Івано-Франківська влада втілює план Гітлера у творенні історії міста?

Івано-Франківськ незабаром буде відзначати свій ювілей – 350 річницю з дня заснування. Міська та обласна влада намагаються широко відзначити цю подію, в тому числі й на історичному рівні. Виконавчим комітетом міської ради 15.03.2011 р. прийнято рішення «Про оголошення конкурсу на виконання проектних пропозицій символічного знаку на місці першої української церкви в м. Івано-Франківську» у скверику поруч з площею Ринок (біля магазину «Природа»).



Цікаво, що саме на цьому місці ніякої церкви (в тому числі й української) ніколи не було. Тут зажди був єврейський квартал, знесений під час акцій Голокосту фашистськими окупантами в 1942 році. 


 
Євреї не тільки проживали в місті Станіславові (колишня назва Івано-Франківська), але й брали участь у його створенні та розбудові на рівні з трьома іншими національними громадами: українською, польською і вірменською. Місто власне й було розділено на чотири частини, які привілеями засновника Андрея Потоцького були надані саме цим громадам.


 
«У 1668 році остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-західній частині міста, вірмени – у східній, євреї – у південній» («Золоті сторінки України», видання Меркурі Глоб, 1996 рік, стр. 73.)


 
Отже, в південній частині фортеці, де нинішня влада Івано-Франківська знайшла «першу українську церкву», жили євреї. Більше того, тут досі поруч знаходиться і їх синагога. Вулички, які нині утворює згаданий сквер, називалися «Жидівська нижча та вища». Так їх описує відомий польський історик І. Грибович у книзі «Історія окружного міста Станіславова в Галичині в 1847 році»:


 
«Будинки в самому місті, а передовсім навколо ринку, належать здебільшого жидам – місцевим купцям. Будинки у передмісті належать католикам –торгівцям, міщанам, ремісникам, урядовцям і частково руським священикам».

 


 
Отже, тут, на площі Ринок, стояв звичайний єврейський будинок, що був знищений фашистами в 1942 році.


 
Єврейське населення в першій половині 20 сторіччя складало в місті Івано-Франківську понад 50% відсотків. Змиритися з такою цифрою та історичною спадщиною цього народу ( в місті діяло близько трьох десятків синагог, а ще десятки шкіл, культурних, наукових та спортивних єврейських товариств) фашисти не могли. Більше того, в місті у 1941 році було створено єврейське гетто, де на протязі трьох років гітлерівці розстріляли 120 тисяч євреїв, мешканців міста та області.


 
Німецька влада попри знищення єврейського народу, взялася також і за знищення єврейських кварталів на площі Ринок. Причому будинки знищували разом з населенням: частково спалювали, часто підривали. Гітлерівська влада мала свій план щодо розбудови міста і їм чомусь треба було розширювати міські площі: і перед вокзалом і перед ратушею. До речі, зносити мали також і саму ратушу, але не вистачило часу (мабуть там планувалося спорудження пам’ятника Гітлеру).



"На початку квітня 1942 року капітан Штреге, який був одночасно капітаном оборони міста, вирішив упорядкувати площу перед залізничним двірцем... Наказали зруйнувати всі будинки біля вокзалу... Задумано згідно з проектом на цьому місці закласти сквер... Комендант міста відчувши смак до руйнування, наказав потім зруйнувати цілий блок будинків, який стояв між Ринком. Потім наказав зруйнувати будинок старого кагалу і головну синагогу - найдавнішу та найціннішу пам'ятку архітектури міста. Згодом він хотів зруйнувати ратушу, мав намір висадити її в повітря і навіть одержав дозвіл уже на це від вищої влади... Руйнування будинків йшло досить швидко, але вивезення вантажу через брак підвод стало проблемою. Тому проклали залізницю від Ринку через низку вулиць до багна, куди звалювали вантаж. Працювали цілодобово..." (Ю.Фоєрман, "Щоденник зі Станіславова(1941-1943 рр.) Видання "Лілея- НВ" 2009 р. стр.37-38).


