 3×3 і помітила цю тенденцію – важко бути вчотирьох, ще й сваритися постійно. Мені здається, що саме завдяки тому, що у нас така маленька кількість дівчат в одному місці, підтримуємо гарні стосунки. Ми знаємо, що, якщо хтось випаде, ми програємо гру, турнір. Тому тримаємося разом. Намагаємося від початку до кінця один одного зрозуміти. Навіть якщо хтось десь когось не зрозумів, все одно поговоримо, перепитаємо, як комусь краще зробити. Це позначається на результаті. Нас небагато, усі – досвідчені гравці, усі знають, що кожен момент може гойдати ситуацію в той чи інший бік.
Про суперників…
– Коли ми грали на підготовчому турнірі у Франції, Польща мені здавалася більш легкою командою. Коли ми вийшли на кваліфікацію, ця команда дала нам дуже сильний бій. Просто ми були фізично сильнішими. Якщо згадати гру, ми майже весь час з ними грали очко в очко. І навіть були моменти, коли ми поступалися «мінус два». Але ми гідно довели цю гру до кінця.
Про завдання на чемпіонаті Європи…
– Я вважаю, що так, у кваліфікаційному турнірі ми показали, що ми сильні і змусили усіх з собою рахуватися. Я сподіваюся, для нас на чемпіонаті Європи усе складеться позитивно.
Про олімпійські перспективи…
– А у якого гравця немає бажання зіграти на Олімпійських Іграх (посміхається – ред.)? Звісно, хочу зіграти на таких масштабних змаганнях. Але ще невідомо, хто на той момент буде сильніший. Звісно ж, шанси досить високі. Сподіваюся, усе складеться для України якнайкраще і ми зіграємо в олімпійському Токіо!
Про підтримку з боку родини…
– Найбільшу підтримку відчувала від своєї сім’ї. Мій чоловік, моя дитина (2- річна донька Аміна, – ред.), мої батьки підтримували мене від початку до кінця. Це дуже відчувалося на моїх діях і надихало мене.
Андрій МЕНІВ, ЗК
