Іванна Червінська: Важливо, де ти народився і яке середовище тебе формувало

 

 

Іванна Червінська, співачка, 26 років. Народилася в селищі Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області. Стала півфіналісткою 6-го сезону талант-шоу “Голос країни” у команді Святослава Вакарчука. Живе в Києві. Батько — будівельник, мама працює провідником на залізниці.

 

На телепроекті “Голос країни” тебе називали “карпатською мавкою”. Коли виконуєш народні пісні, заглиблюєшся в себе і співаєш так, наче говориш із предками. Це чуття в тебе з дитинства?

– Мене змалку супроводжували привітні, щирі, світлі люди, які завжди співають. У нашому регіоні ще збереглися ті традиції, які ми бачимо у фільмах, що знімали дуже давно. Коли передивлялася “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова, звернула увагу, як там говорять люди – наче своїх сусідок у селі чую. Дуже схожа вимова.


Важливо, де ти народився і яке середовище тебе формувало. Я з дитинства захоплювалась співом бабусь на весіллях, різдвяних святах. Для мене це було щось магічне та незвідане. Особливо захоплювало триголосся, яке виконували прості люди без музичної освіти. Вони і стали провідниками, які показали мені справжню красу української культури. А ще, пам’ятаю, завжди любила слухати бабусині історії про її молодість. Як вони з дівчатами ходили на вечорниці, веселились. Часто співаючи українські пісні, я заплющую очі і вимальовую собі спогади із історії бабусиної молодості.


Ті весілля, які роблять у нас в Карпатах, – це дуже гарне дійство. Бабусі затягують триголосся, одягають свої ще замолоду вишиті сорочки, хусточки з квітками, які вони теж скурпульозно вибирали до цього свята. Інколи у нас гуляють два тижні: тиждень до весілля і тиждень після. Доки все не з’їдять, доки все не розвезуть, приведуть до ладу… У нас досі грають троїсті музики. А це щось особливе. Зараз ці традиції, на жаль, в Україні потроху зникають – весілля все частіше роблять у кафе. Тягнуться до європейських стандартів, а це вже не те. Втрачається якась магія.


В моєму селі народився Олекса Довбуш. Я розумію і відчуваю часи опришків. Люди, незважаючи на те, що були християнами і тоді, все-одно були дуже пов’язані з природою, з язичництвом. Знали набагато більше. Скільки було людей, які вміли відводити хмари, лікувати не традиційним способом. Навіть моя бабця вміла за необхідності відводити вроки на вугіллі. Ніби і людина проста, а вміє взаємодіяти з природою.


В селі люди дуже близькі до землі. Вони важко працюють. У них лишилося щось від наших предків – ниточка тягнеться з давніх часів до сьогоднішнього дня. Зараз я особливо відчуваю це, живучи в місті. Коли приїжджаю додому – відчуття трепету переповнюють душу.

 

Мабуть, цього тобі бракує в місті?

– В селі мені завжди подобалися світанки. Особливо літньої пори – бачити ранішню росу. Але найбільше я любила вночі дивитись на зірки. На жаль, переїхавши в місто, цієї розкоші не маю. І світанки не такі, і зірок не видно.
Люблю ходити босоніж. У мене вдома є в саду улюблене дерево – яблуня Білий налив. В дитинстві воно здавалася мені великим деревом. Я на нього ледве вилазила. Зараз воно таке малесеньке, розгалуження починаються вже на рівні грудей. Це було моє потайне місце, де я часто любила ховатись. Мене ніколи на ньому не було видно, зате я завжди могла бачити всіх. Інколи у мене ностальгія за дитинством… Коли Білий налив достигає – треба приїхати додому зібрати. Щось на городі вродило – на все треба приїхати.

 

Багато людей, які мають голос від Бога, живуть з цим талантом, але не розвивають його, не відточують освітою. Як ти почала займатися музикою?

– Потенціал до музики проявила з дитинства самотужки. Завжди бігала зі скакалкою, крутилась біля дзеркала, що викликало у батьків і брата завжди посмішку. Правда, моє дитяче захоплення ніхто серйозно не сприймав. Коли навчалася в першому класі, я припала до душі одній дуже хорошій викладачці фортепіано Марії Іванівні. Я була не смілива, щоб заявити, що хочу займатись музикою. Викладачка переконала батьків в тому, що у мене є здібності. Так я стала займатись у музичній школі по класу фортепіано. Провчилась, на жаль, не довго. Через свою зайнятість на роботі батьки не мали можливості приділити нам із братом багато часу. В один момент я відстала в навчанні і мені самій складно було все наздоганяти, тому батьки вирішили мене не змушувати. Я покинула музичну школу, через що не один раз пожалкувала.

 

Коли постав переді мною вибір професії, зрозуміла що пов’язати своє життя з музикою не зможу, бо музичної освіти у мене не було. Вирішальним став випадок, який подарував мені шанс стати музикантом – це перемога в конкурсі “На крилах дитинства” в місті Винники біля Львова, де я отримала гран-прі у 2007 році. Там я і познайомилась зі своїм майбутнім викладачем Мартою Лозинською, яка запросила мене стати студенткою Львівського музичного училища ім. Станіслава Людкевича. Я поступила на кафедру музичного мистецтва естради. Там вперше відкрила для себе джазову музику, яку мені було на той час складно оцінити і полюбити.

 

 

У 2009 році львівський етно-джазовий гурт “ShockolaD”, який співав українські народні пісні в джазових обробках, запросив мене стати їхньою солісткою. Ми спільно записали два альбоми: “Щедрий вечір з добрим джазом”, та “World”. В останньому альбомі половину пісень я взяла зі свого регіону. Вони відомі в нашому краї, але на загал їх ніхто не знає. Так у нас відбувався обмін знаннями та вміннями. Вони для мене більше відкривали джазову музику, а я для них щось українське. Торік я припинила нашу співпрацю. Не так просто проявляти свою ініціативу, якщо ти не лідер проекту. Тому я зрозуміла, що якщо ще кілька років працюватиму в такому ж форматі, так і залишусь в тіні.

 

Я переїхала до Києва. Стала працювати з різними музикантами. Пізніше мені запропонував співпрацю відомий джазовий бас-гітарист Ігор Закус. Ми разом працюємо в стилі етно-джаз. А також “Gypsy Lyre”- це авторський проект гітарної музики. Вперше, прийшовши на їхній концерт, я закохалась у їх творчість. Вони запросили мене на jam sessin, який відбувався після концерту. Кожен імпровізував, але серед тієї імпровізації народилась пісня “Летів пташок”, яку я пізніше співала на “Голосі країни”. Вона і допомогла мені продовжити участь у проекті. А з колективом ми і надалі продовжуємо співпрацювати, маємо багато далекоглядних планів і ідей.

 

 

Знаю, ти навчалася ще в Донецьку, але мусила покинути навчання через війну.

Так. Я була студенткою Донецької музичної академії ім. Сергія Прокоф’єва. Навчалась на відділі “музичне мистецтво естради (джазовий спів)”. Провчилась тільки два роки і через непросту ситуацію в Україні змушена була перервати навчання. У мене там залишились документи, які протягом двох років я забрати звідти не могла. Що і не давало мені можливості кудись поступити чи поновитись у навчанні. Але світ не без добрих людей. В одному із інтерв’ю я обмовилась про те, що не можу забрати свої документи із Донецька. І мені після чого радо запропонували допомогу. Вдячна Андрію Короткову і Валерії Безуглій.

 

На скільки років почуваєшся?

– У дитинстві я була дуже сором’язливою дівчиною, тому віддавала перевагу самотності. Любила гуляти сама. Чомусь часто відчувала, що в мене – стара душа, зріла. Причому такі думки приходили мені в років 12… Хто зна, де моя душа була до того, як я народилася.


Почуваюся на зрілий вік. Завжди здавалося, що в мені більше віку внутрішнього, ніж того, що у паспорті. Завжди знаходила спільну мову зі старшими людьми. З однолітками спілкуватись було не так цікаво. Святкуючи цього року своє 26-річчя, зловила себе на думці, що все ж таки мені більше подобається цифра 25.Тому, мабуть, свій внутрішній вік на даному етапі я залишу двадцятип’ятирічним.

