Змушувати підписувати заяву про відпустку, не виплачувати зарплату та звільняти без вагомої причини — ці та інші речі вважаються грубим порушення трудового законодавства. Та все ж, знаходяться працедавці, котрі не гребують цим. Особливо багато їх було під час карантину.
Лілія та Роман працювали до карантину та навіть не підозрювали, що зовсім скоро комусь доведеться брати участь у конфлікті із роботодавцем, а хтось буде змушений шукати іншу роботу.
Лілія
“Від спільних знайомих дізналася,
що на моє місце вже знайшли підміну,
а керівник зі мною навіть не поговорив”
Лілія (ім’я змінене) до карантину більше як рік працювала у магазині спідньої білизни. Каже, що робота їй була до душі.
“Насправді, моя робота мені дуже подобалась, окрім спілкування із клієнтами, я мала ще ряд функцій, які виконувала — вела сторінки в соцмережах, домовлялася із підрядниками. Єдине, що мене тривожило: те, що зарплата була мала, а обв'язків — багацько”.
Коли почався карантин, власник несподівано запропонував … написати заяву, що дівчина бере відпустку за власний рахунок.
“Я була шокована і мені це одразу не сподобалось. Житло я орендую платити потрібно щомісяця: звідки взяти кошти, якщо мені не заплатять нічого? Тоді ж подзвонила до знайомого юриста, котрий порадив все ж таки відстоювати свої права. Так і зробила — у розмові із власником я сказала, що відмовляюся писати заяву заднім числом і за законом він має виплатити мені ⅔ заробітної плати”
Та проблеми із роботою в Лілії на цьому тільки почалися.
“Пізніше зі мною сконтактувалася бухгалтерка і повідомила, що я таки отримаю частину заробітної плати. Більше зі мною ніхто не розмовляв. Коли карантин послабили я побачила в соцмережах інформацію про те, що магазин відкритий для покупців, але мені про це не сказали. Коли я декілька разів намагалася передзвонити до власника, то він повідомляв, що зайнятий. Від спільних знайомих я дізналася, що він дуже негативно сприйняв те, що я наважилася відстоювати власну думку. Для мене це стало несподіванкою, адже спілкувалися ми по-людськи, нормально”
Окрім того, Лілія дізналася, що на її місце вже знайшли іншу працівницю, . Потім власник заявив про те, що звільняє її через те, що вона не з”являлася на роботу.
“Насправді, я тривалий час не могла зрозуміти, що відбувається. Під час карантину я хворіла та позичила гроші, була впевнена,, що зможу віддати все із зарплати. Тоді я ще навіть не знала, що мене звільняють. Це було дуже неприємно.”
Зрештою, Лілія вирішила, що краще їй добровільно звільнитися і не розвивати цей конфлікт.
"Я щаслива, що все це закінчилося, адже зрозуміла, що зарплата, не відповідала обов’язкам. Окрім того, мені ще й виплатили тільки частину, за один місяць і це дуже прикро”.
Зараз жінка каже, що завдяки цій ситуації вона загартувала характер та отримала сили рухатися далі та навіть задумала створити власний бренд.
“Я творча особистість і вирішила, що можу працювати в цьому напрямку.
Завдяки карантину я зрозуміла, що кожна людина повинна навчитися турбуватися про себе і відстоювати власну думку”.
Роман
“За березень отримав дві тисячі гривень,
за квітень всього тисячу”
Роман (ім'я змінене) працював адміністратором у коворкінг просторі із початку року.
“Я відповідав за конференц-зал, за комунікацію між замовниками і компанією, отримував оплату за користування коворкінг-місцями, часом організовував різні події для наших клієнтів. В більшості, мене захоплювала та частина роботи, де потрібно комунікувати з своїм керівництвом, адже я надихався ними та завжди брав щось для себе із цього спілкування”.
Коли почався карантин, керівництво закладу сказали, що варто всім працівникам написати заяву про відпустку за власним бажанням.
“Одразу ж після оголошення карантину зі мною та ще декількома працівниками зв’язалися та довго пояснювали ситуацію, що склалася. Говорили про те, що цей бізнес неможливо перенести в онлайн і про те, що зараз немає жодних замовлень та прибутків. Ми домовились про те, що всі напишуть заяву про відпустку за власний кошт, але керівництво пообіцяло, що частину зарплати все ж таки виплатять. У підсумку, я отримав дві тисячі гривень за березень та тисячу за квітень”.
Роман каже, що попри все, він не вважає цю ситуацію несправедливою.
“Я з розумінням поставився. Це бізнес, а я звичайний працівник. До мене поставились добре, я працював офіційно, зарплата теж. Але ніхто не може впливати на всесвітню пандемію і відповідне зменшення зарплати — це найменше, що могло статись”.
Одразу після цього, Роман знайшов іншу роботу.
“Я розумію позицію зі сторони бізнесу, бо платити зарплату працівниками просто за те, що вони є — не практично. Але з іншого боку, коли нас поставили до відома, що за весь місяць, я отримаю всього тисячу гривень, мені було дуже прикро. Саме тоді, я отримав пропозицію перейти на іншу роботу. І рішення я прийняв відразу - погодився. Зараз я працюю у великій міжнародній компанії й можу сказати, що мені це дуже подобається. Якщо говорити про попередню роботу, то і керівництво, і я розуміли, що довго на тій посаді не затримаюсь: давно вже її переріс і було бажання чогось більшого. Тому, можна сказати, що ця ситуація навіть дала мені поштовх рухатися далі”.
