Вчитайтесь, Браття й Сестри, як то було Попервах, і думайте, прокиньтесь !!!
Метаісторія відає нам про Першопредка на ймення Гармонірич, який вилупився з Яйця Гігантського Чорногуза, якого тоді боялися навіть самі гігант Грифон і більший гігант Дракон.
Тій праславетній ветхій Істоті Голосом Вищого за неї велено було сидіти в позі лотоса (сидячка його розташовувалася на території сучасної нашої Батьківщини і займала приблизно всю її сучасну і споконвічну – плюс-мінус пару сотень кв.км., Маківкою до Півночі, а Лобом на Південь) із заплющеними очима, сфокусованою думкою і почуттям Всеєдності, і Вічності, читати Метамантру, свій генетичний код, висловлюючись модерно: рівно мільйон літ без упину повторювати Літеру У, затримуючи повітря в ніздрях і роті на дванадцять тисяч років, глибоко вдихаючи сім тисяч, а видихати двадцять дві тисячі років років (і 9 місяців 4 дні), потім букву К – десять тисяч, вісім тисяч і дев’ятнадцять тисяч; далі Р… і так ще чотири. А разом – їх мало бути Сім.
Восьмою мала стати Перша Літера Імені Гармонірича, і вона мала бути Передовою у всіх відношеннях: Духовною, Жрецькою, Головуючою і Невидимою, проте для багатих Духом – вловима і беззастережно слухняна. Для багатих духом… Гармонірич був впокореною Істотою, справді Божеською, небачених розмірів і необмежених можливостей, але він не пройшов усю дистанцію. Існує одна і та ж версія різних полюсів того, як Гармонірич збочив, зазнав прогару через банальні непослух, пофігізм і гординю.
Ні, не жінка… не потрібно все відразу на баб валити. Хоча може й баба, не виключено – Метаісторія замовчує. Звали його/її - Сторонній або Блукач. Він був першим, кому не сиділося чи стоялося (може й лежалося,)) він колесив світом і підбурював Першопредків всіх інших країн - в новочасному значенні, приєднатися до нього, щоб знайти гідну місцину на Землі, в якій, обітованій, кожен матиме змогу вільно себе розкласти і читати власні, і на свій розсуд, мантри, а не чужі директивні якісь, і на кожного місця вистачить з лишком… Яка Птиця його підкинула Землі, яким Яйцем?..
Як приманку, істота, визначена одним полюсом як приблуда із Заходу, а іншим – зі Сходу ( сам Він вказував на Центр, в серцевині якого інше серце – чарівна Гора, з якої власне він і спустився, – видима не всім гора) пропонувала пришвидшено читати Божі мантри, нехтуючи Божеською дисципліною, ієрархією часу і задом наперед читати часто-густо, коли несила було зламати Опір Природи.
Кара спостигла кожного, хто піддався спокусі Стороннього Блукача – а таких, на горе Праматері Землі, виявилося більше ніж достатньо, практично всі, крім, порівняно з іншими, чомусь вельми крихітної Істоти, що дислокувалася в горах Тібу, перших і єдиних на той час горах (можливо, саме і тому не піддалася), яка потім стала Невидимим Царем Світу, зростаючи тонким тілом по сей день. І аж коли не наступить День, щоби, не маючи більше сили стримувати її ріст, під тиском величі, грішна земля розпадеться на чотири розколені сторони в океані космосу категорії Z.
Древній Блукач збурював ще й до всього створити собі міні-подобу, яка мала б ревно і неухильно служити своїм панам. Було вчинено багатьма і це. І за це ще більше покарано. А найбільше – за мантру ходом навпаки, як виявиться...
Ті Першопредки вгрузли в страшне вікове прокляття. Коли невідомий обшир Землі був практично досягнутий могутніми ренегатами, раптом злетілися птахи з вищих галактик, з головами драконів, крильми кажанів, лев’ячими лапами і зміїними хвостами. Повбиваних і сплюндрованих, вони покидали їх на місця, які стали пунктами першого масового світового бунту – Предківщинами. Певні ділянки заполонили гори трупів, віддалених від покинутих площ, і назва їм була дана «віддалена»,«покинута» - Превавілон.
Цікаво, що Гармонірич не пішов за Стороннім і братією, але прочитав свою мантру протиправно і в послідовності навпаки. Через те він не спізнав поваги з благодаттю ні Стороннього, ні Творця. Ні Се, ні Те. Ні твердь, ні м’якоть. Ні риба, ні м'ясо. Ні зоря, ні планета. Ні сонце, ні місяць. Ні суб’єкт, ні об’єкт. Недосконале Зло, недосконале Добро – а саме тому найзапекліша і вічна боротьба Добра і Зла за амбівалентне, двоїсте Недо ?.. Невичерпний, невгамовний потенціал і того і іншого ? Головна Арена Світової Цивілізаційної Розв’язки саме тут?..
Сидячим, в позі лотоса, з благим і відданим видом все тому ж Істинному, з підступним фатальним призвуком АНЇАРКУ Г, Гармонірич раптом зойкнув незнаним досі Звуком, перехилився набік і бабахнув на Землю, струснувши її вібрацією … Цяти Разів… А сидів він не лише в позі лотоса, - традиційній, цілісність позитури являла собою ще й до всього – п’ятикутну зірку, з рівними витягнутими руками врозтіч і сплетеними перехрещеними ногами, що незрушно впираються коліньми у твердь Землі. Покарані тіла армії першопредків під наругою велетенських хробаків, з-під надр Землі, були розчленовані, загиджені, а опісля спалені Майстром Агні, посланцем і служителем Вищого, Істинного.
