Фото: lviv.travel
Андрій Садовий, міський голова Львова, минулої неділі приїхав у обласний центр Прикарпаття, щоб виступити на конференції «TEDx Ivano-Frankivsk».
Очільник сусіднього міста не тільки розповів про здобутки Львова, але й поділився принципами, якими потрібно керуватися, щоб бути успішним і щоб праця дала очікуваний результат.
Поспілкувався Андрій Іванович і з журналістами «Фіртки». Говорили про успіх, стратегію міста, відомих львів’ян, національне відродження, бізнес…
Андрію Івановичу, Ви сьогодні на конференції ділилися виключно позитивним досвідом?
Думаю, що рецептів є тисячі. Насправді, ми у Львові зробили тільки чуть чуть. Лого нашого міста «Львів відкритий для світу». І те, що ми зробили – беріть користайтеся, робіть краще як ми. А ми будемо вже у вас вчитися.
Які рецепти вашого успіху?
Брати і робити, ніколи не боятися, завжди йти вперед, банально, любити людей, бути особистим прикладом для інших. Це принципи християнської етики. Але це просто треба робити. І якщо кожен на своєму місці просто робитиме свою роботу, то ми матимемо хороші міста. Немає унікального, чаруючого рецепту – усе дуже просто.
Зрештою, ви ще не втілили свої задуми до кінця…
А це не можливо. Де є люди – завжди є проблеми. Ти вирішуєш одні – з’являються інші.
То як же збудувати місто, у якому хочеться жити?
Його, насправді, потрібно просто будувати і немає питань, які не можна вирішити. Є просто люди, які не хочуть або ж просто у силу своєї некомпетентності не можуть. Усі питання вирішуються, потрібно тільки мати бажання це зробити.
Ви зранку були у Львові, зараз у Франківську, увечері будете знову у Львові. Відчувається різниця? Щось побачили нове для себе у нашому місті?
У Франківську завжди були, є і, думаю, що будуть, добрі люди. Стоїть питання тільки у вмінні франківчан організуватися і всю свою енергію скеровувати на добрі справи, на розквіт свого міста. Це те, що треба зробити, бо потенціал є дуже великим.
Тобто, не вистачає організації?
Так, самоорганізація, дисципліна і самопоміч. Якщо ці принчипи будуть запроваджені. Тобто, не стояти і не чекати чуда, а брати і робити – то тоді буде результат. Це те, що роблю я. Це мій принцип.
Як взагалі вам Івано-Франківськ?
Я люблю це місто. Воно є красивим, затишним. Зрештою, у мене у міській раді працює багато вихідців саме з Івано-Франківська.
Вашим заступником працює франківчанин Олег Синютка…
І не тільки один. Я ж кажу, у нас в міській раді багато вихідців з Івано-Франківська.
Є чутки про його можливу участь у наступних виборах як кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська. Він показав себе у Львові хорошим менеджером, Ви готові зараз його відпустити в Івано-Франківськ?
Кожне місто має право обирати собі до керування тих людей, яких воно хоче. А я завжди буду допомагати, чим зможу. Мій принцип – запрошувати до керування у Львові кращих. Хочу, щоб саме кращі люди працювали у Львові. І я готовий цим досвідом ділитися з усіма.
У Львові є Інститут міста. Наскільки ця установа є ефективною у плані розвитку і промоції міста?
Це комунальна установа. Вона займається, в першу чергу, стратегією міста Львова. Це дуже серйозний документ. Ми постійно проводимо сесії стратегічного планування. Ця інституція також працює по різних міжнародних проектах. Це думаючий центр. Бо чиновники перевантажені, у них, як правило, мало часу. Тому, це структура збоку, яка має давати певні дороговкази. Сьогодні багато міст мають подібні структури. І це, безперчено, ефективно.
