Ольга Гуцул, 29-річна мешканка Івано-Франківська мандрує світом. Загалом відвідала уже десятки країн. Нещодавно, дівчина повернулась з чергової поїздки.
В інтерв’ю для Фіртки Ольга поділилась враженнями від мандрів та розповіла про деякі лайфхаки для економних подорожей.
- Скільки тривала остання подорож, де вдалось побувати?
- Мене давно цікавили Балкани, і нарешті я знайшла партнера для поїздки. У Фейсбуці є різні групи, в яких можна спілкуватися з людьми, які також часто подорожують. На даний момент мені найбільше допомогла група Lviv Travel Club , я запостила там інформацію про пошук партнера для цієї поїздки. У мене було тільки три вимоги: досвід, тому що без нього важко, обов’язково почуття гумору, тому що бувають інколи такі ситуації, що просто хочеться сісти і плакати, але і їх потрібно вміти сприймати з гумором. Третя – звичайно вільний час. У мене його наразі дуже багато, я нещодавно звільнилась з роботи.
Потім я націлююсь на Азію. Для цієї подорожі також є партнер, якого я знайшла випадково, побачивши про нього статтю. Він подорожував Південною Америкою протягом 8 місяців. Спочатку я планувала вирушити також в Південну Америку і написала йому, щоб отримати якісь поради. Ми почали спілкуватися, і він розповів, що збирається в грудні в Азію. Я відписала, що також хотіла б якось поїхати, а він в той час якраз шукав собі партнера для поїздки. Коли ми зустрілись, то за три хвилини я зрозуміла, що з цією людиною я можу їхати.
У подорожі я зазвичай збираюсь їхати з напарником. Однак в перший день після перетину кордону з Польщею, йому довелось повернутися через сімейні обставини. І я залишилась перед вибором, що робити? Чи повертатися також, бо я ніколи до того не їздила сама. Така solotrip на 23 дні - це для мене вперше. Але я настільки очікувала цієї поїздки, що вирішила продовжити її. І виявилось все дуже круто, тому що коли ти сама, то обираєш напрям, який хочеться тобі, точки зупинок, які тобі подобаються, і до того ж набагато легше шукати на каучсерфінгу житло, якщо ти одна (ред. - учасники безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей, організовують спільні подорожі та розвивають культурний взаємообмін. Дослівно з англійської назва сайту «couch surfing» перекладається як «мандрівка диванами».)
З напарником ми запланували їхати через Польщу, швидко проїхати Німеччину, в основному зупинятися в Нідерландах, Бельгії і на півночі Франції – у Британі. Це був основний маршрут та головна точка, тому що у нас на 30 серпня був придбаний квиток з Парижу на Варшаву. Але коли я залишилась сама, то зрозуміла, що в принципі я в Німеччині не була, а там до Праги недалеко, а потім коли приїхала в Прагу - тут до Австрії, до Ізбрука 400 км., а я не була і там. Тож у мене повністю перебудувався маршрут: вранці відкривала карту і думала «Так, куди я хочу поїхати? Що мене цікавить? Де я ще не була?». І коли я під’їхала до Бельгії, то вирішила більше зосередитись на Нідерландах – тому поїхала вгору через Німеччину - Гамбург, Берлін, ці міста неймовірно сподобались.
- Яка за рахунком це подорож? Скільки країн та міст Ви уже відвідали?
- Вперше за кордон я поїхала в 17 років. Потім були поїздки на море – Болгарія, Чорногорія. Потім у мене була Прибалтика днів на 10, потім Європа на 16 днів, Скандинавія протягом 5 днів. Тепер ця подорож вийшла на три тижні.
Загалом у мене вже 28 відвіданих країн. Протягом цієї поїздки дев’ять країн. Але Швейцарією я фактично просто проїхалась, і у Франції я була тільки в одному містечку. Але з цієї кількості дійсно, де я прожила – Німеччина, Бельгія та Нідерланди.
- Який найяскравіший спогад на даний момент від останньої мандрівки? Перше, що спадає на думку.
- Австрія. Альпи. Я дуже люблю гори. Коли потрапила в Ізбрук, дорогою, ще доїжджаючи до нього і побачивши ці гори навколо себе, ці озера, - незаплановано зробила такий легкий трекинг – піднялась на одну вершину. Я пішки вилізла на неї у своїх тканинних кросівках та спідниці, а це вище, ніж Говерла. Звичайно на мене трохи запитально дивились туристи у спорядженні, з трекинговими палицями. Піднімалась туди кілька годин. Справа в тому, що тоді температура була +30 в тіні, мені було дуже спекотно, я не мала води, тому що просто вийшла на прогулянку навколо будинку. Але, коли я побачила ці гори - на них хочеться підніматися все вище й вище.