 
Мешканців будинку з площі Ринок перевозили вночі на цвинтар в район нинішнього міського озера, і розстрілювали. Ось як описує ці жаливі дні, один з мешканців єврейського кварталу Ю.Фоєрман в згаданому «Щоденнику зі Станіславова (1941-1943 рр.):


 
«У першій годині почався розстріл. Наказали зібратися групами, зняти верхній одяг, до сорочки, і погнали до могили. Живих примушували стрибати в могилу. Четверо стріляло з кулемета по тих, що лежали в могилі… Кидали до могили вагітних жінок, матерів з дітьми на руках і стріляли по них безперервно… Ті, хто стріляв, змінювалися, пригощаючись у вільний час бутербродами


Відтак почалося полювання на приречених, яке тривало до ночі... Увірвався німецький жандарм з криком, щоб усі вийшли вниз. "Цінні речі беріть з собою, тому що ви будете ними користуватися"... Нас відвели до ратуші, де на сходинках підвалу ми відпочили...О четвертій годині розпочали екзекуцію. Жидів виводили групами на площу. Там усі мали роздягатися наголо і лягати на землю. Відтак у них стріляли... »


 
В 2000 році під час реконструкції площі Ринок громадське об’єднання «Наше Місто» домоглося в міської влади трасування території перед ратушею, де колись були згадані єврейські квартали. Щоправда, сьогодні жодної таблички на місці людської трагедії немає, більше того, там проводяться різного роду гуляння і масові рекламні заходи. Зрештою, про Голокост в Станісловаві (Івано-Франківську) більше можна дізнатися в Музеї Голокосту у Вашингтоні Ді.Сі. (США), де є спеціальна виставка, присвячена жертвам станиславівського гетто. В Івано-Франківську ті страшні події 1941-1944 років чомусь не стали важливими для елементарної згадки. В згаданому скверику біля Ратуші, ГО «Наше Місто» закликало владу встановити пам’ятний знак на згадку про трагічні події єврейської Катастрофи, більше того, був розроблений проект віднови будинку, на першому поверсі якого мав бути музей Голокосту. Однак ця ідея не була реалізована, а порожнє місце біля ратуші вабить до себе не тільки торговців (тут впродовж 20-ти років діяв стихійний ринок продавців сушеної та в’яленої риби). До речі, це місце притягує до себе різні сумнівні пам’ятники. В радянський час тут стояв пам’ятник «пісяючому хлопчику». В останні роки місцеві ентузіасти намагалися встановити тут пам’ятник хрущу, і ще казна чому. І ось нарешті остаточне рішення, яке безумовно призведе до побудови чергової (з сотень існуючих у місті) каплички на згадку першої української церкви.
 
Де ж була перша українська церква в Станіславові – не так вже й тяжко дослідити, оскільки місто Станіславів утворилося три з половиною сторіччя тому, в час, коли все старанно записували й, головне, документували.
 
Так, от найвизначніший і найавторитетніший історик та краєзнавець Івано-Франківська професор Володимир Полєк (засновник і перший голова  громадського об’єднання «Наше Місто») дослідив, де була перша українська церква:

 
«Найбільш ймовірно, що ця дерев’яна церква на час перебування мандрівника Ульріха фон Вердума у Станіславові (1672 рік) була на місці сучасної греко-католицької катедри. Це підтверджується інформацією з 1851 року, коли дописувач із Галича писав, що у 1674 році «молоде братство» подарувало Церкві Введення келих. І тут же він уточнював, що «русини через судьбу неприязно постраждали, где костел по-єзуїтськи нині (тобто у 1851 році В.П.) одданий на церкву, там де була церква Введення.
 
Отже, церква Введення була на місці поєзуїтського костелу, переданого українцям греко-католицького віросповідування під церкву
». (Володимир Полєк, «Майданами та вулицями Івано-Франківська, видання «Львів. Світло й тінь» 1994 рік, стр. 18.).


