Мене вчора колєги-журналісти почали запитувати… Кажуть – а чого ти взагалі встряв в суперечку щодо «Огляду преси по-новому»? Вони ж (Правда.іф) твої прямі конкуренти? І що, кажуть, ти думаєш, що так як в тому огляді «полили лайном» всю друковану пресу місцеву це правильно? Всі ж в коментах Філіпського на Фейсбуці (http://www.facebook.com/home.php#!/profile.php?id=100000894071407) одностайно погодилися, що то є не добре, навіть сам редактор «»Правди»? Це і правда і неправда одночасно - дивлячись з якої висоти дивитися на проблему.
По-перше, я не люблю «одностайності». Вона завжди мені дуже підозріла… Нагадує цвинтар (або 24-й з’їзд КПСС). Хоча в метафізичному вимірі Одностайність є великим благом, формою Універсальної Єдності, але в даних нам сучасних умовах Калі-Юги, світ «прогресує» завдяки конфлікту інтересів, протистоянню і суперечці. Такі реалії… Немає бази для правдивої Одностайності.
По-друге, щодо самого «Огляду». Тут справа не в конкурентності, а значно вище – в світогляді, як я вже казав в попередньому блозі. От що є місцева преса сьогодні? Що вона видала нового за останні 10 років?
Типовий сценарій типово-сірої статті, яке чомусь дехто називає «аналітикою»: «Є проблема (екологічна, соціальна, ….). Ми запитали чиновника А, він сказав, що проблема є, створена комісія. Чиновник Б сказав, що в бюджеті 2013 року на цю проблему будуть закладені кошти і вона буде вирішена. Селяни (міщани) можуть спати спокійно:))». Міняємо «проблему», прізвища і цитати чиновників – маємо «аналітичне розслідування»:)) Чи цікава така преса, коли всі її сценарії вже давно написані?
…Колись, років 300-400 тому, єдині хто мали право на «свободу слова» по відношенню до монарха були блазні (шути), скоморохи… Коли я прочитав той огляд, то в мене не виникло жодного почуття «гидливості». Чомусь. Я подумав, що це є просто експеримент в тому, щоб «погратися» в такого собі «віртуального блазня». Ну чомусь монарх не казав, що блазень на нього «лиє лайно»:)) Сміявся разом зі всіма.
А резюме в огляді – «цю статтю читати не варто», якраз може збудити протилежний результат. Але «метри» журналістики не люблять концептуально нових речей. Вони їх лякають. Це про описану вище ситуацію десятилітньої давності, коли «метри» пафосної школи журналістики 60-х не розуміли «що діється на світі». Вони були переконані, що «знають як треба». Наївні.
Журналістика потребує експериментів. Креативу. Потребує «смачних» текстів. Так, вони мають базуватися на великому життєвому досвіді, але одночасно і на незакомлексованості, на високій освіченості і знанні історії, класичної літератури, порівняльної теології, філософії… І на експериментаторстві, пошуку нових форм (тут прошу вибачення в читачів, бо грішу пафосністю, але про серйозні речі, на жаль, по-іншому не виходить).
Ще раз, я не знаю хто саме є автором концепту «Огляду». Не виключаю навіть, що він був зкалькований з подібного тексту на, скажімо, кіровоградському якомусь ресурсі… Але той хто його придумав – (безперечно талановита особистість) свідомо чи не свідомо породив експеримент, щось свіже, що виходить за межі «40 стандартних сценаріїв», і тому викликає спротив традиційного.
Спротив наразі переміг, як виглядає. Редактор «Правди» вже «покаявся» в коментах на Фейсбуці»: «Віноват. Бил нєправ. Ісправлюсь... Больше такоє нє повторіться….» Але це тимчасово.
