Дві з половиною тисячі років тому царі Нововавилонського царства були стурбовані точним відтворенням древніх храмів. Інше їх також турбувало. Наприклад, фортечні мури. Але найбільше ті царі піклувались про те, щоби глиняні святилища часів Саргона Древнього та Сін-Нері, котрі були давнішими за Нову Вавилонію на півтора тисячоліття, відбудовували за древніми взірцями. Підсумок цієї політики відомий з Біблії – Валтасарова учта, напис на стіні, загибель царства.
Налякана глобалізацією світова периферія рушила шляхом Навуходоносора. Всі гарячково шукають традицію, на яку хочуть опертися. Ну й ще захистити цю традицію якщо не «Залізним куполом», то новим парканом. Паркан може стати символом ХХІ століття. Всі кинулися огороджувати свої принагідні цінності. Навіть якщо тих цінностей жменька. Навіть якщо це загрожує відставанням від світового мейнстріму. До одного місця мейнстрім. Головне – порядок на рідному сільському випасі. Кожний там прагне збудувати власний вавилончик з власною вежкою. Нехай маленькою, але опертою на традицію.
Напевне, всі дивляться на Китай. Всі й раніше туди дивилися, але стали дивитися інакше, коли Бжезінський назвав головною причиною успіху Піднебесної наявність кваліфікованої бюрократії з традицією, що сягає трьох тисячоліть. Всі почали рахувати вік власних бюрократій, прозріли і сіли на заднє місце. В Україні навіть не рахували. І так все зрозуміло. Але ж хто хоче пасти задніх? Ніхто. Тому й наші саморобні традиціоналісти не проти замісити глини для тутешнього вавилончика. Благо, жодні прогресисти-модерністи не стоять на заваді. Всі – тотально за укріплення цінностей. Окрім скажених дівчат з FEMEN. Але й ті повтікали в європи.
Східніше хутора Михайлівського тамошня бюрократія, яка порівняно з китайською ще в підгузках ходить, заповзялася відновлювати імперію. Справа, канєшна, житейська, але щось не видно тієї талановитої просунутої молоді, котра готова покласти свої таланти на вівтар Євразійського проекту. Талановита молодь радше покладе їх на вівтар золотого тільця десь за океаном. Тому що майбутня велич ніколи не замінить власного поршака у власному гаражі. Та й піонерської присяги за океаном не вимагають. А без талановитої молоді усі проекти тхнуть вавилонською глиною. Себто, до першої зливи.
Десь на близькій периферії Євразійського проекту мерзне і святкує Галичина. На початку нового року тут оголосили, що з оформленням нового парламенту визвольний етап української історії закінчився, натомість почався державотворчий. Це позитивно. Бо вічна боротьба з окупантами стомлює. Борців вона стомлює більше, ніж окупантів. Зокрема тому, що не всі окупанти усвідомлюють свою окупантську позицію. Більшість з них так ніколи й не дізнається, що вони були окупантами. Але тепер і це неважливо. Тепер ми творитимемо державу. На цей раз правильну, а не ту, яку будували раніше. І не таку, яка була до неправильної. І не ту, що передувала не такій. Тепер всьо буде чьотко. Про талановиту молодь і кваліфіковану бюрократію при цьому, щоправда, не згадують. Головне, кажуть, щоби молодь і бюрократія були українськими. Черговий етнократичний проект, але з меншими ресурсами і меншим міжнародним сприянням, аніж свого часу у прибалтів. Від часів Саргона Древнього нічого не змінюється.
Ні, не так. Насправді щось таки змінюється. Люди стають дедалі одномірнішими. Це – світовий тренд. Це тенденція. Люди не бачать обріїв, лише горизонти. Люди чіпляються за своє одномірне буття як за останній паркан, що відділяє їх від безодні. Зомбоящик тим часом продукує звуки і плями. А ще там з’являються проповідники, екстрасенси і ходячі мерці. Не ті, що у серіалі. Ті, що поряд. Ті, які розповідають нам, як треба жити. У деяких із живих мерців – мільйони переглядів на YouTube.
Майбутнє світу оповито туманами кольору месопотамської глини. Одна група економістів заявляє, що кризу подолано. Інша – що криза триває. Знайома з Німеччини підтверджує – триває. Інша знайома присилає фото спалених авто з Парижа. Мотивації паліїв невизначені. Підозрюю, що це не мотивації, а настрій.
Невизначеність підштовхує до автаркії. Над моделями відкритого світу, такими популярними на початку міленіуму, нині не сміються хіба що олігофрени. Всі притомні армії почали переозброєння. Всюди, де пахне ідеями і грошима, стромлять вуха і мацаки спецслужб. Око не чіпляється за нагромадження інсталяцій та інший брухт, що продукує сучасне мистецтво. Око чіпляється хіба що за пейзажі і кольорові світлини Марса. Арабські хмарочоси стають вищими, навігаційні системи – точнішими, смартфони – більшими, але все воно чомусь не тішить. Історики кажуть, що за правління останнього вавилонського царя Набоніда країна квітнула, а економіка розвивалась небаченими для тої епохи темпами. Мене. Текел. Й щось там на «ф».
