Метт Віккерс продовжив кампанію своєї покійної дружини Лекреції Сілес щодо зміни закону Нової Зеландії про евтаназію
Нова Зеландія проголосувала за легалізацію евтаназії, учасники кампанії назвали це "перемогою співчуття та доброти".
Попередні результати показали, що 65,2% виборців підтримали Закон про вибір кінця життя, який набув чинності як новий закон.
Закон дозволить невиліковно хворим людям, яким залишилося жити менше ніж шість місяців, надавати можливість обирати евтаназію, якщо вона буде схвалена двома лікарями.
Опоненти кажуть, що цей закон не має належних гарантій.
Результати референдуму, оголошені в п'ятницю, не включають, за оцінками, 480 000 спеціальних голосів, включаючи закордонні бюлетені, тому остаточний результат буде підтверджений до 6 листопада. Але при такій сильній підтримці рішення ймовірно не зміниться.
Референдум є обов’язковим, і закон, як очікується, набере чинності в листопаді 2021 року.
Нова Зеландія приєднається до невеликої групи країн, включаючи Нідерланди та Канаду, які дозволяють евтаназію.
Що таке самогубство та евтаназія?
Референдум з питань померлих від допомоги людей відбувся поряд із загальними виборами на початку цього місяця. На окремому необов’язковому референдумі, який відбувся одночасно, новозеландці різко відхилили пропозицію легалізувати канабіс.
Попередні результати голосування за канабіс склали 53,1% "проти" та 46,1% "за" — хоча цей результат може бути змінений під час підрахунку спеціальних голосів.
Якою була реакція?
Вирок "так" передбачався після того, як опитування показали сильну громадську підтримку закону, який також підтримали прем'єр-міністр Джасінда Ардерн та лідер опозиції Джудіт Коллінз.
Це стало результатом емоційної багаторічної кампанії зі стійкими поглядами на обидві сторони дискусії.
Для Метта Віккерса, який взяв участь у боротьбі своєї покійної дружини Лекреції Сілес за легалізацію евтаназії, як допомоги, такий результат є "перемогою за співчуття та доброту".
"Я вдячний, що невиліковно хворим новозеландцям буде дозволено добровільно піти з життя", - сказав він для BBC.
Пані Сілес була юристом, яка розпочала судові оскарження права закінчити своє життя за медичною допомогою після того, як їй поставили діагноз пухлина мозку. Але її справа не мала успіху, і вона померла від своєї хвороби п’ять років тому, у віці 42 років.
Містер Вікерс продовжив її кампанію, і у 2016 році видав книгу "Вибір Лекреції: історія кохання, смерті та закону".
Після смерті своєї дружини Містер Вікерс розповідає і пише про смерть
Напередодні Віккерс повідомив ВВС, що у загальному підсумку метою його покійної дружини було отримання дозволу невиліковно хворим людям мати можливість вибору, у чому їй було відмовлено.
"Вона не хотіла померти. Ніхто цього не повинен робити. Це поширена помилка. Проблема полягала в тому, що при житті забрали вибір", - сказав він. "Вона хотіла вибрати, як трапиться смерть, щоб, якщо все піде погано, вона могла покласти край стражданням в той час, який вона обере".
Справа пані Сілес продовжила відігравати ключову роль у підвищенні обізнаності щодо проблем смертельно хворих, які страждають від наслідків хвороби, стимулюючи новозеландських політиків до розв'язання цієї проблеми.
Що пропонує новий закон?
Закон про вибір кінця життя прийнятий парламентом у 2019 році після багатьох бурхливих парламентських дебатів та рекордної кількості публічних подань.
Але існувало застереження, що його спочатку слід винести на референдум, який набуде чинності лише тоді, коли понад 50% виборців поставлять галочку "так".
Прем'єр-міністр Джасінда Ардерн підтримує дозвіл на евтаназію, як опозиційний лідер Нової Зеландії
Існує ряд критеріїв, яким людина повинна відповідати, щоб мати можливість отримати дозвіл на евтаназію. До них належать:
- страждають невиліковною хворобою, яка може закінчити своє життя протягом шести місяців;
- демонструють значне зниження фізичних можливостей;
- можливість прийняти обґрунтоване рішення про смерть.
Якщо всі умови дотримані, законодавство уповноважує лікаря або медсестру вводити або призначати смертельну дозу ліків, яку слід приймати під їх наглядом.
Закон також передбачає, що особа не може мати право на евтаназію через похилий вік, психічні захворювання або інвалідність.
Що говорять опоненти?
Попри широку підтримку реформи евтаназії, також існують протилежні думки.
Поки минулого року депутати голосували за законопроєкт, під стінами парламенту протестуючі винесли плакати із повідомленнями "допоможіть нам жити, щоб не померти" та "евтаназія не є рішенням".
Група "Без евтаназії", яка проводила кампанію та закликала проголосувати "проти", заявила, що евтаназія становить загрозу для добробуту суспільства. Проблеми, що викликають занепокоєння, полягають в тому, що легалізація смертельних випадків, що спричиняють допомогу, суперечила б та підривала практику запобігання самогубствам.
Інші висловлюють занепокоєння людьми з хронічними захворюваннями, які потенційно почуваються зобов’язаними застосувати евтаназію, щоб уникнути можливості стати тягарем для своїх сімей.
У п'ятницю, вільна від евтаназії, Нова Зеландія заявила, що "розчарована тим, що громадськість Нової Зеландії проголосувала за прийняття недосконалого закону про евтаназію". У своїй заяві він додав, що парламент "міг зробити цей закон більш безпечним", прийнявши подальші зміни.
Які країни дозволяють евтаназію?
За результатами референдуму в Новій Зеландії уважно стежитимуть прихильники обидвох точок зору, і ті, хто "за" і "проти" вибору часу смерті, яким допомагають у всьому світі.
Проголосувавши "так", країна приєднується до невеликої групи націй та територій, які прийняли подібні закони.
Евтаназія є законною в Бельгії, Канаді, Колумбії, Люксембурзі та Нідерландах, тоді як самогубство із допомогою дозволено у Швейцарії.
Ряд штатів США та австралійський штат Вікторія також ввели законну допомогу для тих, хто вмирає.
Евтаназія — це акт навмисного припинення життя для полегшення страждань, тоді як самогубство — це акт навмисного надання допомоги іншій людині вбити себе. На відміну від евтаназії та самогубства, допомога вмирати стосуватиметься лише невиліковно хворих людей.
за матеріалами ВВС