- Туристи не думали, що Ви заблукали?
- Ні. Я користуюсь програмою MAPS.ME. На даний момент ще нічого кращого за цей сервіс не знайшла. Ти завантажуєш собі той маршрут чи місце, яке тебе цікавить, і потім без інтернету, тому що у мене не було роумінгу, користуєшся ним. Програма показує тобі всі дороги та маршрути, абсолютно все. Тому заблукати я не боялась.
- В якому з цих міст хотілося залишитися найдовше, можливо, навіть пожити певний час?
- Амстердам, Берлін і Гент. Взагалі бельгійське місто Гент мене найбільше вразило у цій поїздці. Хоча на його рахунок у мене не було ніяких очікувань, я не шукала ніякої інформації про нього. Але коли потрапила туди, мене одразу вразила його архітектура, люди, які мені дуже допомагали, ну і бельгійське пиво також (сміється. – ред.), а також, безперечно, шоколад. Якщо говорити про архітектуру – Бельгія, однозначно. Там я себе дуже комфортно почувала, тому що там усе якось так зручно та компактно. І архітектура настільки прекрасна, що аж хотілося плакати.
- Звідки виникла ідея подорожувати практично безкоштовно? Чи не страшно було їхати в таку подорож самій?
- Подорожувати я любила завжди. Але я пропрацювала 7 років на роботі, де в мене було два тижні відпустки на рік. Тобто я «виривала», достиковувала вихідні за якийсь там день Незалежності, брала кілька днів за власний рахунок, для того, щоб хоч кудись вирватись, але мені завжди було цього мало. Коли зрозуміла, що я так більше не можу – звільнилась і «вдарилась» у подорожі.
Насправді, я не планувала цю подорож настільки, навіть не казатиму бюджетною, тому що не витратила ні копійки. Спочатку коли ми з Олегом їхали, звичайно мали якусь їжу з собою, розраховували, що будемо щось там купувати. Але потім, коли залишилась сама, коли «стопила», водії дивились на мене зі словами «ти одна дівчина з 14-ти кілограмовим наплічником, може ти голодна, може тобі допомогти?». Тим більше усім водіям, які їдуть на далекі відстані, дуже нудно в дорозі, вони хочуть порозмовляти з кимось, щось розповісти. Двічі водії давали мені гроші на каву, але за тих 5 євро можна купити пакет пасти і консерву тунця та їсти їх два дні. Тобто немає сенсу витрачатися на каву.
Щодо страху, я завжди намагалась довіряти своїй інтуїції, були два-три рази, коли я не сіла в машину. Проте я завжди «стопила» в правильних місцях: заправки, рест-хаузи, великі паркінги, де багато людей. Тому, як мінімум 30 секунд у тебе є на спілкування з водієм, щоб з'ясувати нюанси. За цей час інтуїція мене не підводила.
- Скільки часу найдовше доводилось очікувати на водія, який погодиться підвезти?
- Найдовше це 2 години 20 хвилин, це було на кордоні зі Швейцарією. В суботу і неділю великі фури не мають дозволу їздити Європою, і водії просто відпочивають у рест-хаузах. До речі, там я познайомилась з далекобійниками з України і з ними навіть був хлопець з Калуша. Вони мене нагодували, зробили каву та ще й фруктів дали в дорогу.
- Що найперше кидається в очі, подорожуючи різними країнами? Відчувається контраст?
- Усміхнені люди. Щасливі. Ти часто помічаєш, що кожна третя машина їде на відпочинок, у них у машині або спорядження, або велосипеди, мотоцикли. Люди собі їдуть, відпочивають, тому, що мають можливість. Вони не переживають за завтрашній день. Помічається їхній настрій, коли люди не існують, як в більшості у нас, бо ми думаємо, як вижити, де знайти гроші, щоб купити продуктів, чи дитині речі до школи. У них звичайно є проблеми, але загалом вони більш впевнені в сьогоднішньому дні, у майбутньому і це відчувається. Це легкість, вони не такі зашорені. Коли у тебе нема питання кожного дня «Як вижити?» ти більше усміхаєшся.
- Які плани на майбутнє? Куди ще тягне?
- Спершу їду на Балкани, мінімум на місяць. Хоча планувала їхати одна, бо це буде дешевше. Але з іншого боку я подивилась, що там багато гір, природніх парків, відповідно для цього потрібно мати намет, джет-бойл, а я все таки дівчина і мені дуже ліньки це все носити (усміхається – ред.). Тому я знайшла собі напарника для подорожі. Крім того, Балкани це все таки не Європа, в плані безпеки, Європою не я одна подорожувала сама, там можна не боятись.
