Скільки б ми зараз не говорили, що громадянська війна це не про нас – це брехня. Так ця війна інспірована і фінансується з-за кордону. Але це, на жаль громадянська війна, в яку будуть втягнуті всі регіони країни.
Перше, з чого почати розмову з самим собою – це з того, що чесно визнати, скільки б ми не говорили про єдність, Схід і Захід уже не разом. В усякому разі Основна частина Донбасу вже не з нами. Україну там зрадили місцеві еліти, силовики і доволі велика частини населення.
Друге, про що ми повинні чесно сказати – в Україні нема армії і воювати поки ніхто не буде. Те, що відбувається в Слов’янську – діагноз армії, яка не може нічого зробити з відносно невеликою групою сепаратистів. Більше того, кордону з Росією, особливо в Луганській області у нас сьогодні немає.
Третє, і напевне найважливіше – ми продовжуємо брехати самим собі, прикриваючись гуманітарними гаслами про єдність. Насправді у нас почалася громадянська війна. Війна без правил, з неймовірним озлобленням всіх і вся. Війна де розрізані животи і інші жахіття можуть стати реальністю. Сьогодні (поки що) у нас немає свого де Голля. Правда, поки незрозуміло і те, хто буде нашим маршалом Петеном.
Про плани Путіна ми вже писали і писали неодноразово. Коротко цей план зводиться до того, що він має перемогти Америку. Для цього, на першому етапі, в центрі Європи має розгорітися громадянська війна. Перший її етап – терористична війна, яка вже почалася. Путін буде хитати ситуацію, напружувати її. Правда, поки незрозуміло, що він робитиме далі. У нього немає чітко розписаного плану, його дії наразі ситуативні і часто спонтанні. Хоча з часом (доволі коротким), стратегічні плани почнуть перемагати над тактичними. Власне, сьогоднішня відмова надати Литві данні про кількість військ в Калінінградській області – це чергове підняття ставок. Для того, щоб ЄС і США забули про Україну – потрібно почати лякати НАТО, а тому він буде його лякати. А далі, спробує рухатися далі.
Щодо ситуації в Україні, то на нас чекає місяць-два суперскладних випробувань, коли раз-два на тиждень будуть траплятися захоплення будівель, групи диверсантів будуть викрадати місцевих жителів і т.д. Всі ми маємо відчути, що в країні немає безпечних місць.
Як із цим боротися? По-перше, потрібно справді почати створювати загони самоборони. Не потішні війська, а армійські загони. Можливо, навіть на гроші олігархів. Для створення нормальної армії із 15-20 тисяч людей, які готові стріляти в ворога, потрібно приблизно 50 – 60 млн. доларів в місяць. Чи складно знайти ці гроші? Безумовно ні, тим більше, що МВФ їх нам дає. Експерти вважають, що для створення перших частин такої армії потрібно два тижні. Головне прийняти відповідне рішення.
По-друге, як би цинічно це не звучало, нам зараз потрібно максимально нав’язувати військові дії на Донбасі, щоб мати час зосередитися на укріпленні інших регіонів.
По-третє, нам всім потрібно чесно сказати самим собі – силове протистояння майже неминуче, а тому краще морально підготуватися до нього вже сьогодні. Якщо ми знаємо, що депутат Х заносить гроші в міліцейський відділок – потрібно говорити про це. Якщо ми знаємо, що СБУшник веде себе неправильно – треба говорити про це. Нам вже сьогодні потрібно створювати громадську лінію контролю, по типу Автомайдану.
Нам потрібно перестати боятися говорити, що громадянська війна почалася. Від того, що ми соромливо про це мовчимо – виграє наш ворог.
Вадим Денисенко,
