Володимир Мухаметдінов із Івано-Франківська вклав сім тисяч доларів у реставрацію "Волги" 1967 року. Він працював над машиною два роки. Надав їй оригінального вигляду.
"Хотілося, щоб вона була такою, ніби щойно вийшла з конвеєра. Щоб всі найдрібніші деталі були "рідними"", - розповідає власник, пише Фіртка з посиланням на gazeta.ua.
Машина Володимира пофарбована у два кольори - вишневий та бежевий. Над передніми та задніми крилами встановлено хромовані молдинги.
Блискучі накладки також є під бічними вікнами дверей і навколо лобового та заднього скла. Назва машини на шильдиках написана латинськими літерами. Металевого оленя на капоті немає. Бампер машини без "кликів" - зверху хромований, знизу фарбований. Решітка радіатора із 37 вертикальних стійок, прозвана у народі "китовий вус".
"Це ГАЗ-21С - експортний варіант. Таку модель робили виключно для продажу за кордоном. Вони були значно якісніші, ніж ті, що реалізовували у Радянському Союзі. Всі зварні шви експортних моделей пропаювали латунню, шпаклювали оловом, щоб не просочувалася іржа. Двигун на такі "Волги" ставили потужніший - на 85 кінських сил. Машини для внутрішнього збуту мали 75-сильний силовий агрегат. Нерідко ГАЗи відправляли за кордон як машинокомплекти. Спеціальні місцеві фірми складали машини вже там, самі встановлювали на них шильдики іноземною мовою та додаткове обладнання. Я хотів придбати саме ГАЗ-21С, бо вона мені дуже подобається. Таких лишилося набагато".
Володимир купив автомобіля у колишнього військового за $1 тис. Той пригнав в Україну з Німеччини, де служив.
"Машина була в жахливому стані. Спереду були встановлені величезні фари від баркаса, вся проводка пошматована. Багато деталей не підлягали ремонту. Думав спочатку, що не зможу її довести до пуття. Тому вона три роки після покупки просто стояла, чекала свого часу. Потім потроху почав реставрацію. Відпіскоструїв весь кузов. Прийшлося міняти багато деталей. Купив ще одну таку "Волгу", але без документів. Вона стала донором, переставляв із неї деталі на експортну модель. Повністю замінив всю проводку на подібну до оригінальної. Навіть ізоленту підібрав таку, як у 60-х роках використовували на заводі. Довго збирав різноманітне "рідне" кріплення та болтики до машини. Двигун лишив рідний, він добре працює".
Керуванням відреставрованою "Волгою" Володимир задоволений. Машина має м'яку підвіску та легке керування, хоча гідропідсилювачем керма не оснащена.
"Вона йде, мов корабель. Плавно проходить великі ями. Малі відчуваються в салоні. Приємно, що шум двигуна не нав'язливий".
фото: Володимир Мукан
