"Є певні речі, які дозволені тільки у шлюбі": священник з Івано-Франківщини про цінності християнського подружжя

У християнстві подружжя — окреме святе таїнство, нерозривний союз, який заснований самим Господом.

Про значення шлюбу, кризові періоди у стосунках та церковне розлучення, журналістка Фіртки розпитала в отця Миколая Микосовського, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

Що таке шлюб та що являє собою Таїнство вінчання?

Християнський шлюб чи подружжя — це нерозривний союз, який заснований самим Богом. Завдяки цьому союзу чоловік та жінка за особистою згодою утворюють взаємну спільність.

За своєю природою подружжя призначається для добра обидвох та народження і виховання дітей. Божественний спаситель підніс подружжя до святої тайни.

Як знаємо, перше своє чудо Ісус Христос зробив у Канні Галілейській на весіллі, перетворивши воду на вино. Цим самим Ісус показав, що хоче бути завжди присутній у кожній родині.

Яку пораду даєте парам, які готуються до шлюбу?

Раніше в Івано-Франківську мав передшлюбну Катехизацію. Проте, й зараз спілкуюся з молодятами.

Найперше потрібно підготуватися серйозно. Пройти передшлюбну катехизацію. Зрозуміти всю відповідальність, що це не все просто. Неодноразово на проповідях говорив, що в шлюбі потрібно поставити Ісуса на перше місце. Кожна сім'я — це як домашня Церква.

В християнському шлюбі потрібно разом старатися нести хрест подружнього життя. Тому що це не просто. Все потрібно ділити навпіл. Потрібно завжди домовлятися про всі справи. Все робити спільно, а не окремо, тоді буде спілкування та взаємна любов. Якщо присутня спільна молитва, то шлюб буде довготривалий.

Які ключові принципи християнського шлюбу найважливіші?

Найперше — це вірність. Вірність — ознака вільних, зрілих, відповідальних стосунків. Вірність — справжнє кохання, не спотворене, а саме християнське, яке присутнє на ділі, чим на слові.

Любов не триває лишень доти, доки вигідно. Вона проявляється поза межами власних розрахунків, коли ми віддаємо все без обмежень. Також ключовим принципом є нерозривність. Кожен шлюб має свою красу. Вона проявляється через труднощі спільного життя.

Як ми знаємо, то Христос закликав прийти до нього та допомогти в цих труднощах. Ісус говорив:

"Ярмо моє любе, тягар мій легкий".

Але найголовніше — звертатися до Ісуса Христа. Саме це відрізняє християнський шлюб від інших. Ісус має бути царем кожної сім'ї.

Чи змінились традиції та ритуали християнського шлюбу з часом? Якщо так, то як?

Раніше весілля провадили більше в домашніх умовах. Без необхідності присутності священника. Всі чули про святого Валентина. Це більш легенди. Святий Валентин таємно вінчав молодят. Тоді ще не було вінчання, як такого, коли жив Валентин. Була спільна згода, а потім в Церкві приймали святе Причастя та заявляли, що хочуть бути разом. 

Вже з 400 року нашої ери від народження Ісуса Христа Церква почала вимагати, щоб таїнство шлюбу проводив священник, який давав своє благословення молодятам на подружнє життя. Саме в цей час у Римі появилася вуаль нареченої. Бачимо, що в ранній період весілля відбувалося вдома. Вже пізніше мав бути присутній священник.

Для захисту згоди жінки церква вирішила перетворити весілля в публічний акт. Запитуючи жінку, перед всіма чи має добровільну волю. Церква була проти таємних шлюбів.

Зараз бачимо, що все відбувається публічно, при свідках. В деяких Церквах оповіді оголошують, зокрема, у Гошеві у парафіяльній Церкві святого Миколая є така традиція. Це потрібно, щоб уникнути непорозумінь, щоб ніхто не приховав нічого. Тому Церква взяла все під своє крило. Є відповідні вимоги, правила, яких потрібно дотримуватися.

