АН "Фіртка" розпочинає нову рубрику - "Фотоподорож "Фіртки". Наші читачі зможуть помандрувати із нами просторами Прикарпаття, помилувтаися красою краю, його цікавинками, побачити РЕАЛЬНЕ життя прикарпатців як воно є, а може відкрити для себе і щось нове...
Отож пропонуємо вашій увазі дубль №1. Фотоподорож Івано-Франківськ-Гута. "Дорога в нікуди". Чому в нікуди, думаємо ви зрозумієте, коли переглянете усі світлини, що відзняв наш кореспондент за 4 години мандрів.
Колись дорогою до Гути їздили Президенти та інші відомі люди. Тепер також іздять, проте вкрай рідко.
Ще за часів Леоніда Кучми, коли покійний Георгій Кирпа силами "Укрзалізниці" побудував у Карпатах справжню казку - президенстьку резиденцію, шлях до неї став рівним і без вибоїн, прибраний та доглянутий. А місцеві села ставали предметом підвищеної уваги з боку влади.
Особливо часто Кучма до "Синьогори" любив запрошувати Бориса Єльцина з дружиною. Подейкують, що одного разу Борис Миколайович захотів побачити справжн глиняну хатину. Кучма дав дручення - і за одну ніч десь вздовж дороги "виросла" справжня глиняна хатина. Єльцин подивився і сказав, що таких у Росії безліч, а хотів побачити справжню західноукраїнську хатинку...
Відтоді часу збігло немало: і Кучма уже не президент, і за газ Росії ми платимо не малу копійчину, і Президент північної сусідки геть не хоче милуватися карпатськими краєвидами. А краєвиди тут дійсно непогані. Хоча села вздовж дороги залишилися без "особливого" догляду і потрохи занепадають. Один учитель розповідав нам, що коли мав їхати черговий ескорт "поважного панства", що щоб причепурити усе довкола навіть уроки у школах призупиняли: учні старанно фарбували придорожні паркани і будівлі. Вигідно було усім: і школярам, і власникам помешкань.
Інакше було за Віктора Ющенка. Той взагалі любив раптово зупинти свій кортеж та довго розмовляти із мешканцями сіл. Сміливцям щастило щось випросити для себе чи свого села, а Президент міг почути думку простого люду.
Проте тут була і інша сторона медалі. Той таки Ющенко взагалі зачастив на Прикарпаття і автодорогу "Івано-Франківськ-Гута" почали часто перекривати, що створювало певні незручності для селян.
Тепер часи взагалі не ті. Вздовж шляху по селах нерідко можна побачити приклади безгосподарності та людської байдужості. Байдужості до своїх сіл, бо переважно викидать сміття свої ж мешканці. Безгосподарності, бо багато земель не засіяно, а заросли бур'янами. А покинуті сільські клуби є якавим свідченням сучасого стану нашої культури (чи то "безкультур'я").
А люди... Люди виживають. Хто як може: хто по заробітках, хто приторговує чимось із лісу, чи городу, хтось пропонує "легкі" гроші у кредит в оголошеннях на сільських зупинках.
Як писав Стефаник, "земля стала чорною". От і розпочали ми свої подорожі по рідному Прикарпаттю і пошуках чогось цікавого та незвичного. Бо наша область є дійсно привабливою та незвіданою, цікавою за непересічною. Втім, про це згодом.
Отож, поїхали…
День був дощовим, тому присутність лелек вздовж дороги, ми вирішили сприймати як факт сприятливий і навіть позитивний
Практично на кожному кілометрі майже 70-кілометрової дороги нам узстрічалися бузьки, які після дощу шукали у полі та на узбічі дороги поживу
Село Лисець. Закинута споруда обабіч дороги
Подейкують, що це приміщення є приватною властістю і щоб навести лад на "хорошого господара" вплинути не може навіть влада. Очевидно це один з багатьох прикладів хазяйнування неефективного власника. Купив недооцінене завдяки "схемам", далі... перепродати не зміг, чи не встиг. А сам не знав що з цим робити...
Також Лисець. Шевченко в ролі "босяка"... А він же був аристократом!!!
Борщівник Сосновського – не новина для Прикарпаття. Колись спеціально виведена рослина для збільшення надоїв молока нині перетворилася на справжній жах для селян і стала чи не єдиною рослиною, яка росте на деяких безгосподарних землях області. І усе це за декілька кілометрів від Івано-Франківська, неподалік Богородчан. Чи не варто побороти ВЖЕ І НЕГАЙНО ці паростки, допоки вони не зацвіли і не почали "засіватися" все далі і далі...?
