Постійний страх втратити близьку людину, яка перебуває на фронті, у полоні або зникла безвісти, може завдавати значної травми психіці.
Як свідчать дані в Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин, станом на 3 лютого 2025 року триває розшук 62 948 людей.
Поки триває розслідування обставин зникнення, сімʼї змушені жити у невідомості.
Практичні поради щодо збереження психологічної рівноваги таким родинам журналістці Фіртки розповіла психотерапевтка Наталія Сабліна.
Наталія Сабліна наголошує, повномасштабна війна в Україні кожного дня залишає свій відбиток у людській пам’яті.
«Сприйняти звістку про втрату близької людини надзвичайно складно, але найскладніше — дізнатися, що вона зникла безвісти», — каже спеціалістка.
Психотерапевтка додає, кожна людина переживає втрати по-різному: хтось агресує (залежно від стадії горя), хтось «заморожує» свої емоції, хтось навпаки поступово опиняється в депресії через невимовний біль та непрожиті емоції, які обов’язково нагадають про себе в майбутньому.
«Поки людина достеменно не переконається у смерті близької людини, фактично існує невизначеність, яка є надією. Часто проживання втрати ускладнюється думкою про те, що людина повернеться, що вона — жива.
Саме невизначеність, яка не дозволяє прожити всі стадії процесу горювання, виснажує як психологічно, так і фізично. Як наслідок, в людини зʼявляються психосоматичні розлади.
У такі моменти вкрай важливо бути поряд з людиною. Їй як ніколи необхідна словесна підтримка.
«Мені дуже шкода», «Я поруч», «Ти не одна/один» — це ті слова, які будуть доречні. Втім, будь ласка, не вживайте фрази на кшталт «Я розумію тебе» чи «На все воля Божа». Це лише роздратує згорьовану людину», — уточнює Наталія Сабліна.
Психологиня радить за можливості допомогти психологічно — порадити спеціаліста, який поверне людину до нормального життя, а також підвищить її життєстійкість та витривалість.
«Важливо, щоб люди, які проживають невизначену втрату, зверталися за допомогою, шукали сенси у своїй тузі та стражданнях. Якщо ваш член сім’ї зараз проживає невизначену втрату, необхідно підтримувати своїх близьких.
Окрім цього, варто не заперечувати свій біль, а зосередитись на пошуках доступних психологічних ресурсів.
А ще — дуже важливо, щоб поряд були друзі, і щоб маленькі буденні дрібнички полегшували життя кожного дня. Це точно допомагатиме тут і зараз.
Звичайно, людина чекатиме свого близького, свого чоловіка, свою дитину, і сподіватиметься, що сталась помилка, що безперечно складно.
Дійсно, лише час може загоїти рани. Однак, людина має ніколи не переставати вірити у те, що для кожного з нас все складається найкращим чином», — підкреслює Наталія Сабліна.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
