В Івано-Франківську презентували результати проєкту "Жіночі голоси Другої Світової війни".
Про це повідомили в сюжеті ОТБ "Галичина", пише Фіртка.
Таку ініціативу вдалося реалізувати за підтримки Європейського Союзу, основною метою якої є зберегти пам'ять про пережите. Оцифрувати свідчення людей, які розповідають про власний досвід минулої війни, стратегії виживання, втрати та надії.
Проєкт «Локальна історія» розпочали збирати розповіді очевидців минулих війн ще понад 10 років. За цей час вони вислухали тисячі голосів — чоловічих і жіночих.
Як зазначив учасник дослідницької групи Павло Артимишин, записували старожилів — в основному з Галичини: Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, а також частково з Волинської, Рівненської та Закарпатської областей — на предмет історії нашого краю.
"Це були події Першої світової війни, міжвоєнного періоду, перших совітів, нацистської окупації, других совітів і відродження української незалежності на початку 1990-х років. Назбиралося близько 5000 усноісторичних свідчень і понад 30 000 світлин — здебільшого з особистих архівів наших респондентів. Тож постало питання: що з усім цим робити далі".
Тому у 2022 ініціатори проєкту вирішили створити інтернет-портал "Жива історія".
"Зараз на сайті викладено близько 200 респондентів із загальної кількості 5000. Впродовж останніх кількох місяців, за підтримки гранту від House of Europe, нам вдалося оприлюднити ще й 30 жіночих голосів Другої світової війни.
Це — жінки, які пережили різні досвіди того часу: були військовими УПА, стали свідками подій у рідному селі або ж були заслані після війни", — додає Павло Артимишин.
Учасниця дослідницької групи Юлія Шелеп додала, що це дуже різні жіночі долі: від переселенок до жінок, які допомагали УПА, тобто співпрацювали з українським визвольним рухом. Це також розповіді про тих, хто рятував євреїв під час війни. Ці жінки дуже різні — і за соціальним походженням, і за рівнем освіти.
"Власне, в цьому й полягала наша мета: показати різних жінок із різними розповідями, життєвими історіями, досвідом, соціальним бекграундом".
Серед зібраних історій — розповідь Ірини Б'янько-Шуль, уродженки Перемишля, що на Львівщині.
"Вона, значить, приїхала з Перемишля до Львова на навчання, а згодом її направили на подальше навчання до Києва. Саме в Києві почалася німецько-радянська війна, і вона стала очевидицею обстрілів.
Вона поділилася своїми спогадами — розповіла, як усе відбувалося, що відчувала в ті моменти. Це дуже цінно й важливо, адже дає змогу побачити історичні події через особистий досвід", — розповідає Юлія Шелеп.
До обробки спогадів долучились сучасні технології. Історії аналізували за допомогою штучного інтелекту.
Архівіст проєкту, історик Павло Кравець розповів, що середня тривалість одного інтерв’ю — приблизно година. Тобто є інтерв’ю і по дві години, а є й по 10–15 хвилин, але класична тривалість — саме година. Щоб усе це переслухати, розшифрувати, записати й систематизувати, потрібно було витратити тисячі годин. Це завдання, напевно, на десятиліття. Але завдяки штучному інтелекту цей процес відбувається значно швидше.
"Моє завдання полягало у верифікації даних — перевірці, чи штучний інтелект коректно виконав свою роботу. Скажімо так, здебільшого він справляється, але не настільки якісно, як хотілося б", — додає Павло Кравець.
Результати проєкту вже презентували у Львові, а тепер — і в Івано-Франківську. Далі — інші міста України.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
