Герої АТО: історії з війни від братів із Прикарпаття

 

 /data/blog/79062/3ee4e4d8b7a28fcd60099172ac240190.jpg

 

Василь Сенів, 24 річний боєць АТО із села Вишків Долинського району, воював на Донбасі разом з молодшим братом Іваном. У березні цього року їх обох демобілізували.

 

Від жаху війни хлопці не можуть відійти досі, але готові воювати знов, пише Репортер.

 

Василь Сенів зо дня на день чекає, що знову скажуть йти воювати Василь – невисокий, кремезний і засмаглий молодий чоловік. Одягнений спортивно, за спиною наплічник. Зустрічаємося в парку в Долині. Вибрали нейт­рально-зручне місце, аби не пертися жахливими дорогами до Вишкова, звідки боєць родом, та й Василю саме в Долині треба вирішити якісь свої справи. Сидимо на лавці, розмовляємо. Поруч щось ремонтують комунальники.

 

Василь здригається при кожному стукоті. Зізнається, ще кілька місяців тому, якби таке почув, то вже б сховався в «зеленку».

 

«Якось ночував у родичів у Франківську, а біля них готель, – розповідає Василь Сенів. – Вийшов на двір поговорити по телефону. Якесь свято, певно, було, бо почали феєрверки пускати. Я впав під лавку і давай повзком попри гаражі. Аж потім до мене дійшло, що то феєрверки. Було таке враження, що голова просто відключається і тіло саме собою керує, рятується. Зі своїми побратимами як спілкуюся, такі ж історії розказують. Це важко зрозуміти, особливо рідним. І добре, що не розуміють».

 

З чотири роки тому Василь відслужив строкову службу механіком-водієм. Через рік в армію пішов його молодший брат Іван, сапер. А на початку квітня минулого року їх обох просто з хати забрали у військкомат, потім повезли на полігон у Володимир-Волинський. Обидва служили у 51 бригаді, яка зараз перейменована в 14-ту.

 

У Василя навчання тривали тиждень, каже, дали раз постріляти, аби згадати. Далі його відправили в АТО. Брат тоді ще був на полігоні. Вже у травні для Василя, навідника БМП, був перший бій під Волновахою. А далі – Луганський аеропорт, Георгіївка, Новосвєтловка, Хрящувате, Щастя. Каже, було багато емоцій, адреналіну, страху. Мав позивний «Желєзо», бо техніка постійно ламалась і він сидів біля того стукав, грюкав, ремонтував. Після штурму Луганського аеропорту його мобільну групу прикомандирували до батальйону «Айдар».

 

До вересня воювали разом з ними. Дуже тим пишається. Каже, айдарівці помагали, одягали, годували. У батальйоні Василь зустрів земляка – Андрія Стандіо. Згадує й дякує за подаровану ним кевларову каску, каже, навіть доводилося нею рити окопи в Хрящуватому.

 

«Нас там засік безпілотник, почали бомбити, – розказує він. – Дали наказ шукати укриття. В зеленці намацав місце під дубом, знімаю ту каску й копаю окоп, аби хоч від осколків сховатися. Ми там дев’ять діб тримали оборону, поки не під’їхала 24 яворівська бригада».

 

Молодший брат Іван все минуле літо також був на передовій – возив боєприпаси, мінував і розміновував. Взимку брав участь у боях у Попасній. Василь дуже за нього переживав, бо ж він старший чоловік у сім’ї. Мати виховувала їх сама, бо батько лишив. Каже, у мами слабке серце, але не здавалася тут, а вони там. Лиш була можливість – писали повідомлення, що все добре. Писали брати і один одному. Василь каже, що з полігону, тобто з квітня, з братом побачились аж у вересні.

 

«Він приїхав додому, а на наступний день – я, – розповідає. – Йду по вулиці з квітами для мами, а тут він йде. Це таке відчуття, купа сліз! То були наші перші сльози після війни. Вони аж вдома нас догнали».

 

Розказує про ще одного бойового брата – Романа Куціля з села Яворів Долинського району. Випадково зустрілися на передовій.

 

«Обличчя чорне від пилюки, лише губи чисті, рожеві такі, очі білі, – говорить Василь Сенів. – Він так приглядається і кричить: «Вишків!». Дивлюся, а то Роман. Де бій, там він був. Він молодець. Отримав поранення, зараз переносить вже восьму операцію на руку. Все на передовій казав, як повернеться – одружиться. Недавно був у нього на весіллі».

 

Коли закінчиться війна, і Василь зіграє весілля.

 

З особливим трепетом розповідає про свою наречену Оксану, як його чекала з АТО, вишила йому вишиванку з тризубами. Каже, натерпілася найбільше, бо все-все їй розказував, чула кожен постріл… На шиї у хлопця – срібний ланцюжок і великий хрестик. Розказує, що знайшов його перед боєм у Красному Лучі.

 

«Побачив під ногами, – каже Василь. – Той хрест з нержавійки, ручна робота, видно, що зеківська. Підняв, поцілував, взяв у руку, думаю, не буду лишати, аби топталися. Я досі думаю, що він мені життя врятував». Тоді екіпаж Василя підірвали з ворожого танку. Він єдиний вижив. Отримав осколкові поранення в ногу, руку. Хоче поїхати до Львова на Личаківське кладовище, де похований механік з його екіпажу. Розповідає, що коли приїхав в частину у Володимир-Волинський, там дуже здивувалися, що живий, бо вже списали. Нині він часто зідзвонюється з бойовими побратимами, вони приїздять до нього в гості.

 

«Ми самі собі робимо реабілітацію, – каже Василь. – Ідемо в гори, на природу. Самі шукаємо собі психологів. Стараємося адаптуватися до мирного життя, але то важко. Все дратує. Є такі моменти, що готовий зібрати рюкзак і їхати. Там на сході було легше, зрозуміліше. Ти знав, за що ти стоїш, а тут приїхав і не розумієш нічого. Не вистачає того духу братерства. Ми там були одною родиною».

 

Боєць розповідає, що дуже хоче змін у селі – аби дорогу зробили, контролювати вирубку, аби ліс не крали. Але нема однодумців, більшості просто байдуже. Дякує односельчанам, волонтерам, які їм допомагали. І зараз у селі не припиняють збирати допомогу для хлопців з АТО. А ще у братів купа мороки з документацією. Подали на посвідчення учасника АТО. Обіцяють зробити до середини літа. Але перед тим були проблеми, але вибороли, виїздили, довели.

 

«15 березня мене мобілізували, а брата – 25-го, – розказує Василь. – Перед тим мусили обійти чимало кабінетів, заплатити за котелок, ложку, кружку і мішок 65 гривень, а брат ще й за протигаз, який за нами числився і ми не здали. І то не ми лише одні такі. А скільки ми за свої гроші всього купували? Але добре, що живі».

 

Зараз братів перевели в резерв. Кажуть, знов мають пройти медогляд і зо дня на день чекають, що скажуть йти воювати. Вони готові.

 

/data/blog/79062/0709470d4b07efe47fc3d3dc5378fdbe.jpg

 

/data/blog/79062/04a26040255ab358fd2504c40edb08cc.jpg

 

Світлана Лелик, Репортер


12.06.2015 Світлана Лелик 3147 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1241
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1872 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1143
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3734
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3420 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2775 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

376

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

484

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1030

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1597
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1095
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1120
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

813
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6638
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

768
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44101
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3407
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35751 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

282
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

417
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

697
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

774