Як працювала поліція сто років тому? Хто міг потрапити в правоохоронці? Які справи вони розслідували й за ким стежили? Як розвивали агентурну мережу й скільки платили «стукачам»?
Поліція на західноукраїнських землях у міжвоєнний період керувалася законом Речі Посполитої «Про державну поліцію» від 24 липня 1919 р.
Вищі чини комплектувалися з поляків, і тільки до нижчих та середніх чинів могли потрапити українці. Для роботи в поліції вимагалося польське громадянство, некримінальне минуле, вік від 23 до 45 років, добре здоров'я та міцна будова тіла, володіння польською мовою, а також математичні навики. За гальна чисельність польської поліції на 1923 рік складала 49 тис. чол., тобто один поліцай припадав на 500 міщан чи 1000 селян.
Поліція мала такі територіальні підрозділи: головна команда, окружні команди (з 1924 р. - воєводські), повітові команди, комісаріати поліції, що розташовувались у окремих повітових містах або на території кварталів великих міст, і постерунки - на території сіл.
Головна команда державної поліції перебувала, звісно, у Варшаві. На чолі поліції стояв головний комендант, який підпорядковувався Міністрові внутрішніх справ і вирішував питання організації, адміністрації, озброєння і кадрового складу поліції. Головному коменданту підпорядковувався увесь корпус державної поліції. Видавалися загальнопольські газети "Газета адміністрації та державної поліції" та «На по стерунку».
На чолі окружної команди стояв окружний (воєводський) комендант. Крім підпорядку вання у фахових питаннях головному коменданту, воєводський комендант до 1924 року в адміністративних справах був підзвітний воєводі. Окружна команда складалася з голови - окружного коменданта, його заступника, офіцерів інспекторів. Працювало два відділи: адміністративний та господарський, школа для нижчих чинів поліції, управління слідчої поліції та резервний відділ. Загалом, на початок 20 х рр. в Другій Речі Посполитій було створено 15 окружних команд поліції - в тому числі і станиславівська.
Станиславівське окружне управління державної поліції було створене 14 березня 1921 року на основі Закону «Про державну поліцію» та постанови Ради Міністрів Польщі від 3 грудня 1920 року. З 1 травня 1925 року - перейменоване на Станиславівське воєводське управління державної поліції. Протягом 1924 1930 х років при Станиславівському управлінні працювало два відділи: слідчий та відділ суспільної безпеки; з 1930 року вже діяло три відділи: слідчий, політичної безпеки та суспільного порядку. Розташовувалася комендатура воєводської поліції у Станиславові по вул. Камінського, 4 (тепер - вул. Франка). На 1 квітня 1933 року у Станиславівському воєводстві працювало 1387 поліцейських. В межах повіту підрозділами державної поліції керував повітовий комендант, який очолював повітову команду державної поліції. До його обов'язків входило керівництво канцелярією, контроль задіяльністю та дисципліною по вітових поліцаїв, контроль зарозслідуванням резонансних кримінальних і політичних злочинів, керівництво постерунками поліції. Підпорядковувався як окружним (воєводським) комендантам, так і повітовим старостам. Повітові команди поліції створювалися Міністерством внутрішніх справ, і на 1926 рік було створено 240 таких команд.
Станиславівське повітове управління державної поліції було створене у 1919 році на базі крайової та військової. З 1932 року структура Станиславівського повітового управління була такою: загальний, персональний, дисциплінарний, навчальний, господарський та слідчий відділи. Слідчий відділ складався з кримінальної, політичної, загальної частин та кримінального розшуку. Комендатура Станиславівської повітової поліції була розміщена по вул. Матейки, 53.
Комісаріати поліції здійснювали правоохоронну діяльність на території міст, на залі зничних станціях, у портах і підпорядковувались повітовим командам поліції. Старости не могли безпосередньо керувати комісаріатами поліції. На 1926 р. діяло 173 комісаріати.
Станиславівський міський комісаріат державної поліції був створений 1919 року, розташо вувався по вул. Камінського, 4. В 1932 році мав таку структуру: загальна, персональна, дисциплінарна, навчальна, господарська та слідча частини.
Постерунки державної поліції у системі правоохоронних органів були найнижчими виконавчими одиницями. Вони стежили за дотриманням громадського порядку та спокою, розслідували злочини, допомагали адміністративній і судовій владі. На чолі постерунку стояв комендант, який здійснював нагляд за поліцаями, забезпечував їх підготовку та озброєння, а також керував канцелярією і господарським управлінням. Начальник постерунку підпорядковувався повітовому коменданту державної поліції. Правом утворення постерунків поліції був наділений воєвода, який приймав таке рішення разом із окружним комендантом поліції. У 1926 році на території Польщі функціонувало 3300 постерунків.