Він був створений у Львові у 2000 році як громадська організація. Я тоді проводив багато конферецній, семінарів, ми тоді зробили таку собі філософію розвитку міста. Це був навіть своєрідний прецедент в Україні. Потім, коли почав працювати міським головою, то зробив його коммунальною установою. У ньому працюють хороші фахівці.
Такі речі є і за кордоном. Я завжди радий, якщо хтось запозичить наш досвід. Треба вміти думати разом. Потрібно просто приділяти час для думання. Бо коли ти цілий день на роботі, то часу думати немає. А потрібно зібратися, обговорити ту чи іншу тему. Запросити мудрих супервізорів з інших міст, країн і думати.
Львів славиться в Західній Україні своїми дорогами. На жаль, в Івано-Франківську ситуація дещо інша. Що потрібно робити, щоб дороги таки дійсно були хорошими?
По-перше, їх треба банально робити. І, по-друге, також треба робити. Коли хтось говорить що нема грошей, то я зараз всі дороги роблю за європейські кошти і рекомендую це робити й Івано-Франківську. У проектах Європейського банку крім грошей можна отримати і грантові кошти. Наприклад на теплопостачання ми зараз отримуємо кредит 20 мільйонів євро і ще 10 мільйонів євро живими грошима нам дають у подарунок. Ця співпраця дуже корисна і вигідна.
Ми у Львові робимо багато доріг. І за останні роки – це більше сотні кілометрів. Ми не просто перекатуємо асфальт, а повністю міняємо мережі, повністю кладемо нову основу – якщо у центрі, то це бруківка, якщо не в центрі - то асфальт. Це дуже складні роботи, які потребують часу і зусиль. І це потрібно робити фахово і на роки. Головне - робити з бажанням.
ЄВРО-2012 стало хорошим поступом для Вашого міста. Однак, відразу ж поширилися чутки щодо подальшої долі інфраструктури, яка будувался під чемпіонат. Зокрема, мова про стадіон. Що буде із стадіоном далі?
Стадіон будується на 50 років. Старий стадіон «Україна» свій термін уже фактично використав. Ми його віддали в оренду «Карпатам» за одну гривню. Новий стадіон має ресурс 50 років. Це один із найкращих стадіонів, тому, безперечно, на ньому мають грати «Карпати». Думаю, що усі дискусії незабаром закінчаться і все буде нормально.
Нещодавно Україну сколихнула новина про можливу дискваліфікацію стадіону через порушення вболівальників. На час відбіркового матчу України і Польщі вдалось відтермінувати штрафні санкці FARE для Харкова. На Вашу думку, чи наберуть вони чинності стосовно стадіону у Львові?
Думаю, що FARE свої санкції перегляне і стадіон буде мати зовсім інше покарання. Але ті люди, які пробували вчинити провокації, мають бути покараними. FARE вже немає зауважень до червоно-чорного прапору, до Бандери, до Шухевича, але деякі нюанси потрібно ще поправити. І якщо ми будемо послідовними, то ці санкції будуть мінімалізованими.
Львів завжди мав статус патріотичної столиці України. Чи може ідея УПА, ідея національного відродження об’єднати всю Україну і як зробити так, щоб ми могли разом пишатися своєю історією?
Згадуючи вояків УПА, давайте згадаємо, що було перед тим. А перед тим було складне століття, у якому був єпископ Станіславівський Андрій Шептицький і в Західній Україні активно почали розвиватися "Товариство української мови", "Просвіта", "Сокіл", "Пласт", "Січ", "Самопоміч". Власне, організації, які гартували молодь, давали просвітництво. Вони породили сотні, тисячі молодих людей, які пішли воювати за Україну, розуміючи, що вони воюють проти НВКД, нацистів. І якщо б не було цього першого кроку, то не було б і другого. Тому, на мою думку, нам треба оцей пласт просвітництва просто брати і впроваджувати у своє життя. Щоб виховувати людей на добрих, красивих принципах і тоді буде результат. Виривати із цього всього контексту тільки час військових дій – це буде не правильно. Потрібно розвивати усе в комплексі. Тоді не було української влади, але був дуже сильний патріотичний український дух, була спільність і розуміння, що чуда не станеться, ніхто чужий не прийде і не збудує нам країну. А сьогодні ми чомусь дуже часто чуємо, що хтось це має зробити. От оберемо президента чи мера і він все нам зробить. Має бути важка щоденна праця людей на своєму місці. Свою роботу треба робити якісно і тоді буде результат.