Як ставитеся до змішаних шлюбів, де партнери мають різні релігійні переконання?

Моє ставлення, таке саме, як у Церкви. Церква рекомендує, щоб одружуватися з людьми своєї віри, щоб були добрі наслідки для дітей. Проте, любов є різна. Не раз є таке, що одружуються з представниками інших релігій, зрікаються християнської віри. 

Знаю історію, що одна студентка з Івано-Франківська зустрічалася з мусульманином. Чоловік змушував не ходити до Церкви. Таких речей не може бути. Пізніше дівчина поїхала до чоловіка на Батьківщину й він виявився одружений, надурив її. Тому потрібно бути обережним. Зокрема, не думати тільки про себе, але й про дітей.

Тому Церква не забороняє змішаних шлюбів, втім ставить ряд вимог. Дає дозвіл на такий шлюб місцевий Єпископ. Католицька сторона повинна по своїй формі заявити, що готова відсунути від себе небезпеку втрати католицької віри. Друга сторона повинна дати обіцянку, що не буде проти, якщо дружина або чоловік сповідуватиме християнську віру та діти будуть виховані у християнстві. Втім, не раз, як показує практика, дають згоду, а потім перетягують ковдру на свій бік. Це є ризик, потрібно дуже вважати та обдумувати.

У християнстві одна із заповідей звучить так: «Не чини перелюбу». Розтлумачте, будь ласка, значення цієї заповіді.

Перелюб — це гріх проти шостої та дев'ятої Божої заповіді. Чужоложити — це означає чуже ліжко, не можна "стрибати в гречку". На жаль, сьогодні це поширено.

Це є розпуста, не стримана, невпорядкована тілесна насолода, коли людина керується самолюбством. Це бажання догодити собі, нехтуючи власною гідністю чи гідністю іншої особи. Розпуста, на жаль, призводить до інших гріхів. Наприклад, до шлюбних чи позашлюбних статевих стосунків. Це одна із поширених причин розлучень.

Як пережити кризовий період у стосунках, аби гідно долати конфлікти та труднощі, які виникають у шлюбі?

Кризи бувають у кожному стані: монашому, одруженому чи неодруженому. Криза у подружжі припадає на шостий чи сьомий рік подружнього життя. З досвіду, під час цього періоду найбільше розлучень. Кризи приходять та виникають тоді, коли ситуація змінюється, а моделі поведінки залишаються незмінними. Наприклад, партнери охололи одне до одного, але намагаються вдавати, що все гаразд. Як правило, з кризи є два шляхи.

Перший шлях — пара може завершити стосунки й це найлегше. У такому випадку шкода дітей. Все ж таки пара присягала Церкві на вірність до смерті — й про це потрібно пам'ятати. Взагалі добре кожного ранку нагадувати собі подружню присягу.

Є другий шлях — вийти на якісний новий рівень взаємин. У психології головні етапи розвитку сімейних відносин називають кризами. Це такі найбільш гості та емоційні періоди для кожної сім'ї. Шлюб, зокрема християнський, має свою красу. Вона виявляється через труднощі сімейного життя. Проте, через труднощі ми зростаємо, коли віддаємо свої проблеми в Божі руки.

Важливо у шлюбі все обговорювати, спілкуватися. Головне спілкуватися без конфліктів та образ. Добре відвідувати реколекції, духовні науки для подружжя. Стосунки потрібно оновлювати, відсвіжувати. Чоловік та дружинна повинні над собою працювати та йти вперед до досконалості.

Як Церква ставиться до інтимних стосунків пари до шлюбу?

Звичайно, що Церква ставиться негативно. Чомусь кажуть «подружній акт». Я пригадую, як у нас в семінарії була наука біоетика — це етика життя. Викладач наголошував на тому, що це подружній акт. От чому кожен другий шлюб в Україні розпадається? Одна із причин — це не зберігання дошлюбної чистоти.