Володимир Єшкілєв
Коментарі на ZAXID.NET на цей момент:
Белый дом опубликовал официальный ответ на петиции об отделении ряда американских штатов, включая Техас, Луизиану, Теннесси и другие. В нем он выразил отрицательное отношение к этим инициативам.
Соединенные Штаты были созданы отцами-основателями как "вечный союз", говорится в ответе за подписью Джона Карсона (Jon Carson), директора департамента по работе с общественностью правительства США. Он напомнил о постановлении Верховного суда, датированном 1869 годом, согласно которому у отдельных штатов нет права выходить из состава государства.
-Ты где была сегодня киска?
- У королевы у английской.
- А что видала во дворе?
- Видала мышку на ковре!
(пер. с англ. С. Маршака)
І справа не в спільнотах, а в королях, правителях. Не треба підміняти поняття.
Кучма ще був сяким-таким королем і не все так погано було при ньому.
А ось Ющенко і Янукович- то вже наймити, або ставленики. Самозакоханого і схильного до афектів Ющенка трохи заносило в емпіреї, а ось куди заносить чи вже занесло Януковича- варто почитати сьогодні на сайті УП про бізнеси його Сім'ї. Такий як він правитель- це трагедія і ганьба для країни і кожного її жителя, незалежно українець він чи ні.
Bизвольний етап рyськoго народa вiд сучасниx "хaзарiв" тільки починається! У нас попереду довгий шлях побудови істинної незалежності від єврейського капіталу і так званих західних, ліберальних, "демократичних цінностей."
Протягом майже ста років одна, потужна країна, єдиний рyський нарiд був розділен на три вітки (росіян, білорусів, українців). Тільки тепер, після 20 років - несправедливoстi, бідністi, без перспективи нa краще життя - український (pycький) нарiд зрозумів, хто є справжнім ворогом для нас, і що ми повинні зробити, щоб протистояти йому. Попереду у нас важкі часи збирання всіх руських земель в одну потужну і процвітаючу державу, якy ми втратили так легко. Бог на нашому боці, ми переможемо "хазарськe" рабство. Так само, як і Святослав Ігоревич, зі своїми хоробрими воїнами, здобув свободу для рyського нарiду в далекому 964 p. - знищив хазарський каганат до пилюки, не лишаючи каменя на камені від цієї "сволоти".
Питання до апологета статті п. Возняка, який знайшов у ній бездонну глибину - яким боком ця ситуація проектується на нашу реальність?
Позики лихварі надавали під великі відсотки — 50-60, іноді 80 і 100 %. Несплата боржниками боргу чи навіть відсотків призводила до втрати ними, їхніми сім'ями волі. Хаммурапі провів реформу боргового права. Він ліквідовують пожиттєве боргове рабство і встановлюють трирічний термін для відробки будь-якого боргу.
Закони Хаммурапі захищають боржника від самовільного захоплення його майна кредитором. Якщо кредитор, давши в борг срібло чи зерно, забере без відома й згоди боржника з його господарства позичене, то він повинен повернути назад забране та ще й втрачає усе, що дано у борг (ст. 113).
Звід законів враховує об'єктивні обставини несплати боргу боржником, чого раніше не брали до уваги. Так, якщо боржника спіткає стихійне лихо — повінь, посуха, то його звільняють на цей рік від сплати боргу і відсотків на нього (ст. 48).
Видом гарантій виконання договорів є застава (поле, сад, худоба, раб). ". Схоже , причини завоювання Вавілону є борги , непомірні витрати , дурні непідйомні проекти , які виснажили країну і населення і морально і фізично , ну і безумовно безпечність.
Справжній футуризм хлопа з комплексом неповноцінності перед типу "просунутим" (невідомо у яку дзюру) заходом. Не зрозуміло тільки, що означає порівняння з Нововавилонським царством? По-моєму, навіть діти у школі з їхньою ще незашореною фантазією
не знайдуть тут жодної аналогії :(
Bизвольний етап рyськoго народa вiд сучасниx "хaзарiв" тільки починається! У нас попереду довгий шлях побудови істинної незалежності від єврейського капіталу і так званих "демократичних" цінностей. Протягом майже ста років одна, потужна країна, єдиний рyський нарiд був розділен на три вітки (росіян, білорусів, українців). Тільки тепер, після 20 років - несправедливoстi, бідністi, без перспективи нa краще життя - український (pycький) нарiд зрозумів, хто є справжнім ворогом для нас, і що ми повинні зробити, щоб протистояти йому. Попереду у нас важкі часи збирання всіх руських земель в одну потужну і процвітаючу державу, якy ми втратили так легко. Бог на нашому боці, ми переможемо "хазарськe" рабство. Так само, як і Святослав Ігоревич, зі своїми хоробрими воїнами, здобув свободу для рyського нарiду в далекому 964 p. - знищив хазарський каганат до пилюки, не лишаючи каменя на камені від цієї "сволоти".