Нещодавно франківчанка Віра Власенко шокувала своїх друзів – попросила пошити її пост у Фейсбуці про те, що хоче заміж і шукає чоловіка.
За два тижні допис отримав близько сотні поширень та масу коментарів, пише Фіртка з посиланням на Репортер.
Одні осуджують, другі захоплюються. Вірі вже всерйоз запропонували руку й серце троє іноземців… Але поки що дівчина ходить на побачення.
Вірі всього лиш 25 років. Енергійна, щира та балакуча дівчина аж ніяк не страждає від браку чоловічої уваги. Зізнається, що спершу це був експеримент, адже вона працює у сфері інтернет-маркетингу. Каже, завжди цікаво дослідити, яку віддачу дає інтернет, пише Фіртка з посиланням на Репертер.
Тому час від часу проводила різні експерименти – розігрувала путівки за кордон, квартири, просила про раптову допомогу. Ні, не обманювала людей, а просто вказувала на їхні помилки, аби потім були уважні і не попадалися справжнім шахраям. Але зараз не про те.
Якось ввечері, гортаючи стрічку новин у соцмережі, Віра натрапила на пост жінки, років з 40, мовляв, шукає собі чоловіка. Довго не думаючи вирішила й собі таке зробити.
Вибрала фото, написала кілька слів про себе й запостила. З годину тиша, ще через годину почалися хвиля поширень, сотні заявок у друзі від чоловіків і жінок. Віру так засипали повідомлення, що ледь встигала відповідати. Дівчина зізнається, що спершу її метою був суто професійний інтерес, але потім це переросло у щось більше.
«Серед моїх знайомих є багато самотніх чоловіків та жінок, але чомусь вони не знаходять один одного, – говорить вона. – Завжди цьому дивуюся. Люди не вміють комунікувати. Вони мають бізнес, зайняті, сформовані особистості. Знайомство на дискотеках – уже не їхнє, як і сайти знайомств. І як їм знайти свою долю? Тому й вирішила, якщо у тебе є потреба, то чому про це не написати, не попросити? Вже час не той, аби чекати на принців. Моє життєве кредо – якщо ти чогось хочеш, то роби щось для цього. І я спробувала використати цей інструмент – а може він якраз спрацює? Чого би ні!».
Друзі та рідні, знаючи авантюрний характер Віри, навіть не здивувалися. А реакція незнайомців була найрізноманітнішою. Сміється, що їй було дуже цікаво спостерігати за соціальною думкою – найпершим був осуд.
«Всіх вже давно розібрали – нічого шукати», «Як тобі не соромно…», «Май гідність, не опускайся», «Не будь ганчіркою», – писали Вірі жінки.
«Намагалася зрозуміти, чого це так? Що я їм поганого зробила? – розповідає дівчина. – Напевне, зіграв інстинкт конкуренції – їх також це болить, але більшість вважають, якщо ми в болоті, то і ти тут з нами сиди».
Осуджували й чоловіки, що геть незрозуміло.
«Писали так, ніби я у прірву впала, – сміється дівчина. – А я просто вирішила піти таким нестандартним шляхом». Все ж позитиву було набагато більше. Дівчата писали про сміливість, захоплювались, кидали посилання на групи в соцмережах, мовляв, там знаходили свою долю і вона знайде. Деякі чоловіки присилали профілі своїх друзів-холостяків. Люди реально хотіли допомогти і це вразило дівчину. Більшість з тих чоловіків, з ким переписувалась, говорить Віра, були справді серйозно налаштовані. Вікова категорія потенційних женихів – 25-35 років.
«Писав один чоловік 55 років, що хоче дружину і трьох дітей, – сміється Віра. – Написали троє іноземців – з Канади, Бельгії та Чехії. Вони серйозно були готові приїхати та познайомитися. Мене це дуже здивувало. Вони набагато активніші, ніж українські чоловіки. Не бояться якихось афер, не бояться приїхати».
Дівчина вже ходила на кілька побачень. Каже, були справді хороші й гідні уваги чоловіки, але поки заміж не збирається, та не відкидає можливості, що може раптом щось з цього вийде і вона зустріне свою долю. Наразі це живий експеримент, про який вона одразу ж попереджає тих, з ким зустрічається.
«Хтось з друзів сказав: «Ти не знаєш, кому насправді цей пост потрібен, може, навіть і не тобі», – говорить Віра. – Я задумалася, а, може, справді хтось візьме приклад і таким чином знайде свою долю. Може, цей пост подіє і на мене, але не саме зараз, а «вилізе» десь через п’ять років. З тих повідомлень, зустрічей і розмов я зрозуміла, що не треба сидіти у своєму панцирі. Можна сидіти в різних кімнатах і думати, як самотньо. А можна відкрити двері і сказати: «А пішли робити щось разом».