 
Академік Володимир Грабовецький публікує переклад Копії з привілею 1658 року, виданого українській громаді м. Станіславова на спорудження церкви, організації братства, відкриття могили та читальні, і що зберігається в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, де сказано:
 
«Я, Андрій з Потока на Станіславові, Потоцький воєвода і генерал земель, Київський, Галицький, Коломийський, Лежайський староста. До відома кому про те належить знати. Хоч-не-хоч внесене прохання міщанами, які остаються при своїй грецькій вірі, на побудову церкви під тим титулом, якого вони хочуть мати з дозволу отця преподобного Львівського Єпископа. Я виділяю під цю міську церкву площу в тому місці Станіславові по правій руці, яка прямує з міста до порти біля валу в окрузі, який давно є виміряний…
 
Шпиталь належить до цієї церкви, йому убогі місця і площа визначаються за брамою. Діялося в Станіславові дня 14 місяця вересня 1658 року» (Академік В.Грабовецький «Істрія Івано-Франківська
», видання «Нова Зоря», 1999 рік,  стр. 86).
 

Отже, «порта», або «ворота» по-українськи, це відомі Тисменицькі ворота, що й знаходилися неподалік (поблизу палацу Ґартенбергів), тобто майже поруч з нинішньою Катедрою УГКЦ. Тут же й  згаданий «вал в окрузі», тобто ще нині існуючий фрагмент фортечного муру. Й, головне, шпиталь – морфологічний корпус Медінституту.
 

«Потоцький дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих». («Золоті сторінки України» видання Меркурі Глоб, 1996 рік, стр. 73.).


 
В.Грабовецький допускає, що в передмістях Станіславова було три українські церкви. Зрештою, якщо одна з них й знаходилася поруч з вірменським костелом, наприклад в районі нинішнього «білого дому», чи філармонії, то це ще не значить, що пам’ятний знак треба встановлювати у скверику біля ратуші, де був єврейський будинок.


 
Інший відомий дослідник міста Михайло Головатий твердить, що «з давен-давен ділянка ( біля музичного училища по вулиці Січових Стрільців) належала УГКЦ. У 17 столітті тут стяла дерев’яна церква св. Варвари, яка в 1846 році була розібрана. В 1935 році тут була збудована бурса» (М. Головатий «200 вулиць Івано-Франківська» видання Лілея-НВ, 2010 рік, стр. 347).


 
Отже, якщо говорити про найдавнішу українську церкву, то пам’ятний знак на її згадку треба було б поставити саме тут, поруч з музучилищем.


 
Підсумовуючи вище сказане, зауважимо, що НІХТО з істориків, краєзнавців, релігійних діячів не буде заперечувати того історичного факту, що на місці в скверику біля ратуші НІКОЛИ НІЯКОЇ ЦЕРКВИ не було. Це більше ніж очевидно. Якщо так, то для чого тоді міській владі так брутально перекручувати історію? Щоб продовжити традиції Гітлера з винищення історичної пам’яті про єврейське населення міста?


 
Автор цієї статті завжди схильний знаходити причини в більш банальних речах. Якщо французи кажуть «шерше ля фам», то івано-франківці мали б казати в таких випадках - «шерши за будівельником». І в цій справі не обійшлося без забудовника. Це може бути пан Колковський, який проник в ряди партії ВО «Свобода» і став депутатом Івано-Франківської міської ради. Саме він взявся за забудову так званого «будинку Ющенка», де попередня міська влада, втягнувши в аферу сина і першу дружина Ющенка, намагалися побудувати казино поруч з єдиною уцілілою в місті синагогою. Так от, не виключено, що черговий забудовник окинувши своїм «забудовним» оком безхозну високоліквідну територію скверика, взявся проштовхувати  ідею з капличкою. Тільки от в Івано-Франківську забудовник і капличка - це вибухонебезпечна суміш: там, де вчора стояла капличка - нині може появитися дев’ятиповерховий будинок.


 
Сумно, але рішення Івано-Франківської влади вже прийнято, причому без залучення до обговорення не тільки широкого кола експертів, але й навіть представників єврейської громади, які до того місця у скверику мають первинне історичне право.


 
Тепер же останнє слово залишається за духовенством УГКЦ, яке повинно підняти свої історичні архіви і ДОКАЗАТИ документально, що це місце колись належало їм, або ж може просто, по-християнськи, вирішити: чи  встановлювати свої релігійні символи на території, де сторіччями проживав біблійний народ, і де сталася жахлива трагедія сотень невинних людей.
 