З попелу постали предки, бліда множинна подоба Велета Гармонірича і йому подібних. Генетична пам'ять, з відчутними абераціями, у предків збереглася, а тому архетип мертвого і живого, величі і приниження, правди і облуди, істини і фікції, унаслідувався з усіма вивідними, причинно-наслідковими «атомами руху», відповідно розмито. І лиш тільки карма, згіршений залишок Долі, лишалась не змитою і не упослідженою, розмиваючи, упосліджуючи, зрідка убавляючись до стану Самадхі (ну є такий…) десь неподалік Самарії, до прикладу. Та й то, та й то…нічого тривкого. Деякі нащадки відчутно покращили карму цілого, деякі здійснили черговий вояж в інші землі і вже там відбілили інше за своє. Ще інші втратили навіки і втратилися навіки.
У нас дещо інша проблемка (ми таки обрані !). Творець все таки змилостивився над Ним, бо ж виявив він, Гармонірич, і Пів Покори, а тому розжеврів і спопелився він порівняно слабко, не повсюдно змаліла форма – збереглась у різних образах природи, як то гори, рівнини з їх місцями сили і більш рукотворні набутки, непозбавлені Сили. Та мало, як виявилося, простягнутого, лежачого Гармонірича з його тепер лежачою силою, десь там… – «десь» було оголошено місцем боротьби і паломництва водночас, але про це вкінці.
Родова карма Гармонірича споконвіку розклепувала Центр і Ціле на Праве і Ліве, Правдиве і Лукаве, Лукаве і Нестерпно Лукаве, за не менш лукаві заслуги Ц-Ц , і так мало Правди було… Є. Буде ? Не БудЄ!
Уже осмислене родове прокляття сягало міту (Метаісторії, ми то знаємо на відміну від когось…) про те, в яку сторону, на який бік звалився Гармонірич: Правий чи Лівий – ну стопудняк не на Білорусь чи молдаванів він гепнувся (Гармонірич був не експансивною істотою, - скромною, домашньою і Гармонійних розмірів), або як більш прийнятний варіант, Чернігів-Одесу (чи Ялту), даруйте автору цей неліричний відступ. Йдучи в напрямку цього мислення, цілком резонно можна спитати у сусідів любих, що на Захід і Схід від нас, про руки-рученьки Першопредка, які дуже імовірно простяглися далеко за кордони сьогоднішньої Неньки-603628. Ага, ага. Але не будемо, мабуть, не варто. НЄ і НЄТ, аж допоки НА ТО не знайдеться обдумана причина. А наразі, на жаль, Васток Дєло Тонко-є… і без Є. Гляньмо на світ, брати і сестри, очима тверезості і подивімося, куди тільки руки крокуючих колись богів-першопредків не позакидало… Будьмо пацифістами.., як був колись наш кревний Гармонірич!
Та власне, щоб сформуватися в цілісного, вибачте за тавтологію, метаісторика, слід бути й трохи філософом (можна без «мета», однак не без мети..), а тому незайве Розуміння, що Чиїсь рученьки просто, Волею Небесного (!?), могли виявитися довшими… Це можна насправді назвати несправедливістю, або більш обурливо, більш універсально – Несправедливістю Вселюдської Анатомії, з позиції Людини, – але не Громадянина, з позиції-без-опозиції, що вже кількасот літ прагне (нерідко небезуспішно) подолати історично вичерпаний стан Людини.
З тих пір точаться на видимих і Невидимих фронтах непримиренні спірки і панує завзяте протистояння між видимими і Невидимими адептами Падіння Гармонірича. На правий бочок чи в ліво потягло магнітом Давнього Гіганта, а відтак – де невидимо і Видимо спочиває голова – Мозок – Першопредка Гармонірича ( серце серденько в Києві, тут все зрозуміло). Можна, звичайно, дискутувати, та автор переконаний, що Серце ближче знаходиться до Голови ніж до Жопи, а тому хай Нам вкотре вибачать Брати з Д. і Д. Міністр. Де він, скоро і вже ?..( Безсумнівно, ми Восьма Літера Священної Мантри Гармонірича – зона розташування голови Гармонірича (а ви шо думали, нафти й газу ? ну то шуруйте в свої УН-і-вєри і відшуровуйте своїх дітей там-ка) і саме ми, Уособлення Восьмої Літери, історично й метаісторично, покликані підняти Голівоньку Г, а з нею вже і весь тулуб, включно з дупою – неорганічно, без неї, погодьтеся, і невигідно.., - а там, з поміччю добрих істот, пошукаємо загублені рученьки і ніженьки – особливо ніженьки, Гармонірича. І знайдемо. Та спершу – Г!
І нехай в цьому поможуть Нам, Братам Заходу, Брати із Більшого Заходу, адже Сторонній, Блукач – це прибулець зі Сходу, Більшого і Меншого. Частини Світу, де виникло колись не тільки все добре, але й все лихе. Воістину і без іронії.
СЛАВА УКРАЇНІ Г !!!
