Герої захисники Майдану нам відомі, а завдяки останнім подіям у Криму знаємо тепер, що є таки в Україні професія -Батьківщину захищати! І слава Богу.
На жаль, є антигерої. Це і зрадник Березовський, і свої тітушки, беркут та їм подібні.
Але я спочатку не про них. Казатиму про тих, кого ми вже виправдали після щирого інтерв"ю. Пригадуєте розповідь полковника альфівця Асавалюка, де він з колегою доказує, що вони не стріляли по майданівцях, а лише спостерігали. Аби не було збройної загрози.
Думаю, захищаючий нас, елітний підрозділ СБУ чудово знав приналежність інших снайперів на Майдані. Адже стрілецька група передбачає і старшого і спостерігачів і наводчиків. Власне тих людей ,які повністю, на відміну від людини за прицілом володіють ситуацією. Я вже не кажу про те, що за родом служби цю інформацію хлопцям мали просто дати. Тобто наші снайпери цілком логічно знали і згідно присязі мали знищити чужинців, які два дні безкарно убивали безбройних людей.
Але цього не сталося. Думаю, мова може йти якщо не про посібництво, то, принаймі, злочинну бездіяльність.
Агов, прокурори! Ви де.
Але свій невеличкий опус я закінчу цілком оптимістично.
Десь багато багато років тому мій хмельницький дядько, учасник ВВВ розповідав про українських солдатів як наймужніших воїнів світу. Мовляв,була така пекельна ситуація: брали вони німецьку висотку з 9 вечора до сьомої ранку. Поклали дві третіх батальйону для перемоги. Коли нарешті вилізли на цей наскрізь пролитий кров"ю горбок, й ідентифікували полеглого супротивника, виявилося, що вони вночі помилково атакували таку ж радянську частину із хлопців, набраних як і їхня частина- з України.
Я пригадую криваве протистояння на майдані між нашими соколами і ВВшниками, беркутівцями, які в основному були українцями. Героїзм повстанців і малозрозуміла впертість солдатів у чорних мундирах були просто вражаючі.
Згадавши дядькову розповідь і, зрештою, безконечну кількість прикладів української відваги, аж до наших вояків у Криму,розумію, що інакше на Майдані й бути не могло.
Єдине, чого б хотілося, і у що я вірю, що свій героїзм надалі ми спрямовуватимемо не один на одного. А на зовнішнього ворога і на творення власної процвітаючої держави!