А на цьому полі місцеві мешканці постійно спостерігають активність НЛО. Навіть два роки тому про це писав львівський "Експрес"... Проте сьогодні інопланетян ми не помітили... А місцеві мешканці звертають увагу на позитивну енергетику цієї місцини поряд із селом Скобичівка за кілометр від Богородчан (Читайте також: НЛО знову бачили на Прикарпатті: http://firtka.if.ua/?action=show&id=10053 )
Навпроти "Лісової пісні".... Літо – час підзаробітку. А особливо для тих людей, які хочуть і вміють трудитися
Прямуючи на Гуту чи на Франківськ тут можна поласувати і свіжими суницями й грибами. Чи навіть ложечку меду перехопити
Проте, не все так дешево як здається. До прикладу за неповну склянку суниць тут у вас захочуть 20 грн. За 15 гривень в тому ж таки Івнао-Франківську ви зможете купити півлітрову банку лісових смаколиків. Можливо тут екологія інша? Чи ще щось ("дуже грошей треба..."?)…
Дзвиняч. Відоме на Прикарпатті озекеритовими копальнями село виглядає не так вже й дорогоцінно. Депресивність та безгосподарність цього історичного села залишає гнітюче враження... І справа навіть не у владі і відсутності бюджетного фінансування. Це щось з "галузі" ментальності...
При в’їзді в село нам відразу ж зустрічається закинута будівля "Гастроному", яке нині перетворилося на сміттєзвалище і схоже місце вечірніх пивних «тусовок» молоді. Ще один приклад (після Лисця) неефективного власника
Розікрали все...
Кілька років тому в цій Дзиняцькій автобазі сталася пожежа. Вигоріло все. Так і стоїть...
Трохи далі, на фоні усіх цих «руїн» - Зал Царства Свідків Єгови. Тут усе по-іншому... Чи не єдине місце в Дзвинячі де все чистенько і "оку приємно"...
Прямуємо далі – за декілька метрів від центральної дороги озерце, яке б при вдалому керівництві можна зробити хорошим місцем відпочинку
Натомість, тут напівзруйнований причал. Дошки, очевидно, покрали селяни. Символічна "Дорога в нікуди"
І тільки вивіска із промовистим заголовком «…Будь людиною»… Не "проймає"...
"Цетральна площа" Дзвиняча перетворилася на бридкий смітник... Хто винен? Влада? Громада? Питання риторичне
Попри саму дорогу відкривається не менш «втіше» видовище – закинута зупинка транспорту в сторону Гути. Попри те, що там звичайно «кінець географії» як кажуть у народі, транспорт таки туди курсує
Навпроти зупинка уже транспорту, який рухається в сторону Івано-Франківська. Більш цивілізовано. Схоже, що тепер дороги таки ведуть у Франківськ… Дорога, як видно, наразі не "покращена"...
...трохи для душі:)))
Зустрівся нам по дорозі зруйнований чи до вже недоремонтований міст між селами Солотвин і Раковець. Жартуємо: "Напевно солотвинські партизани підрвали міст по дорозі на Гуту..."
Красені... Це вже більш звична картина для нашого читача
Село Стара Гута. А це дещо незвично. На в’їзді в село гірський віслюк без будь-яких проблем гуляє вулицями
Тварина цілком цивілізована, адже без будь-якого остраху підходить до людей і автомобілів
Підходить, заглядає в автомобіль... Майже як ДАІшник.... Тільки документи не питає, але "поживитися" також не проти... Але в нас сьогодні нема' нічо'...
Ми на місці – резиденція Президента України «Синьогора». Колись шумне місце, яким пишалася область, нині перетворилося на «закриту зону» - КПП, проїзд заборонено, чергові
Ведмеді Даша і Міша народили трійню і тепер очікують вже рідкісних туристів щоб похвалитися малюками
Колиба на території Резиденції також чекає гостей. Тут завжди смачно нагодують і розкажуть цікаву чутку про "короля" та свиту, що його грає...:)
Є поряд з територією резиденції і таке… Відпочинкова база «ЮКОС». Колись спеціально збудоване приміщення нині стоїть пусткою
«Фортецю» нашого Президента ми, звичайно ж, так і не побачили. Це вам не США, де у «Білий дім» на екскурсії туристів водять… За Ющенка проводили... Але зараз, кажуть, це питання закрите...
Наступна "Фотоподорож "Фіртки" запланована в керунку Івано-Франківськ-Товмачик.
Проект реалізується за підтримки МЖК Експрес-24