Взагалі Балкани у мене були заплановані ще швидше, а от ця європейська поїздка - навпаки ні.
А на кінець листопада у мене квиток в Азію, тому треба буде ще перед нею приїхати додому, зробити медичну страхівку та індійську візу. В Азії планую бути плюс мінус рік. До слова, туди я їду також не сама. Бо їхати так далеко і там побути місяць –два, трохи нерозумно.
- На своїй сторінці у соцмережі Ви ділитесь враженнями від мандрівок. Але ж у житті не завжди все гладко, розкажіть, що траплялось не дуже приємного під час подорожей.
- Ділюсь не лише приємним. Я пишу все, як є. Як завжди пишу про довгі «стопи», наприклад «сьогодні я змокла», «сьогодні пройшла пішки там n-ну кількість кілометрів». У мене немає рожевих окулярів. І я завжди намагаюсь написати так, як воно є, щоб не було ніяких ілюзій. Бо це не є просто. Я завжди намагаюсь довести цю думку, що «бомж-тріп» - це для оптимістів. Навіть якщо тобі важко, якщо ти дуже довго стоїш, мокнеш, ти розумієш – ну зате це безкоштовно (усміхається - ред.).
- Дивлячись на захоплюючі світлини з різних країн світу, багато хто надихається і можливо вирішує спробувати також відправитись у мандрівку з нулем у кишені. Що б Ви порадили «початківцям». До чого їм варто бути готовими?
- Перед тим, як щось порадити, мушу сказати, що я дуже щаслива, тому що двоє хостів, в яких я зупинялась в Берліні і Бельгії, написали, що вражені моєю мандрівкою і уже планують вирушити теж.
Це дуже круто. Тому що я також перед поїздками читала історії різних людей і це мене надихнуло. Мені звичайно приємно, коли я можу стати поштовхом для когось.
В кожного свій бюджет, хтось може дозволити собі більше, наприклад, хтось може дозволити собі зайти в музей за кілька євро. У кожного своє бачення.
Єдиний висновок: навіть, якщо у тебе немає грошей, але ти дуже хочеш подорожувати – ти завжди зможеш щось придумати: можна знайти якийсь підробіток, або їжу, або якихось добрих людей, або..або..або…головне бажання.
Щодо підробітку, між іншим, в Німеччині пляшка від пива коштує 25 центів, якщо ти її здаєш. Але, щоб було зрозуміло, це не ходять бомжі, як у нас, це якщо хтось хоче собі підзаробити. Береш просто велику сумку, німці знають, що пляшки здаються, і їх не складають в смітник, вони їх залишають біля смітника збоку. Тобто в крайньому разі чотири пляшки і в тебе вже є один євро, за який ти можеш купити собі якісь продукти в супермаркеті. До прикладу 60 центів коштує кілограмова упаковка пасти. Якщо ти збереш вісім пляшок, то за два євро вже можеш купити собі якихось продуктів на вечерю і то на два рази мінімум. Це найпростіше. А також, напевне точно, є ще різні способи, просто мені вони не були потрібні, оскільки я себе комфортно відчуваала.
- Розкажіть хто такі хости?
- Кауч-серфінг (https://www.couchsurfing.com) - це дуже хороший сайт, на якому я була зареєстрована. А хост - це людина, яка має можливість, має вільну канапу, вільний куток підлоги (для тих, хто подорожує зі спальником) і реєструється на сайті. Або ти хочеш кудись їхати і реєструєшся, заповнюєш свій профіль, це бажано зробити грамотно, додати фотографії, якийсь опис себе. Тоді ти як серфер, при пошуку фільтруєш людей, які могли б тебе прийняти на певний час у тому місці, куди ти їдеш. Варто дивитися чи в людей є відгуки – це дуже кльова штука, тому що їх неможливо видалити з сайту і вони не редагуються. І якщо, до прикладу, трапилась якась неприємна ситуація, ти зупинилась і щось було не так, пишеш свій відгук і він залишається, щоб людина при пошуку могла скласти собі уявлення про профіль. Але тут переважно реєструються дійсно ті люди, які люблять подорожувати та приймати у себе інших мандрівників.
За всю історію кауч-серфінгу, а я зупинялась у більш ніж 30 хостів, і в себе вдома за три роки захостила більш ніж 100 людей, не було жодного негативного досвіду.