 
 

 

Андрій Микитин, «ОстроВ»

 


Злощасний сквер в Івано-Франківську біля ратуші

 

 

Єврейський квартал Станіславова у минулому

 

 

Макет-реконструкція Станіславівської фортеці

 

 

План-реконструкція Станіславівської фортеці з колекції академіка В.Грабовецького

 

 


24.03.2011 Андрій Микитин 2193 13
Коментарі (13)

Андрій 2011.03.24, 09:38
Нешановна базікалка Микитин так не любить теперішньої свободівської влади що вирішив розіграти єврейську карту вкупі з фашистами, правда цей умнік-псевдознавець історії не видумав ніякого велосипеда і нацистів називає фашистами що говорить про його глибину знань. Все він знає де євреї жили і т.д., а що до євреїв Франківська не було? може вернемося ще в глибшу історію, чи може перетворимо наше місто на осередое єврейської культури, а самі усі виїдемо у Микитинці чи Крихівці. Нема кому от цьому рагулю вказати на помилковість тверджень за фашистів і нібито знищення єврейської кулльтури у сучасному Франківську. На місці цього Колковського я б так і зробив, як мінімум ця стаття може бути приводом до судової справи за наклепи та образу гідності. Ніхто не має ніякого первинного права на землі Франківська окрім тих мешканців які там зараз проживають, крапка.
Фелікс 2011.03.24, 10:25
Микитин не розібрався ні в чому, підготував велику статтю на швидку руку, але це ні для чого. "Чув дзвін, та не знає, де він". Якщо говорити про першу українську церкву на терені с. Заболоття - предка Станиславова, то вона знаходилася на місці сучасної жидівської синагоги, а не як пише Микитин коло ратуші. Місце, коло сучасної синагоги, колись називалося Рибною площею - там продавали рибу. У ХІХ ст. після того, як стара церква завалилася, місто площу подарувало жидам (на той час і бургомістр був жидом). А перед тим на місці Рибної площі стояла церква. Навіть, було знайдено її закладний камінь. Так, що треба уважно вчити "матчасть", а не балакати в повітря.
Makc 2011.03.24, 12:51
рибна площа тут виникла тільки в 2002 році коли почали продавати тараньку. Фелікс звичайно тупий, але влада мала б трохи відрізнятися від свяких таких феліксів...
Фелікс 2011.03.24, 13:35
Можна було б Макса не коментувати, але правда є в тому, що місце сучасної синагоги за Австрії в ХІХ столітті таки називалося "Рибна площа". А те що поруч продають "тараньку" це так ситуаційно сталося в часи Незалежності. То ж Максу, як мінімум можна порекомендувати почитати 30 книжок збірки "Моє місто - Станиславів" (що не полінувався зробити Микитин) - а вже потім пуркати в повітря про чиюсь тупість.
H.C. 2011.03.24, 14:12
цікаво що для влади Полєк уже не авторитет??? Здається все зрозуміло написано, де було церква...Введення...навіщо вигадувати щось на свою голову і головне витрачати гроші на черговий непотріб... невже так погано, що там є той скверик... замість прибрати його, посадити квіти за 100-200 гривень потратять черговий мільйон на дурню...
Ігор 2011.03.24, 14:32
Феліксу - раджу вам назвати яку саме книгу і якого саме автора30 книжок збірки "Моє місто - Станиславів" бо там є і чудові й авторитетні автори і є просто графомани, які переписують помилки і видають чуже за своє. До речі багато тих авторів не можеть відрізнити праве від ліве, не розуміють латині та польської мови і перекладають такі речі як порта наприклад фірка і таке інше. Потім це перепишуть чергові псевдоісторики і все. Тепер щодо Заболоття - то воно ніколи не було в районі синагоги, але біля піонерського парку, про це Грабовецький написав цілу книгу... Правда в цій статті є і ви її не заперечити - НІХТО з істориків, краєзнавців, релігійних діячів не буде заперечувати того історичного факту, що на місці в скверику біля ратуші НІКОЛИ НІЯКОЇ ЦЕРКВИ не було. Якщо там церкви не було - навіщо перекручувати історію??? Виросте молоде покоління і будуть вчити що там стояла церква і а перший ліпший графоман напише що то і було Заболоття і так дойде до поверненню місту первинної назви Заболлоттє... До речі найбільше пасує за таких умов.