Що робити, якщо відправляють у відпустку за власний рахунок або не виплачують зарплату?
Наталія Вишневецька, спеціалістка з підбору персоналу, радить комунікувати з працедавцем перед тим, як приймати рішення.
“Насправді, завжди є дві точки зору. Звісно, я розумію людей, котрі залишилися без оплати роботи у період кризи, або які стикнулися із порушенням їхніх прав. Та підприємців я також можу зрозуміти. Адже, у час кризи не всі мають можливість виплачувати зарплатню: хтось піде в мінус, а в когось можливо дружина вагітна і кошти йдуть виключно на сім’ю. Ситуації різні бувають. Тому, я б радила не гарячкувати, а комунікувати як і керівництву, так і людям, що працюють на них.
Це нормально, якщо працедавець пояснить ситуацію і всі разом приймуть рішення, що робити. Також, нормально, якщо ви підійдете до свого керівника і запитаєте про те, чому він вирішив відправити вас у неоплачувану відпустку, або зменшив зарплатню.
Коли ж згоди все ж не вдалося дійти, на жаль, працедавці бувають різні, тоді варто звернутися до юриста за порадою".
Віталій Бабак, юрист радить, що варто робити у випадках, коли працедавець порушує ваші права.
«Родзинка підписаної заяви про неоплачувану відпустку в тому, що вона має бути добровільною і не інакше.
Якщо від вас вимагають написати таку заяву — це є грубим порушенням законодавства про працю.
Інша справа, що на практиці майже неможливо довести, що працівника змусили це зробити.
Можна записати розмову з роботодавцем, проте ви не зможете використовувати ці докази, адже вони зібрані в незаконний спосіб. Людина має бути попереджена, що ви здійснюєте запис.
Може бути такий варіант, щоб роботодавець написав замість вас цю заяву і поставив підпис, але тоді має бути спеціальна експертиза, яка вкаже, що почерк не ваш і писали не ви.
Як правило, таку експертизу проводять впродовж пів року. За такий термін, ви вже можете розв'язати цю проблему самотужки.
Як юрист, я раджу у жодному випадку не підписувати заяву на неоплачувану відпустку і пробувати домовлятися.
В такому разі, працедавець зазвичай йде на компроміс, коли працівник має можливість себе захистити.
Наприклад, звільняє вас — тоді можна оскаржувати незаконне звільнення і тут ви можете досягти успіху. Так само, якщо вам не оплачують зарплату — якщо у вас укладений трудовий договір, то дуже легко це довести.
Винятком можуть бути прописані правила у пункті про форс-мажорні ситуації, наприклад, працедавець вказав прямо про те, що у випадку пандемії він не зобов‘язаний оплачувати зарплату працівникам. Але на практиці мало хто враховує такі деталі, та й передбачити коронавірус ніхто не міг.
Якщо говорити про звільнення через те, що немає прибутків, то тут варто розглядати три випадки: коли ви оформлені офіційно (трудовий договір або контракт), коли у вас договір на надання послуг або виконання робіт та тоді, коли ви працювали за домовленістю без офіційного працевлаштування.тим, у кого укладений цивільно правовий договір на надання послуг або виконання робіт, то практично неможливо щось довести. Річ у тому, що ці люди час від часу підписують домовленість про те, що вони просто надають послуги. І якщо одного дня працедавець з якоїсь причини не захоче укласти наступний договір, то працівник не зможе себе захистити.
- Якщо це повноцінний трудовий договір, тоді можна спокійно захищати себе в суді від незаконного звільнення. В такому випадку, працедавець може заплатити від двох тисяч неоподаткованих мінімумів, не зможе обіймати аналогічні посади, або ж буде змушений до виправних робіт.
- Якщо ви працювали неофіційно, тоді у вас є серйозний важіль впливу. Ви можете звернутися до державної служби з охорони праці й працедавця мають притягнути до адміністративної відповідальності. Тут беруться до уваги будь-які докази: відео- і фотофіксації, показання свідків, тобто ваших колег. В такому випадку, працедавець має сплатити від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів (близько 8-17 тисяч гривень) за одного працівника.
Розглянемо випадок, коли ви уклали трудовий договір, але вам не виплачують всю суму заробітної плати, тоді можна подати до суду заяву про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати. Це навіть не позов, а звичайна заява, яку суд зазвичай погоджує, адже невиплачені кошти можна легко відстежити: достатньо взяти виписку з архіву платежів. Якщо ви працюєте за трудовим договором, то виграти справу досить легко.
Важливо у заяві вказати також те, що ви хочете стягнути із роботодавця судові витрати, тоді вам компенсують все і ви не витратите жодної копійки зі своєї кишені.
Запам‘ятайте, що у випадку, якщо порушуються ваші права, ви можете звернутися до юристів, у безоплатну правову допомогу, в Державне управління з питань праці та навіть на гарячу лінію Кабінету міністрів. Відстоюйте свої права і не бійтеся».
Джерело фото Unsplash
