Тільки з одного прикарпатського села у зону АТО пішли служити майже тридцять чоловіків. Бійці із Красної, що на Івано-Франківщині, воюють у різних підрозділах на передовій.
Односельці жартують, що в АТО відправили цілий взвод, та переконують, що жоден чоловік у Красній від військової служби не ухилився.
Про це йдеться у сюжеті перших західноукраїнських новин «Огляд дня» (щобудня о 21:00 на телеканалі ZIK).
Коригувальник артилерійського вогню Дмитро Данилюк одним із перших у селі Красна пішов у зону АТО добровольцем. Зараз він звільнений у запас, працює учителем військової підготовки у місцевій школі. Розповідає, що 12 його колишніх учнів і досі на передовій.
«Наші хлопці зараз воюють в Кримському, Зайцевому, Луганському, Щасті та на Шахті Бутовка. Тобто всі односельці, а їх 27 чоловік, зараз на передній лінії фронту», – зазначив учитель, капітан запасу Дмитро Данилюк.
Ті ж, кого демобілізували, повернулися в рідне село і тепер займаються волонтерством та збирають допомогу для фронту.
«Збираємо різні продукти – тушонку, яблука, цибулю. Тобто, все, що є у селі, люди нещодавно приносили й грузили на фуру», – розповів батько військовослужбовця пан Орест.
Цей вантаж відправили на схід три тижні тому. Про потреби хлопців на фронті їхні побратими постійно розпитують у телефонному режимі.
Бандерівське село – так, за словами місцевих жителів, Красну називали в радянські часи. Красняни воювали в Українській Галицькій армії, брали участь у національно-визвольних змаганнях у 40-50-х роках минулого століття. Тоді з цього села загинуло 110 осіб.
«У 30-х роках минулого століття в нашому селі одними з перших створювалися станиці ОУН. Коли вже була утверджена радянська влада, то на село було накладено тавро бандерівського. Це було зроблено саме за патріотизм та самопожертву наших краян», – зазначив директор сільської школи, історик Федір Кухарчук.
Один із випускників місцевої школи – 20-річний Іван – уже 2 роки служить у війську за контрактом. Попри те, що більшість часу перебуває на передовій, хлопець запевняє, що здійснилася його мрія дитинства.
«Мій батько брав участь у бойових діях. Тому я теж вирішив служити своїй батьківщині та дав присягу на вірність державі. Зараз я служу у 24-й окремій механізованій бригаді», – розповів контрактник Іван Тимків.
Тим часом красняни – і добровольці, і мобілізовані – повертаються зі Сходу додому. Місцеві впевнені, що вижити їм допомагають вищі сили, адже тільки одного з них було поранено на війні. Тому якщо доведеться знову їхати на передову, обіцяють не зволікати.