 

В якому місці на землі, крім батьківщини, тобі справді добре?

– Два роки тому поїхала в Індію, в Гоа, на відпочинок. Провела там 10 днів. Закохалася в цю країну. Вразило, що я там завжди перебувала в стані радості. Індуси дивовижні. Вони тебе не знають, але ідучи на зустріч, завжди посміхнуться. Спочатку це було дивно, але потім починаєш сприймати за звичну річ, яка є дуже приємною. Я там відкрилася до людей. Хоч не медитувала, не сиділа в позі лотоса.


Індуси – дуже відкритий і світлий народ. Можливо, через своє віросповідування, можливо, бідності. Мені там було дуже комфортно.

 

З яким інструментом себе асоціюєш?

– Мені подобається співвідношення: гітара і жінка. Це гарно, витончено і ніжно. Мені також нещодавно подарували гітару. Тепер вчуся грати і пізнаю для себе цей інструмент. Інколи можу собі підіграти, коли співаю. Також вивчила кілька джазових акордів. Граючи їх, маю таке враження, що я вже знаток. Можливо, колись вийду з нею на сцену і заграю, а поки-що займаюсь просто у своє задоволення.


Гітара – мій інструмент. Я така сама мобільна і емоційна. Через мою емоційність друзі люблять зі мною дивитися фільми. Я настільки переймаюсь стрічкою, починаю проживати цю історію – кручуся, радію, плачу. Часто ловила себе на тому, що друзі дивляться не фільм, а на мою реакцію на нього.

 

А яка їжа допомагає тобі бути в формі?

– В певний період часу після школи, я була трохи колобком. Коли стала займатись музикою і виступати на сцені – зрозуміла, що я собі зовнішньо не дуже подобаюсь. Вирішила зайнятись спортом і сісти на дієту. Перестала вживати звичну для села їжу: майонези, котлети і тому подібне. Почала з салатів і з часом полюбила здавалося б не поєднувані закуски. Мені дуже подобається поєднання сиру Дорблю в прикуску з яблуком. Думаю, мої односельчани цього не зрозуміли б. Часто на гастролях чи за лаштунками проекту “Голос країни” брала із собою ці смакоти. Подобається поєднання солодкого і солоного. Люблю грецький салат із додаванням винограду киш-миш. Це мій улюблений літній салат А сир додаю і у вівсянку, і в домашню піцу.

 

gazeta.ua

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Іванна Червінська з Коломийщини припинила участь в шоу “Голос країни” (відео)

Іванна Червінська: Тут я виросла і подолала комплекси

Учасниця проекту «Голос країни-6» з Прикрапаття знялася в першій у своєму житті фотосесії для глянцю (фото+відео)

Учасниця “Голосу країни” Іванна Червінська з Печеніжина вишиває картини Пікассо і Далі

Іванна Червінська з Івано-Франківщини пройшла у півфінал «Голосу країни» (відео)

Прикарпатська співачка Іванна Червінська пробилася в прямі ефіри на шоу "Голос Країни" (фото+відео)

Прикарпатка Христина Олексин перемогла в "нокаутах" на "Голосі країни 6" (відео)

20-річна Христина Олексин з Івано-Франківщини перемогла у вокальних боях шоу "Голос країни" (відео)

Дві представниці Івано-Франківщини пройшли до наступного етапу проекту «Голос країни»

Прикарпатка Іванна Червінська перемогла у вокальних боях на "Голосі країни" (відео)

Прикарпатка Вікторія Дмитрук вилетіла із шоу "Голос країни" (відео)

18-річна дівчина з Прикарпаття вразила джазовою манерою співу на шоу "Голос країни" (відео)


29.06.2016 1829 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2098
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

841
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

886
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

883 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2705 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1447

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

617

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

993

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1115
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1903
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1060
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

782
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

241
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14958
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7267
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

702
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

249
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

164
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

273
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

557
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1011