Скінхед 2011.03.24, 15:24
суть навіть не в тім де стояла церква, а в тім що Микитин дуже вболіває за "богообраний народ", забуваючи про корінне населення міста.
Іван 2011.03.27, 21:13
Академік Грабовецький навіть не зміг ідентифікувати рік надання привілея українській громаді. У 1658 році він ще не був власником цих земель, не був воєводою Київським та й міста Станиславова ще взагалі не було. Насправді привілей був виданий у 1668 році і в ньому чорним по білому вказувалось місце під майбутню церкву - біля порти, або фіртки. Тоді так називали маленькі брами. У Станиславові була одна єдина Вірменська фіртка за сучасним вірменським костелом. До того ж при побудові синагоги викопали закладний камінь української церкви. Стосовно того, що вказана дільниця спокон віку була єврейською то це повна фігня. Спочатку євреї мешкали поблизу арсеналу, але коли поруч добудували палац Потоцьких, іх чемно попросили у 1720-х рока переїхати на нове місце. І вони переїхали. І навіть синагогу звели в тому місці де зараз сквер за медакадемією. Тим часом мала деревяна українська церква достояла до 1815 року і тихо завалилась від відхості. (Венедикт Площанський. Галицько-Руське місто Станиславів з достовірних джерел). Довший час на тому місті була пустка де торгували рибою, від чого місцевість стала називатись Рибною площею.А у 1897 року коли копали котлован під прогресивістську синагогу (яка стоїть і сьогодні)відкопали закладний камінь. Тому якщо і встановлювати таблицю, то на стіні синагоги. А оскільки цього робити не можна, то і обрали сквер, який стоїть найближче. А Андрію Микитину я б порадив трохи вивчати історію свого міста, перш ніж писати розгромні статті.
Семен 2011.03.28, 09:29
Не треба сперечатися по латинськи порта - це і ворота, і фіртка, і калітка і так далі. Тому берете слово "порта" і ліпити вашу церкву де завгодно.... хоч собі під фіртку... чи під свої ворота. Читайте Полєка - може й він помилявся????? А Венедикта Площанського ще треба прочитати в оригіналі і розібратися хто то такий, на яку фіртку орієнтувався, для кого писав і таке інше....
Makc 2011.03.28, 10:46
Івану - якщо слідувати твоїй логіці - то треба поставити пам'ятний знак на місці синагоги у скверику за медакадемією... Правильно? Чи ти антисеміт???
Іван 2011.03.28, 20:47
Полєк був звичайною людиною, а всі люди помиляються. На всіх мапах Станиславова ХVIII століття руська, тобто українська церква, позначена біля вірменського костьолу і, відповідно, біля вірменської фіртки. Церква стояла на місті синагоги, яка стоїть зараз (навпроти Фокстроту). Скверик біля магазину "Природа" є найближчим і найвдалішим місцем для знаку. Проти євреїв нічого не маю, і антисемитом ніколи не був. А в скверику позаду медакадемії стояла інша - стара синагога, зведена у 18 ст., яку знищили нацисти. Спеціально до Семена. Можу скинути скан сторінки оригиналу Площанського, якщо вкажеш свою електронну адресу.
Jozef 2011.03.30, 16:27
Поважаю всіх,особливо науковців,що жваво дискутуют про жидів і синагоги у центральній частині міста.Про то що знищили 120 000 жидів також знаю.Співчуваю людям,їх родичам.Але мушу зізнатись же не люблю жидів іне розумію,якого милого вони забули в Станиславові ( аж 120.000 ).Майже половина міста жидів.А як би в Єрусалимі 47% були українцями?
Іван 2011.03.30, 18:37
Насправді саме станиславівських євреїв (гебреїв, юдеїв, жидів і т.д) було близько 30 тисяч. Решта з області і навіть з Угорщини. А жили вони тут з моменту заснування міста, адже Андрій Потоцький їх гостинно сюди запросив.
12.07.2020
Тетяна Дармограй

Людмила Дем’яник, яку бійці знають за позивним Катруся Стріла, розповіла про те, як потрапила на фронт, з якими упередженнями там стикнулась, як адаптовується до цивільного життя та чим буде займатись після закінчення війни.

