В монастирі молодий парафіянин побачив знайомого старенького монаха. Бесіда тривала не довго.
Отець запитав: - Ти був у сповіді? - Отче, та я ще не помираю! – відповів той. - Це добре, може, дасть Бог, і жити будеш довго. Ходи-но зі мною, я тобі щось покажу.
Зайшли на місцевий цвинтар. - Дивися, - вказав на один з надгробків - ось цей хлопчина розбився в ДТП, був ще зовсім молодий. А отой, - підвів його до гробу, що поруч – загинув при невизначених обставинах. Далі, тут взагалі ще дитина, а ось тут похований чоловік біля сорока років – тромб. Я коли пройшовся по кладовищі, то жодного старця не побачив. Хіба вони збиралися помирати?
Будьмо готові до зустрічі з Богом, бо людина –смертна. І це, як казав відомий драматург та письменник Михайло Булгаков, ще півбіди.
Погано те, що «він іноді раптово смертний, ось в чому фокус. І взагалі не може сказати, що буде робити цього вечора»…
© Юлія Головчин
