Чиновники-іноземці у владній вертикалі – свого роду українське ноу-хау. До 2014 року важко було уявити, що міністром може стати американець, грузин чи литовець.
Хто отримав пости у владній вертикалі, і які наслідки такого іноземного десанту, розбиралися журналісти сайту "24".
Масовий прихід чиновників – не громадян України здивував. Перш за все, це означало, що в державі не вистачає своїх професіоналів, і нова українська влада фактично розписується в своїй неспроможності провести реальні реформи. З іншого боку, не виключено, що таке масове десантування (загалом 12 посадовців) було однією з умов західних партнерів України після революції гідності і позачергових президентських виборів, легітимність яких ставилася під сумнів.
Можливо, таким чином Захід хотів проконтролювати хід реформ. Публічно такі призначення іноземців мотивували тим, що це успішні діячі з проведення реформ у своїх країнах, а також важливо було те, що вони були людьми не з української корумповано владної системи. (Згодом стало зрозумілим, що це одночасно мінус цих посадовців. Багатьом з них не вдалося побороти цю систему).
На ключові посади в уряді Арсенія Яценюка прийшли представники інших держав, які терміново прийняли українське громадянство. Найбільше представництво отримали колишні громадяни Грузії. В соцмережах з’явився анекдот про грузин, які боялися в себе вдома вийти на вулицю, оскільки їх хватали і відправляли чиновниками в Україну. Одним з екстраординарних стало призначення колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі на посаду голови Одеської облдержадміністрації.
Два роки роботи уряду Яценюка, попри присутність у ньому професіоналів з інших держав, суттєвих результатів не принесли. Економічні реформи, незважаючи на те що міністром фінансів була колишня громадянка США Наталія Яресько, з кожним днем уповільнювалися.
Проривом можна вважати створення Національної поліції, якою опікувалися колишні громадянки Грузії – заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе і очільниця новоствореної структури Хатія Деканоідзе. В той же час діяльність Саакашвілі викликала незадоволення прем’єр-міністра Яценюка і міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, якого одеський губернатор звинуватив в корупції. За що Аваков облив Саакашвілі водою.
Гучним скандалом стала заява міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса щодо тиску на нього народного депутата, члена фракції БПП і близького соратника президента Ігоря Кононенка. Абромавичус звинуватив Кононенка в тому, що той відверто лобіював на посаду заступника міністра свою людину Андрія Пасішника. Кононенко, звичайно, все заперечував. Але після конфлікту Абромавичус подав у відставку.
Крім Саакашвілі, "не прийшовся до двору" заступник генерального прокурора Давід Сакварелідзе. Уже колишньому генпрокурору Віктору Шокіну була зовсім не до вподоби завзятість грузина в боротьбі з корупцією. Тому під приводом реорганізації прокуратури Шокін позбувся незручного заступника.
Так чи інакше іноземці у владі не принесли бажаного результату. Втім в уряді нового прем’єра Володимира Гройсмана іноземці також присутні. Щоправда, цього разу не так масово. Вочевидь, врахувавши помилки "папередників" іноземні представники не стали відмовлятися від громадянства своїх країн і віддали перевагу статусу "радник". Однак і тут не обійшлося без сюрпризів. Зокрема, здивувало призначення главою "Укрзалізниці" польського рок-співака Вольцеха Бальчуна.
З іншого боку, яскраво помітна тенденція на скорочення іноземців у владі. Новопризначений генпрокурор Юрій Луценко, приміром, віддає належне запропонованим Сакварелідзе реформам прокуратури. Зокрема, щодо створення Генеральної інспекції. Але повертати грузина в ГПУ не планує. Бажання позбутися іноземних посадовців говорить про те, що заламати українську корумповану владу складно. Тих, хто намагався проводити реформи, система переборола.
Отже, хто з іноземців і які посади отримав в українській владі:
