Так вже історично склалося, що два останні міські голови Івано-Франківська відбули по дві каденції. Попередній, Зіновій Шкутяк, з мерського крісла одразу потрапив у Верховну Раду. Куди потрапить чинний мер Віктор Анушкевичус після завершення його другої каденції, наразі невідомо. Проте якщо вірити його обіцянкам, втретє кандидувати на цю посаду він не буде.
Щоправда, обіцяв це Віктор Андрюсович ще напередодні довиборів до Верховної Ради, що відбувалися у травні минулого року. Напевне, тоді він планував, що стане народним депутатом і залишить крісло міського голови. План не спрацював, тому він міг уже й передумати. Та чи буде Анушкевичус балотуватися, чи ні, шансів посісти цю посаду втретє у нього не так вже й багато. Особливо, якщо зважати на ті імена, які франківці, ймовірно, побачать на наступних виборах.
«Галицький кореспондент» пробує спрогнозувати прізвища можливих кандидатів на посаду міського голови обласного центру та зважити їхні шанси на перемогу. Але оскільки наразі точно не відомо, коли відбудуться місцеві вибори – восени поточного року, раніше чи пізніше, то наш прогноз є доволі приблизним, на кшталт соцопитувань на тему «Якби вибори стартували цієї неділі…» Попри пов’язані з цим неточності, редакція вважає за потрібне вже зараз порушувати цю тему, щоби потім не було запізно.
«Свободу» не спинити
Напевне, всі франківці, які цікавляться політикою, розуміють, що ВО «Свобода» виставить свою кандидатуру в будь-якому разі. Якщо нічого не зміниться у їхніх планах, то кандидатом на посаду міського голови стане депутат Верховної Ради сьомого скликання Руслан Марцінків. Він ще минулого року розпочав свою передвиборчу кампанію, принаймні у ЗМІ. І вперто рухається на вибори мера. Про це свідчить хоча б останнє привітання від Марцінківа, яке знайшли на дверних клямках мешканці міста. З одного боку, ніби простенький подаруночок з різдвяною відкриткою та збіркою колядок. А з іншого – спробуйте отак дійти до кожних дверей. Збагнете, що не так це вже й просто і не надто дешево.
Та виграти Марцінківу вибори міського голови буде нелегко. Значно легше це було б для його колеги, екс-віце-прем’єра Олександра Сича. Бо, нагадаємо, лише два роки тому він без проблем виграв вибори до парламенту по Івано-Франківську, здобувши понад 50% голосів. І навіть якщо припустити, що за ці роки Олександр Максимович не так багато працював «на окрузі» і втратив частину свого електорату, стартова площадка у нього все ж досить непогана. Може, навіть краща, ніж у Марцінківа, який останнім часом працює тут майже щодня.
Партії скажуть своє
Як показує практика, партія на місцевих виборах отримує більшу підтримку електорату, якщо її представник претендує на посаду міського голови. Саме тому слід чекати на виборах франківського мера кандидатів від «Блоку Петра Порошенка» (БПП) та «Самопомочі».
За інформацією «Галицького кореспондента», у БПП найчастіше про своє бажання претендувати на посаду міського голови Івано-Франківська заявляє депутат міської ради Ростислав Кукурудз. Слід зауважити, що він є депутатом від одного з округів у мікрорайоні Пасічна, балотувався від партії «Фронт змін». А чесно перемогти на виборах у 2010 році (коли Франківськ масово голосував за «Свободу») без вагомої підтримки громади було неможливо. В останні роки депутат Кукурудз продовжував активно працювати на своєму окрузі і має в Пасічній, напевне, ще суттєвішу підтримку. Інша справа, що Пасічна – це ще не весь Івано-Франківськ.
Проте не можна відкидати й того, що на мерське крісло може претендувати і чинний голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук. Щоправда, тільки в тому разі, якщо він буде бачити загрозу втратити крісло, в якому сидить сьогодні.
«Самопоміч» же може виставити на посаду мера Тараса Виноградника. Принаймні поки що яскравіших кандидатур серед місцевих активістів партії не помітно. А Виноградник, як виглядає, не буде проти. Тим більше, що тепер, заручившись підтримкою «Теплого міста», він зможе багато чого пообіцяти у передвиборчій агітації. Однак навряд чи забудовник має шанси виграти вибори в Івано-Франківську – місті, що особливо постраждало під час нещодавнього будівельного буму через хамство та безпардонність забудовників.
Ймовірно, виставлять своїх людей або ж підтримають кандидатури від інших партій і «УДАР» та «Батьківщина». Але це буде залежати від того, як складуться обставини ближче до виборів. Відомо, що в «УДАРі» після останніх парламентських виборів відбувся серйозний розкол. Партія на місцевому рівні повернулася під крило новоспеченого нардепа Юрія Солов’я, обласну організацію «УДАРу» очолила його людина – Володимир Стефанків. Попередній її керівник Роман Чернега опинився за бортом, а з ним і більшість «ударівців», які стояли біля витоків цієї парторганізації на Прикарпатті.
