Історія ленінопаду по-яремчанськи

 

/data/blog/90297/5fbaa483b5637d615032d8dff8eb816e.jpeg

 

У західних регіонах нашої держави цей процес розпочався значно раніше, десь на початку 90-х. Тож протягом понад двадцяти років незалежності, відбулася серйозна "санітарна чистка" комуністичної символіки. Як результат сьогодні на теренах Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей не залишилося жодного монументу "вождю світового пролетаріату", хіба що Ілліч десь "завалявся" на закритих територіях чи у приватних колекціях.

 

В Яремчі комуністичний ідол бовванів стояв у центральній частині міста поблизу Будинку культури, там, де зараз розміщується фонтан. Свого часу чимало яремчанців кепкували з пам'ятника Іллічу, який з постаменту вказував рукою на лікеро-горілчаний магазин, вказуючи, як власне і вся комуністична ідеологія, на такий пагубний шлях.

 

Прокурор сказав, депутати підтримали.

Історія із демонтажем монумента Леніна в Яремчі була досить довгою і непростою. Все розпочалося ще з початку 1991 року, коли у місті завели розмови про демонтаж Ілліча. Зокрема низка депутатів Яремчанської міської ради народних депутатів (офіційна назва 1991 року - авт.) активно лобіювали це питання. Як наслідок на сесії міської ради 7 лютого 1991 року виступив тодішній прокурор міста Яремче Василь Римарук.

 

"Заспокоюючи" депутатів, він зазначив, що міська рада немає повноважень розглядати це питання, оскільки воно є прерогативою вищих органів влади.

 

"Перенесення або знесення пам'ятників - це компетенція Ради Міністрів УРСР, - повідомив депутатам прокурор. - В Указі Президента СРСР посилено відповідальність за збереження пам'ятників, доручено органам державної влади не допускати демонтаж чи перенесення пам'ятників історії, держави… А тому міська рада повинна забезпечувати виконання законів, а не порушувати їх".

 

Подискутувавши, депутати все ж таки ухвалили рішення про припинення порушення питання щодо перенесення або демонтажу пам'ятника Леніну в Яремчі.

 

Проголошення Незалежності діаметрально змінило ситуацію.

Все змінилося після 24 серпня 1991 року. 2 вересня виконавчий комітет Яремчанської міської ради приймає рішення про клопотання перед міською радою щодо демонтажу пам'ятника і погрудь В.І. Леніну на території Яремчанщини. 17 вересня на першому засіданні шостої сесії 21-го скликання ухвалюють клопотання міськвиконкому. А через два дні (на другому засіданні шостої сесії) кладуть остаточну крапку в цьому і ухвалюють рішення демонтувати пам'ятник Леніну в Яремчі уже 20 вересня (наступного дня - авт.). Організувати роботи з демонтажу доручили тодішньому першому заступникові голови Іванові Симчичу.

 

Варто згадати, що на цій же сесії міські депутати звільнили голову Яремчанської міської ради народних депутатів та голову виконкому Василя Гуменюка (який не був присутнім на засіданні сесії). А рівно через тиждень на останньому засіданні шостої сесії обрали головою міської ради Юрія Боберського.

 

"На Прикарпатті Леніни падали, а у Яремчі ще квіти покладалися", - як відзначає один із головних учасників демонтажу мешканець м-ну Дора Василь Тоненький. Пан Василь це пов'язує з позицією тодішнього міського голови Василя Гуменюка, який особливо не приховував власних комуністичних поглядів, тож і не поспішав позбуватися монумента вождю світового пролетаріату.

 

Та навіть за свідченням очевидців тих подій у часи, коли в інших районах області Леніни летіли з п'єдесталів аж гай шумів, в Яремчі на урочистостях ще й покладалися квіти до його підніжжя.

 

"Питання демонтажу назрівало ще з 1989 року, але у зв'язку з опором значної частини активних яремчанських комуністів - це питання не вдавалося підняти", - ділиться спогадами свободіаець.

 

Василь Тоненький пригадує, що одразу ж після демонтажу, йому погрожували анонімно телефоном деякі послідовники Ілліча, мовляв, "ми тебе повісимо, як ти Леніна"… Але далі погроз не зайшло, та й пан Василь особливо цим не переймався, хоча додає, що чимало із тих комуністичних посіпак, які колись верещали проти знесення ідола та всіляко захищали його, сьогодні гарненько "перефарбувалися" і стали великими патріотами та демократами.

 

Революція і голодування.

Варто згадати, що знесенню пам'ятника Леніну в Яремчі передувала місцева революція з голодуванням та розбиттям намету на центральному Майдані. Як пригадує активний учасник голодування яремчанець Іван Кузьмич, вони активно відстоювали питання відставки голови міської ради Василя Гуменюка та законного демонтажу пам'ятника Іллічу. Ще на початку 1991 року Василь Гуменюк публічно заявив, що скоріше Прут потече на Говерлу ніж він дасть дозвіл на знесення постаменту Ілліча.

 

Але, як кажуть, ніколи не кажи ніколи… І, як згадувалося, 2 вересня виконавчий комітет приймає рішення про клопотання перед міською радою щодо демонтажу постаменту. Василь Гуменюк власноруч візує це рішення, про що свідчать архівні дані.

 

17 вересня яремчанські протестувальники (Іван Кузьмич, Дмитро Дзвінчук, Ганна Старунчак, Володимир Молчанов, Тарас Тригуб'як і Василь Микитюк) розбили намети та розпочали голодування на площі біля міської ради одразу ж після засідання сесії міської ради. Голодувальники вимагали відміни деяких попередніх рішень (йдеться про ухвали, які забороняли демонтувати комуністичну символіку) та відставки міського голови. 19 вересня протести було завершено, адже цього дня міські депутати прийняли рішення, якими задовольнили всі вимоги протестувальників.

 

20 вересня 1991 року: ленінопад по-яремчанськи.

Погожого осіннього ранку біля постаменту Леніну юрбилося чимало активістів, а ще більше простих витріщак, які прийшли вживу побачити видовище, яке ще кілька років тому було апріорі не можливим, адже навіть за одну думку в цьому напрямку можна було загриміти у буцегарню. Найцікавіше, що ніхто особливо й не анонсував про цю подію, але інформація напередодні розлетілося містом миттєво.

 

Безпосередньо "допомогти" вождю покинути місто зголосився Василь Тоненький. Декілька годин роботи під акомпанемент крана на базі ЗІЛ-133 - і постамент Леніна відправили на смітник історії.

 

Спочатку бронзовий Ілліч припадав пилом на складах міського комунального підприємства. А десь через рік водій Іван Римарук (він ще й сьогодні працює у Яремчанському МКП - авт.) разом із головним інженером Михайлом Іваничуком відвезли бронзового Ілліча до Львова на переплавку, - так закінчилася епоха комуністичної окупації та її символа "Лєніна" в м.Яремче.

 

М.Стефурак за матеріалами свободівця В.Тоненького та журналіста О.Дзем'юка


26.10.2015 1548 0
Коментарі (0)

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

817
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2981
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1785
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3004
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

2176
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

2187

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

499

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

867

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

952

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2252
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5884
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29605
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11498 2
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1268
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1504
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23733
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1970
11.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43858 1
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

482
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1213
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1509
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2496