Кілька місяців тому я захостила хлопця з Австралії, хлопця з Каліфорнії, який відвідував могилу своїх родичів, тому що його прабабуся з Калуша. Також був хлопець з Лондона, який три місяці прожив в Україні, на сході у воєнній зоні і він зараз пише книжку про Україну. Українець, який подорожував автостопом в Азію і зустрів там японку, у них виникли почуття і зараз вони повернулися в Україну, він поїхав знайомити її з батьками. Також були серфери з Росії. До слова, кожного разу, коли росіяни пишуть мені реквести вони завжди намагаються написати щось таке типу «Привет, я из России, я путешествую, но я нормальный», або «Слава Україні».
Кауч-серфінг це коли в себе вдома ти можеш зустріти весь світ.
Мій перший серфер, якого я хостила був бразилійцем, він також звільнився з роботи і поїхав у кругосвітню подорож. Це було й для мене поштовхом.
З деякими ми навіть стаємо друзями, списуємось, наприклад я хостила у себе хлопця з Вільнюса і хлопця з Бельгії (Ньєжу) і потім, коли я була в Прибалтиці, ми зупинялись у нього, наші стосунки вже не просто як хост і серфер, а дружні.
- Чи траплялись романтичні історії під час подорожі, чи не пропонували виходити заміж?
- Заміж не пропонували, але було декілька таких хостів, коли я відчувала, що подобаюсь їм. Але, я розумію, що нема змісту починати думати про щось таке, тому що я там, грубо кажучи, на день-два.
- Розкажіть про серію фото наборів їжі з різними локаціями. Це була якась особлива подорож?
- Це було, як завжди, незаплановано і спонтанно. Ми поїхали з другом у березні на 16 днів у європодорож, але тоді у нас було все мажорніше, тому що та поїздка обійшлась аж у 8 тисяч гривень. У нас було 5 польотів літаком, найдорожчий з Румунії у Барселону за 20 євро. Потім ми добрались до Португалії , і на початку подорожі ми пили в якійсь кафешці в Румунії якраз перед вильотом, і я запостила таку фотографію. Потім на другий день наші хости пригостили дуже смачним домашнім вином, цю фотографію я також запостила. А тоді в розмові я йому кажу «у нас з тобою одна фотографія вечері, на якій тільки вино» (сміється – ред.) І коли ми приїхали у Барселону, то пішли в магазин: на 200 гривень закупилися сирами, багетами, шоколадом – 200 грамовою Мілкою, вином і ще всякою всячиною. А ще так, як хлопці не їдять шоколад, то це взагалі вийшло дуже вигідно (сміється –ред.) Так виникла така собі традиція: щодня ми фотографували наші продуктові набори і постили в тому місці, де ми їх їли.
- Яку країну відвідали першою?
- Італію. Туди мене привели заробітки. Я вчилась на «Туризмі», і мої одногрупники їздили у США, а я поїхала до мами в Італію. Мені тоді було 18 років, десь 10 місяців я прожила в Італії, в основному працювала, трохи подорожувала: була в Мілані, Венеції, Римі. Мені здається, якраз тоді відчула бажання подорожувати, побачити більше. Коли я вперше потрапила за кордон, то у мене, як то кажуть, щелепа відвисла. Бо те, що бачиш по телевізору – це одне, а коли потрапляєш туди - це зовсім інше і варте того, щоб побачити на власні очі.
- Як турист зі стажем, Ви відчули зміни з настанням безвізу?
- Не знаю, бо я ще не користувалась безвізом. У мене шенген. Але до того я переходила піший кордон на Шегині, бо стояти 8-10 годин у машині - це не для мене. Тим більше, що я з великим наплічником, а на Шегині є окрема черга, тож востаннє я перейшла кордон за 10 хвилин.
- Туризм затягує. Ви відчуваєте за собою, що уже важко всидіти на місці, навіть якщо щойно повернулись?
- Є. Тому я і їду (сміється – ред.) Я б могла залишатися вдома надовше, але…не те. Я просто відчуваю, що у мене є бажання і час, поки ще молода, поки можу, я ще хочу поїздити.
- А як відносяться до подорожей рідні, друзі?
- Мама дуже переживає. Тому завжди раз або двічі на день я пишу «Я жива, здорова, поїла і в мене є дах над головою». Я без роумінгу, без інтернету, але завжди є безкоштовний Wi-Fi. Хоча так, мама не в захваті, вона хоче, щоб я, як усі мала роботу, сім’ю, але мене тягне зовсім в інший керунок.
- Часто привозите щось із подорожей?
- Насправді ні. Тому що розумію, що воно не варте того. Бо за ті два євро, які ти витратиш на два магніти, ти можеш купити собі продуктів. Так, звісно, магніт, чи статуетка - все це гарно, але це речі. А я намагаюсь більше запам’ятати, також досить багато фотографую. Все не виставляю. Я колекціоную враження. Для мене це важливіше.
Розмовляла Олена Британська
