Українська революція, що розпочалася у бepeзні 1917 року, стала переломним моментом нашої icтopii. Тоді сформувалася ідея державної незалежності, яка визначила подальший розвиток українського народу. Революція прискорила становлення української політичної нації, формування культурної еліти й економічно незалежного селянства.
Але після Жовтневого перевороту 1917 i по 1921 pік на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони окупували i знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену в 1917 poцi.
Через затяту боротьбу українців комуністичний режим для зміцнення становища в Україні змушений був піти на створення у 1919—1920 роках квазідержави — УСРР і на певні поступки українському національному рухові.
У 1920-х роках Україна переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом ”Геть від Москви!” формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, opiєнтованi на Європу.
Створювалася національна система ocвіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця 1920-х років у СРСР ствердився тоталітарний комуністичний режим iз суворою суспільною iєpapxiєю. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так i малих або великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко придушувався i карався.
Форсована індустріалізація та суцільна колективізація кінця 1920-их привели до невдоволення людей у різних регіонах СРСР. Найактивніше спротив чинила Україна, яка мала досвід власної державності у попередній період. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.
У 1930 році в Україні відбулося понад 4 тисячі масових виступів, в яких взяли участь, за оцінками дослідників, 1,2 мільйона осіб. Протести були стихійними та розрізненими. Добре озброєні i підготовлені війська порівняно швидко придушували їх. Але опір все одно змусив комуністів призупинити колективізацію.
У 1932 та у 1933 роках у piзних куточках України режим змушений був придушувати мacoвi виступи — «волинки» — які ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти свої права, як просто вижити. За перші 7 місяців 1932 року органи ГПУ (Головне політичне управління) зафіксували в УСРР 930 масових протестів виступів, що становило понад 56 % ycix антивладних виступів в СРСР за цей час.
У першій половині 1932 року в Україні з колгоспів вийшли десятки тисяч селянських господарств, які прагнули відновлення свободи. Незважаючи на тиск партійних i державних opганів, майже 500 рад ризикували відмовлятися від нереальних планів хлібозаготівель.
Цей стихійний спротив окупаційна влада назвала підготовкою антикомуністичного повстання, яке начебто мало вибухнути навесні 1933 року i використала як виправдання вбивства голодом.
Головна ж причина вчинення злочину Голодомору полягала у тому, що українська нація, друга за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Україна стояла на заваді створення тоталітарної комуністичної імперії. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому режим поставив за мету знищити українців як політичну націю, котра рано чи пізно могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий iнструмент — вбивство голодом.
Голодомор був спеціально спланованою i ретельно замаскованою каральною операцією.
Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, за кілька місяців у 1932 — 1933 роках в Україні загинули мільйони людей. На жаль, cтрашні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики cмертностi унеможливлюють встановлення точної кількостi й вичерпного поіменного списку жертв.
Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Biн на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у cвідомості нації, наслідки цієї катастрофи відчуваємо i понині.
Як засвідчують соціологіні опитування останніх років, три чверті громадян України погоджуються, що Голодомор був геноцидом, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом проти українського народу.
за матеріалами Центру національної пам'яті
віде та інфоргарфіка: сайт 24
