Герої АТО: історії з війни від братів із Прикарпаття

 

 /data/blog/79062/3ee4e4d8b7a28fcd60099172ac240190.jpg

 

Василь Сенів, 24 річний боєць АТО із села Вишків Долинського району, воював на Донбасі разом з молодшим братом Іваном. У березні цього року їх обох демобілізували.

 

Від жаху війни хлопці не можуть відійти досі, але готові воювати знов, пише Репортер.

 

Василь Сенів зо дня на день чекає, що знову скажуть йти воювати Василь – невисокий, кремезний і засмаглий молодий чоловік. Одягнений спортивно, за спиною наплічник. Зустрічаємося в парку в Долині. Вибрали нейт­рально-зручне місце, аби не пертися жахливими дорогами до Вишкова, звідки боєць родом, та й Василю саме в Долині треба вирішити якісь свої справи. Сидимо на лавці, розмовляємо. Поруч щось ремонтують комунальники.

 

Василь здригається при кожному стукоті. Зізнається, ще кілька місяців тому, якби таке почув, то вже б сховався в «зеленку».

 

«Якось ночував у родичів у Франківську, а біля них готель, – розповідає Василь Сенів. – Вийшов на двір поговорити по телефону. Якесь свято, певно, було, бо почали феєрверки пускати. Я впав під лавку і давай повзком попри гаражі. Аж потім до мене дійшло, що то феєрверки. Було таке враження, що голова просто відключається і тіло саме собою керує, рятується. Зі своїми побратимами як спілкуюся, такі ж історії розказують. Це важко зрозуміти, особливо рідним. І добре, що не розуміють».

 

З чотири роки тому Василь відслужив строкову службу механіком-водієм. Через рік в армію пішов його молодший брат Іван, сапер. А на початку квітня минулого року їх обох просто з хати забрали у військкомат, потім повезли на полігон у Володимир-Волинський. Обидва служили у 51 бригаді, яка зараз перейменована в 14-ту.

 

У Василя навчання тривали тиждень, каже, дали раз постріляти, аби згадати. Далі його відправили в АТО. Брат тоді ще був на полігоні. Вже у травні для Василя, навідника БМП, був перший бій під Волновахою. А далі – Луганський аеропорт, Георгіївка, Новосвєтловка, Хрящувате, Щастя. Каже, було багато емоцій, адреналіну, страху. Мав позивний «Желєзо», бо техніка постійно ламалась і він сидів біля того стукав, грюкав, ремонтував. Після штурму Луганського аеропорту його мобільну групу прикомандирували до батальйону «Айдар».

 

До вересня воювали разом з ними. Дуже тим пишається. Каже, айдарівці помагали, одягали, годували. У батальйоні Василь зустрів земляка – Андрія Стандіо. Згадує й дякує за подаровану ним кевларову каску, каже, навіть доводилося нею рити окопи в Хрящуватому.

 

«Нас там засік безпілотник, почали бомбити, – розказує він. – Дали наказ шукати укриття. В зеленці намацав місце під дубом, знімаю ту каску й копаю окоп, аби хоч від осколків сховатися. Ми там дев’ять діб тримали оборону, поки не під’їхала 24 яворівська бригада».

 

Молодший брат Іван все минуле літо також був на передовій – возив боєприпаси, мінував і розміновував. Взимку брав участь у боях у Попасній. Василь дуже за нього переживав, бо ж він старший чоловік у сім’ї. Мати виховувала їх сама, бо батько лишив. Каже, у мами слабке серце, але не здавалася тут, а вони там. Лиш була можливість – писали повідомлення, що все добре. Писали брати і один одному. Василь каже, що з полігону, тобто з квітня, з братом побачились аж у вересні.

 

«Він приїхав додому, а на наступний день – я, – розповідає. – Йду по вулиці з квітами для мами, а тут він йде. Це таке відчуття, купа сліз! То були наші перші сльози після війни. Вони аж вдома нас догнали».

 

Розказує про ще одного бойового брата – Романа Куціля з села Яворів Долинського району. Випадково зустрілися на передовій.

 

«Обличчя чорне від пилюки, лише губи чисті, рожеві такі, очі білі, – говорить Василь Сенів. – Він так приглядається і кричить: «Вишків!». Дивлюся, а то Роман. Де бій, там він був. Він молодець. Отримав поранення, зараз переносить вже восьму операцію на руку. Все на передовій казав, як повернеться – одружиться. Недавно був у нього на весіллі».

 

Коли закінчиться війна, і Василь зіграє весілля.

 

З особливим трепетом розповідає про свою наречену Оксану, як його чекала з АТО, вишила йому вишиванку з тризубами. Каже, натерпілася найбільше, бо все-все їй розказував, чула кожен постріл… На шиї у хлопця – срібний ланцюжок і великий хрестик. Розказує, що знайшов його перед боєм у Красному Лучі.

 

«Побачив під ногами, – каже Василь. – Той хрест з нержавійки, ручна робота, видно, що зеківська. Підняв, поцілував, взяв у руку, думаю, не буду лишати, аби топталися. Я досі думаю, що він мені життя врятував». Тоді екіпаж Василя підірвали з ворожого танку. Він єдиний вижив. Отримав осколкові поранення в ногу, руку. Хоче поїхати до Львова на Личаківське кладовище, де похований механік з його екіпажу. Розповідає, що коли приїхав в частину у Володимир-Волинський, там дуже здивувалися, що живий, бо вже списали. Нині він часто зідзвонюється з бойовими побратимами, вони приїздять до нього в гості.

 

«Ми самі собі робимо реабілітацію, – каже Василь. – Ідемо в гори, на природу. Самі шукаємо собі психологів. Стараємося адаптуватися до мирного життя, але то важко. Все дратує. Є такі моменти, що готовий зібрати рюкзак і їхати. Там на сході було легше, зрозуміліше. Ти знав, за що ти стоїш, а тут приїхав і не розумієш нічого. Не вистачає того духу братерства. Ми там були одною родиною».

 

Боєць розповідає, що дуже хоче змін у селі – аби дорогу зробили, контролювати вирубку, аби ліс не крали. Але нема однодумців, більшості просто байдуже. Дякує односельчанам, волонтерам, які їм допомагали. І зараз у селі не припиняють збирати допомогу для хлопців з АТО. А ще у братів купа мороки з документацією. Подали на посвідчення учасника АТО. Обіцяють зробити до середини літа. Але перед тим були проблеми, але вибороли, виїздили, довели.

 

«15 березня мене мобілізували, а брата – 25-го, – розказує Василь. – Перед тим мусили обійти чимало кабінетів, заплатити за котелок, ложку, кружку і мішок 65 гривень, а брат ще й за протигаз, який за нами числився і ми не здали. І то не ми лише одні такі. А скільки ми за свої гроші всього купували? Але добре, що живі».

 

Зараз братів перевели в резерв. Кажуть, знов мають пройти медогляд і зо дня на день чекають, що скажуть йти воювати. Вони готові.

 

/data/blog/79062/0709470d4b07efe47fc3d3dc5378fdbe.jpg

 

/data/blog/79062/04a26040255ab358fd2504c40edb08cc.jpg

 

Світлана Лелик, Репортер


12.06.2015 Світлана Лелик 3165 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2149
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

852
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

897
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

900 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2735 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1458

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

631

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

333

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1000

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1124
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1987
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1069
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

792
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

272
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14969
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7282
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

714
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

270
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

178
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

279
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

568
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1025