5946
10.07.2020

Про те, як  працює з іноземними інвесторами UkraineInvest Фіртка поспілкувалася з Андрієм Павлівим — представником урядового Офісу із залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest в Західній Україні.

1692
09.07.2020

Запашна та яскрава композиція з квітів дає можливість будь-якій людині перенестися в спекотне літо навіть лютою зимою, коли багато хто тільки мріє про свіжі, ароматні та щойно зібрані рослини. Сервіс flowers.ua/ru/frankovsk працює впродовж року, надаючи

1026
07.07.2020
Марія Лутчин

Сьомого липня у Європі, а 11 у світі, відзначають День шоколаду. Це свято виникло у Франції в 1995 році.

1276
05.07.2020
Люся Грибик

Танцюрист розповів нам про свої кроки до досягнення успіху, поділився секретами мотивації та розкрив подробиці своїх танцювальних буднів.

1991
03.07.2020
Марія Лутчин

Для відновлення зруйнованої інфраструктури: доріг, мостів, берегоукріплювальних дамб, за попередніми підрахунками, потрібно понад два мільярди гривень.

1639

Нещодавно на Фіртці започаткував свій блог Олег Саїк, де описав, що місцеві сайти державних установ, які потенційно мали б приваблювати інвесторів, у ганебному стані.

2049

Сервус, товариство! Так склались обставини, що зараз ми, як і весь світ, занурились у боротьбу з вірусом і за тим не зауважили кардинальних змін, що відбуваються у  суспільстві. 

5325

Під прикриттям карантину відбувається наглий дерибан коштів і майна міста.

8739

Середньосвітова смертність від коронавірусу складає 5,8%. Проте це тільки середня температура по палаті, яка в кожній окремій палаті (країні) різна.

6787 2
13.07.2020

Василь Стефурак акліматизував європейських овець і вивів власну породу для проживання в українських Карпатах. Василь –  Голова ГО «Асоціація вівчарів», переможець бізнесово-розважального реаліті «Громада на мільйон» в&

2592
10.07.2020

На Землі новий «диктатор» – COVID-19 і ми змушені пристосуватись до життя в нових умовах.

1246
23.06.2020

У перший рік життя малюка все змінюється доволі динамічно. Здавалося б, тільки недавно матуся спіткала усі тонкощі грудного вигодовування, і ось вже настає новий етап – введення першого прикорм. Це їжа, що суттєво відрізняється від материнського мол

8086
13.07.2020

У неділю, 12 липня, парафіяльна спільнота св. апостолів Петра і Павла в селі Старуня урочистою молитвою дякували Богові за своїх Небесних покровителів – Верховних апостолів Петра і Павла. В рамках відзначення храмового свята на парафії відбув

665
07.07.2020

Його життєва історія сповнена несподіваних поворотів долі, адже йому довелося здійснювати своє архієрейське служіння у вкрай складний для Церкви час – підпілля та переслідування.

1012
25.06.2020

На останню декаду червня, що у 2001 році, припала непересічна для історії Львова та й України загалом подія. Це багатьом видавалося неможливим і до останнього існували сумніви, але папа таки прибув поспілкуватися з українцями. Тоді це все просто видавал

1298
16.06.2020

Акція триває вже понад два роки і наближається до своєї кульмінації. Сьогодні, 16 червня, Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин долучився до історичного заходу – створення рукописної Біблії, пише Фіртка з посиланням

1676
14.07.2020

Український фільм «Мої думки тихі» восени вийде на HBO Europe.

385
14.07.2020

Верховна Рада ухвалила законопроєкт про державне регулювання грального бізнесу. Законопроєкт №2285-д "Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор" підтримали 248 народних депутатів, пише Фіртка з посиланням на Економічну

1442
14.07.2020

За 6 місяців 2020 року на Прикарпатті прокурори взяли участь у розгляді судами 123 протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. За їх результатами до відповідальності притягнуто 97 осіб, із яких 84 – депутати місцевих

742
09.07.2020

Про це президент заявив 8 липня під час зустрічі з представниками бізнесу Чернівецької області.

2063 1
03.07.2020

Єлісейський палац заявив, що Філіпп буде займатися урядовими справами доти, доки не буде призначено новий уряд.

863