"Хто там опівночі по лісу блукає? То опришко Довбуш легінів збирає"... Сьогодні гуцульська народна пісня звучить як знущання. Минув час, коли карпатські ліси належали борцям за народну свободу.
Нині не опівночі, а вдень по лісу відкрито роз'їжджають люди з бензопилами й валять дерева, завантажуючи сировиною сотні місцевих пилорам.
Нелегальний промисел розквітнув у буремні 90-ті та не припиняється дотепер.
Неконтрольована вирубка лісових масивів у 1998 році спричинила повінь на Закарпатті. Після цього громадськість виступила з ініціативою створення національного природного парку. Косівська районна рада прийняла відповідне рішення. У результаті 14 травня 2002 року президент Леонід Кучма підписав указ "Про створення національного природного парку "Гуцульщина".
Утворення парку принесло певні результати: хоч вирубка лісу продовжувалася, але в менших масштабах.
Натомість виявилось, що не всі депутати голосували за захист лісу цілком безкорисливо. Дехто вважав, що йому закон не писаний, а от від конкуренції захистити допоможе.
"Під'їжджали" до керівництва природного парку й ті, хто бажав взяти ліс в оренду – чи то під туристичну інфраструктуру, чи то під "розпил". Платити справжню ціну не хотіли, пропонували "на лапу".
Та вести такі розмови з директором парку Василем Пророчуком, заслуженим природоохоронцем України – пусте марнування часу.
З того й почався конфлікт між державою та місцевим самоврядуванням на Косівщині.
У 2004 році депутати районної ради почали агітувати проти вилучення лісових угідь під захист держави. У 2006-му райрада переходить до рішучих дій: скасовує своє рішення про утворення природного парку та оголошує місцевий референдум.
А під шумок – роздає ліс у оренду.
Втім, за зверненням прокурора суд не дозволив райраді "взяти своє слово назад". Рішення про створення природного парку залишилось в силі. Що ж до референдуму, то явка на нього склала провальні 29%.
Навіть відсутність народної підтримки не зупинила "борців за ліс". Чи то пак – за "зелень", яку в тому лісі "рубають".
І їх можна зрозуміти. Скажімо, найактивніший борець проти НПП "Гуцульщина" – керівник ПП "Гош" Михайло Данилюк. Цей пан на землі природного парку збудував близько двох десятків різних споруд господарського призначення. Тож, залякуючи гуцулів тим, що в "заповідному" лісі скоро нібито не можна буде й хворосту зібрати, а дрова для опалення доведеться купляти втридорога за європейськими цінами – він перш за все турбується про власну вигоду.
Загалом останні роки в лісі "виросло" багато туристичних об'єктів, у які власники вклали мільйони гривень. Усі ці об'єкти з точки зору права знаходяться в "підвішеному" стані. Узаконити їх неможливо, знести – теж, бо то є священна приватна власність.
Місцеві вибори 31 жовтня 2010 року тільки законсервували проблему. Політикам, у риториці яких нападки на НПП "Гуцульщина" займають чільне місце, удалося переобратися на новий термін та знову окупувати комісію з використання земель лісового фонду в райраді.
Виборці не почули застереження екологів щодо нечесності таких методів політичної боротьби.
А отже, спроби "розпилити" гуцульські ліси можуть продовжитись на тлі мовчазної байдужості "електорату".
У безнадійній, здавалося б, ситуації нині з'явився привід не втрачати оптимізму.
Схоже, що в Києві, на державному рівні, є політична воля вирішити проблему захисту карпатських лісів. Принаймні, такий висновок напрошується із заяви міністра екології та природних ресурсів України Миколи Злочевського: "Ми повинні раз і назавжди поставити крапку в конфлікті навколо парку "Гуцульщина". Це один із наймальовничіших куточків Карпат з унікальною флорою та фауною. Він знаходиться під патронатом президента України.
Ми повинні зробити все можливе, щоб убезпечити природоохоронні території Косівщини від посягань різноманітних ділків та нечистих на руку чиновників, захистити неповторну природу, яка є надбанням усієї держави".
І підкреслив: "В державі є влада, яка захистить законні позиції існування парку".
Патронат президента, про який згадує міністр, уже проявився вельми вагомим внеском. Наприкінці 2010 року Віктор Янукович доручив уряду передбачити в державному бюджеті видатки на розроблення проектно-кошторисної документації будівництва туристично-мистецького комплексу "Маєток Святого Миколая" у НПП "Гуцульщина". І дійсно, паркові виділили на організацію щорічного дитячого свята 2,2 мільйони гривень.
Очевидно, що влада взялася за діло всерйоз. Хотілося б лише побажати, щоб не наламали дрова.
Як у природі важлива рівновага, так і державі слід вдаватися до примусу лише в крайньому випадку – коли не вдається за допомогою медіації знайти компроміс між запитами ринку та захистом природних ресурсів.
Адже ліси Гуцульщини мають захищатися державою як власність усього українського народу. Як наше спільне національне багатство.
Юрій Шеляженко, УП