ПРИВАТний кандидат
Важливим гравцем мерських виборів стане група «Приват» і чинний народний депутат від Івано-Франківська Олександр Шевченко. Незалежно від того, піде він на вибори сам чи супроводжуватиме на них когось зі своїх людей. Наразі «Галицькому кореспонденту» відомо, що команда Шевченка обговорює варіант запускати на вибори кількох кандидатів, вивчати їхні рейтинги і вже потім знімати всіх на користь одного, найсильнішого. Щоправда, сильних кандидатів, окрім самого Шевченка, у його команді поки що не видно.
Давніше у ЗМІ прозвучало прізвище колишнього голови ОДА Миколи Палійчука. Він може стати одним із тих, хто балотуватиметься і або продумано зніме свою кандидатуру, або прогнозовано програє вибори.
До речі, від групи «Приват» може податися на вибори міського голови колишній очільник «Приватбанку» в області Богдан Лесюк. Зрештою, навіть без підтримки цієї фінансової структури Лесюк зміг би потягатися за перемогу з найсильнішими кандидатами. Адже він має досить солідний досвід управлінської роботи як в Україні, так і за кордоном.
Важковики
Напевне, вибори стануть значно цікавіші, якщо у бюлетенях з’явиться ім’я Ігоря Прокопіва. На минулих виборах цей молодий політик показав, що рейтинг збільшувати можна досить швидко. Будучи керівником досить складного і проблемного КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», мерські вибори Ігор Прокопів програв. Проте за два місяці передвиборної роботи він не набагато поступився Юрію Солов’ю – кандидату, який чотири роки працював у місті з різноманітними проектами та ініціативами.
За останніх кілька років Прокопів був керівником комунальних підприємств «Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Івано-Франківськводоекотехпром» та «Івано-Франківськгаз». Після Революції гідності він пішов ще вище й очолив «Укртрансгаз». Але, як ми знаємо, такі високі посади не є стабільними. І якщо він відчує, що є шанс не втриматися в тому кріслі, то може згадати і про головування в Івано-Франківську як про справу, яку він свого часу так і не завершив.
Не можна забувати і про персону Петра Шкутяка - молодого депутата обласної ради, колишнього голову Долинської РДА, пластуна, майданівця, «айдарівця» і ще недавнього кандидата в народні депутати. Попри те, що він програв вибори до парламенту Олександрові Шевченку, за неповних два місяці він наростив величезний рейтинг (34%), яким буде гріх не скористатися на наступних виборах. Навіть якщо Шкутяк відмовиться піти на вибори сам, то дуже допоможе тому кандидату, якому він висловить свою підтримку.
Шукайте жінку
Як свідчить статистика, з кожними наступними вибори число охочих очолити місто зростає. Нагадаємо, що в 2002 році у мерських перегонах взяли участь лише п’ять кандидатів (Зіновій Шкутяк, Остап Дармограй, Мирослав Когуч, Зіновій Бойчук, Святослав Перцович). У 2006 році їх стало вже 18 (Віктор Анушкевичус, Олександр Сич, Олег Синютка, Романія Постолянюк, Володимир Стасюк, Володимир Гарматюк, Віктор Рахміль, Остап Дармограй, Богдан Чорнописький, Володимир Великочій, Михайло Жураківський, Василь Гуменюк, Григорій Байдущак, Василь Волощук, Ярослав Шевчук, Надія Бельмега, Михайло Бойчук та Олександр Перестюк). А у 2010 році кількість претендентів збільшилася до 19 (Віктор Анушкевичус, Юрій Соловей, Ігор Прокопів, Руслан Марцінків, Володимир Балагура, Василь Бойчук, Богдан Федьків, Павло Андрусяк, Віктор Козачок, Володимир Бачкур, Євген Романишин, Михайло Ільницький, Михайло Жураківський, Микола Ладовський, Ліліана Сімонович, Віталій Цапович, Ярослав Гулик, Руслан Коцаба, Мирослав Гулик).
Як бачимо, останнім часом серед кандидатів обов’язково була присутня жінка. Може, не особливо рейтингова, але все ж таки була. Ймовірно, йшла вона в надії на те, що виборці захочуть побачити у цьому кріслі красу та жіночність.
Сподіваємося, що і на наступних виборах жіноча кандидатура прикрасить список претендентів. І це не буде по-рагульськи «гламурна» пані на кшталт Нелі Штепи, а сильна і вольова особистість. Цікаво, наприклад, було б, якби на вибори пішла Лідія Анушкевичус. З її умінням доводити розпочату справу до кінця вона могла б навіть претендувати на перемогу.
Тетяна СОБОЛИК,
