Давно, ой давно не було в нас справжнього галицького дербі у великому футболі! Та й так, щоб не дві львівські команди бились на полі, а, наприклад, Львів та Тернопіль. Або Львів та Івано-Франківськ! Дух такого протистояння для нас із Вами давно відійшов у минуле.
"Галичина спортивна" пропонує читачам пригадати дві першолігові баталії справжніх сусідів, які відбулись порівняно недавно, у 2005 році...
"КАРПАТИ" - "СПАРТАК". 25 травня 2005 року. 1:1.
Той матч припав на завершення сезону 2004/05. "Карпати", котрі минулого сезону покинули еліту, обіцяли одразу ж туди повернутись. Та старт у Першій лізі був кепським: довелось зазнати кількох стартових невдач та побувати серед аутсаудерів. Згодом справи трішки покращились, і перед другим колом обіцянки вибороти путівку до Вищої ліги відновились із новою силою. Читачі з доброю пам'яттю навіть пригадають одну з обкладинок "Спортивки" весни 2005-го, де Дячук-Ставицький урочисто обіцяє (так і написано: "Обіцяю!") омріяне друге місце. Але після кількох поспіль виїзних поразок мрії довелось відкласти ще на рік. Проти "Спартака" львів'яни виходили без великої мотивації, посідаючи шосте місце за три матчі до завершення сезону. Гості ж були восьмими, відстаючи від нас на два пункти (щоправда, із грою в запасі). Мотивація "левів" могла полягати хіба у тому, що в першому колі очну зустріч виграли франківці - 1:0. Тоді, у Франківську, "Карпатами" ще керував Валентин Ходукін, котрий після п'яти стартових ігор покинув команду.
Щодо гри у Львові, то вона завершилась унічию - 1:1. Голи забили майбутні партнери по команді Самсон Годвін (47 хвилина) та Ігор Худоб'як (49 хвилина). На трибуни зібралось дуже мало глядачів - менше двох тисяч. У складі "Карпат" незнайомих облич читач не знайде. Зіграли, переважно, ті, хто потім гратиме за "Карпати" у Вищій лізі: Тлумак, Федорів, Тимчишин, Іщенко, Лапко, Годвін, Шмаков, Батіста, Фещук, Платон, Сучков. Шуст, котрого взимку 2006-го забере "Шахтар", ще сидів на лавці.
Програмка до того матчу має шістнадцять сторінок всілякої цікавої інформації. Ключовим елементом обкладинки є удар по м'ячу: нога в карпатівських гетрах завдає удару по м'ячу зразка Євро-2004. З "нутрощів" програмки варто виділити великі звіти з виїзних матчів, компактно подані склади команд, вичерпну інформацію про суперника та минулі матчі проти нього, достатньо велике інтерв'ю із уже згаданим Богданом Шустом. На останній сторінці рекламували атрибутику. Як Вам ігрова футболка за 50 гривень? Або шалик за 25? І, врешті, офіційна програма матчу - 2 гривні.
"КАРПАТИ" - "ЕНЕРГЕТИК". 4 вересня 2005 року. 0:0.
Так склалось, що наступний матч проти представника Прикарпаття львів'яни також зіграли внічию. Цього разу до Львова завітав скромний "Енергетик" з Бурштина, котрий щойно вийшов до Першої ліги. Бурштинці почали той сезон двома нічиїми та двома поразками. А "Карпати" мали три стартові перемоги та одну нічию. Подивіться фото згори - там Ви знайдете "Карпати" на першому місці у таблиці! Сезон 2005/06 був наскрізь "зелено-білим", але у п'ятому турі трапилась неприємність. "Енергетик" приїхав за нічиєю, відтак "поставив автобус" і здобув омріяний один пункт (до слова, команда завершила сезон чотирнадцятою). У львів'ян тоді згоріло чимало нервових клітин! За "Карпати" вже грав Худоб'як, з'явився у старті того матчу також і Мартищук. А загалом - старі й знайомі обличчя. Цікаво, що той матч побачили наживо одинадцять тисяч глядачів. Ото показник! Колись у Львові ходили й на Першу лігу, а тепер... а що тепер, то Ви й самі знаєте.
Програмка з того матчу яскраво вирізняється обкладинкою: на ній розміщено велике фото розмальованого та усміхненого фана (подивіться згори). На думку Вашого покірного слуги, одна з кращих обкладинок. Всередині все починається із заклику підтримати "Карпати" на шляху до Вищої ліги. Позитивно. Оптимістично. Патріотично. Далі йдуть традиційні рубрики, котрих інколи бракує в програмках інших команд. Всі таблиці, описи, розповіді, замітки, склади, фото - все на місці. Заслуговує уваги замітка про майбутній матч із "Чорноморцем". Автори програмки обіцяють нам незабутнє спортивне свято. Ми вже з Вами, на щастя, знаємо результат того матчу. Навіть знаємо, що нас тоді чекав півфінал Кубка... Думаю, на цій ноті можна завершувати і йти спатки. Хочеться наостанок побажати всім нам бути щасливими. Незалежно від місця в таблиці. Адже тоді, в 2005-му, не у Вищій лізі, ми були щасливими від кожної перемоги. Тож цінуймо кожну мить! І одного дня ми дочекаємось великих-великих перемог!