Постерунки державної поліції на Станиславівщині були створені також 1919 року. Їх компетенція поширювалася наодне чи декілька сіл. Існував інститут постерункових і у містах, де їх завданням було забезпечення громадського порядку. Наприклад, у 1937 році в Станиславові постерункові по двоє чоловік здійснювали обхід міста тричі на день на 10 ділянках, тобто в щоденному обході міста брало участь 112 постерункових. У це число входили постерункові, які охороняли воєводську та повітову установи. За напрямами діяльності поліція поділялась на три гру пи: загальна ("мундурова" - ті, що ходили в формі), криміналь на (слідча служба) та політична.
До загальної («мундурової») поліції належали службовці повітових команд, слідчих експозитур, комісаріатів та постерунків. Завданням загальної поліції була охорона громадського порядку, безпеки, охорона залізниці, водних об'єктів.
Розпорядженням Головної команди державної поліції від 3 листопада 1919 р. «Про організацію слідчих управлінь» проголошувалося створення при кожній окружній команді слідчих управлінь (з 1924 року - «кримінальні реферати»). Завданням слідчих підрозділів було розслідування кримінальних справ та організація слідчої діяльності в межах округу. Станом на кінець 1922 р. Було створено 16 окружних слідчих управлінь. Мали слідчі і свою «Слідчу газету».
Слідчий відділ при Станиславівському воєводському управлінні державної поліції у 1932 році поділявся на під відділи: кримінальний, політичний та розпізнавальний. Кримінальний підвідділ мав такі структурні підрозділи: мародерства і вбивства; самовбивства; вбивства, пошкодження тіла та напади на працівників поліції; напади з метою грабунку; крадіжки з кас; крадіжки коней; підпали; підробка грошей; підробка документів; торгівля жінками, дітьми, звідництво; торгівля наркотиками; радіопіратство; втеча з місць ув'язнення; скарги й анонімі повідомлення та ін. Слідчий відділ розміщувався в Станиславові по вул. Камінського, 4. У 30 х роках у слідчій службі Станиславівського воєводського управління поліції працювало біля 40 чоловік.
Політична поліція, або ж політична дефензива, інформаційна служба (1923 1924 рр.), поліція політична (1924 1926 рр.), аналізувала політич не життя в країні, вела нагляд за політичними організаціями та окремими особами, які, на її думку, своїми діями могли зашкодити безпеці держави. У воєводствах були створені відділи політичної дефензиви, на території повітів - агентури. Політична поліція часто діялатаємно, мала особливі повноваження, що дозволяло їй здійснювати нагляд навіть за державними діячами. Велося тотальне спостереження - слідкували не тільки за політичними чи громадськими діячами, а навіть за акторами, дантистами, власниками підприємств, вчителями та ін., проте найбільше - за діячами комуністичного і націоналістичного рухів. Діяла розгалужена мережа інформаторів. В архівах можна знайти доноси на односельчан, наприклад, про те, що хтось «підриває економічну безпеку держави», а саме - гонить самогон. За такі повідомлення інформатор отримувавне більше 5 злотих щомісячно.
Бували випадки, коли поліцаї перевищували свої повноваження і били обивателів. Особливо побиття громадян поширилося з озброєнням поліції гумовими палицями. Так, у 1939 році поліцейським Станиславова була видана 141 гумова палиця. Випадки побиття населення розглядалися унаглядовій службі поліції, і часто винуватці були покарані.
Але більшість станиславівських поліцаїв гідно несласлужбу, деякі - гинули при виконанні службових обов'язків. Так, з 1920 до 1931 року на службі загинуло 23 працівники поліції Станиславівського воєводства.
Загалом, діяльність поліції на західноукраїнських землях у міжвоєнний період варто роз глядати в двох аспектах: з одного боку, вона поборювала злочинність, забезпечувала громадський порядок та європейський, у тогочасному розумінні, спосіб життя, а з іншого - використовувалася дер жавним апаратом для репресій проти українських громадсько-політичних і навіть просвітницьких чи кооперативних організацій. Чинились утиски «Просвіти», «Рідної школи», «Сільського господаря», пересліду валися викладачі, студенти, журналісти, та й горезвісна «пацифікація» здійснювалася також руками поліції.
Тож сьогодні, коли 20 грудня українська міліція відзначає своє професійне свято, а разом з тим і власне двадцятиріччя, хочеться побажати нашим правоохоронцям чесно й віддано захищати громадян України й не перетворитися на політичну дефензиву.
Наталія ХРАБАТИН,