Якось так склалося, що голови облдержадміністрацій, які призначають у Львівську область, чомусь довго на своїх посадах не затримуються. У чому тут причина, на Вашу думку?
В нас, взагалі, у Галичині владу не люблять. Бо вона ніколи, у більшості випадків, не була українською. Коли я почав працювати, то теж зіткнувся із певним спротивом громадськості. Просто є такий міф, що влада – це завжди погано. Але ми маємо зараз свою українську владу, яку ми обирали. Тому треба вміти її контролювати і вимагати від неї. Власне, громадськість має цьому вчитися, а не просто говорити, що все погано.
У своїй презентації на TEDx ви розказували про сучасні львівські трамваї. А чи львівські автобуси будуть їздити у кожному районі хоча б Галичини?
Це саме підприємство «Електрон» робить львівський тролейбус і новий електробус. Тут тільки питання грошей. Будуть гроші – то проблеми зробити продукт немає. Виробники стоять у черзі, щоб щось продати.
Колись у Львові був такий період, коли масово проводили розстріли кримінальних авторитетів у центрі міста. Як зараз із криміногенною ситуацією у Вашому місті?
Здається, що криміногенна ситуація в Україні загалом не є якоюсь особливою. Якщо говорити про Львів, то я переконаний, що на загальноукраїнському фоні ми є одним із найбезпечніших міст. Люди спокійно ходять. Я сам особисто не користуюся охороною. Один із найбагатших людей Росії Михайло Фрідман, який часто буває у місті, також спокійно пересувається містом.
Подейкували, що покійний Борис Березовський мав свою частку на підприємстві по виробництву мінеральної води «Моршинська». Це правда?
Ні. Не знаю, що де було, але сьогодні бренд «Моршинської» - це вже власність «Альфа-груп», головним акціонером якої є Михайло Фрідман. Він львів’янин, який колись жив у Львові.
До речі, про відомих людей. Дуже багато відомих артистів, співаків є львів’янами – той же Башмет, Віктюк, Вакарчук. Вони щось для Львова роблять нині? Чи можна Івано-Франківську апелювати до іменитих франківчан?
Безперечно. Я маю дружні відносини із ними. Я часто у Львові п’ю із ними каву. Наприклад, Башмет зробив у Львові велику академію і сюди приїжджають студенти із багатьох країн світу вчитися. Вакарчук поза тим, що спонсорував пам’ятник Івасюку, часто відгукується на різні ініціативи. Так само і Віктюк. Місяць тому із ним говорив, домовилися, що привезе хороший спектакль до Львова. До таких людей треба звертатися, кликати. Якщо цього не робити, то люди розуміють, що їх не треба. Відкривають тому, хто стукає.
Чим зараз "дихає" Львів – новою революцією, виборами, ЄС, футболом?
Кожна людина, в першу чергу, має думати про свою сім’ю, щоб у сім’ї було все гаразд, щоб виховувалися діти. Про це треба думати. Це великі міфи, що ми маємо жити якимось глобальними ідеями, забуваючи при цьому, що діється в хаті. Перше в хаті, на подвір’ї наведи порядок, а потім вболівай за Україну. Якщо людина не збудувала собачої будки, то як вона збудує Україну?
І насамкінець, Ваша дружня порада Івано-Франківську?
Думаю, що Івано-Франківськ сам знайде шляхи свого розвитку. У вас є дуже багато креативних людей. Цим просто потрібно займатися.
Розмовляли Марія Лутчин, Тарас Лутчин