Фата біла символізує чистоту, але, як показує практика майже більшість уже мають досвід. Церква не рекомендує інтимні стосунки до шлюбу. Не можна зразу відкривати всі карти. Людина стає тоді нецікавою. Часто буває таке, що все спочатку добре, а коли відбувається інтим, то хлопець чи дівчина хочуть розійтися. Не потрібно поспішати. Є певні речі, які дозволені тільки у подружжі, в шлюбі.

Церква, як добра матір не може рекомендувати щось погане. Краще зберігати свою чистоту до шлюбу. Потрібно пізнавати одне одного духовно, а інтим — насамкінець. Не потрібно починати з інтиму. Справжня любов завжди чекає. Цнотливі дівчата на вагу золота. Тепер є різні методи відновлення цнотливості, але це все в лапках.

Як зберегти шлюб у випадку, якщо хтось один каже про те, що почуття минули?

Любов − це не тільки почуття. Це щось набагато глибше. Подружжя мають підтримувати стосунки своїми добрими вчинками, любов'ю, взаємоповагою. Для цього ми ходимо до храму, щоб черпати сили для свого щоденного, подружнього життя. Важливо прагнути єдності.

Церква дозволяє час від часу сепарацію. Якщо подружжя стали не стерпними один для одного, то рекомендується пожити окремо. Але це не означає, що можна зраджувати. Потрібно перечекати.

Насамперед поважати один одного, допомагати та підтримувати, піклуватися, цінувати. Не потрібно нехтувати фізичною близькістю. Потрібно все робити спільно, а особливо молитися. 

Чи визнає Церква розлучення? За яких умов можна його отримати?

У Церкві розлучень немає, бо багато людей цього не знають. Тому що складається присяга, що до кінця життя подружжя буде разом. Проте, хто став вдівцем чи вдовою, то має право укласти новий шлюб. 

Церква може дати з важливих причин уневажнення. Навіть може визнати подружжя попереднє неправосильним, недійсним. Уневажнення − це не коректно, це швидше, визнання ствердження недійсності попереднього шлюбу.

Є певні причини. Наприклад, хтось з пари приховав, що не може мати дітей. Також причиною може бути, якщо хтось укладав шлюб, не маючи повної свідомості під дією наркотиків, чи алкоголю. Також хтось міг приховати психічну хворобу. 

Метою християнського шлюбу є народження та виховання дітей. Є церковний суд, де подають документи. На жаль, таких справ є багато. Суд може справу розглядати рік, два й навіть більше. Також можуть бути випадки симуляції шлюбу. Це одна із причин, щоб визнати шлюб недійсним.

Як пише у Біблії:

"Що Бог з'єднав, то людина нехай не розділяє".

Бачимо, що сучасна людина шукає різні способи виправдати свої вчинки, не хочуть терпіти. Життя подружнє, як зебра. Тобто, чорно-біла смуга. Бог благословляє двох осіб протилежної статті для життя у подружжі. Бог допомагає нести хрест у подружньому житті. 

Яка повинна бути модель сім’ї з християнського погляду?

З християнського погляду, союз між чоловіком та жінкою закладений на початку створення людини в Едемському саду. Де Бог дав на допомогу Адаму жінку, створену з однієї сутності. 

Тому щаслива сім'я один із найбільших важливих атрибутів людського щастя. Повертатися щодня додому, знаючи, що тебе чекають − це є справжнє щастя. Жити разом із коханою людиною, яка ніколи не зрадить, не покине, а навпаки підтримає і зрозуміє. Все має базуватися на християнській любові. Це — фундамент. 

Бачимо, що справжня християнська сім'я базується на фундаменті беззаперечної любові одного та на єдності думок, цілей та бажань. Проте, це також спільна робота чоловіка та дружини.

Якщо один із членів подружжя намагається зберегти шлюб, жити за Господніми заповідями, покорятися, служити коханій людині, а інший − лише користується його самовідданістю, то міцних стосунків, на жаль, не побудувати.

Прагнути єдності мають обоє. Адже християнський шлюб — це смерть двох окремих "я" та народження спільного "ми". 

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!

Читайте також:

Одержима злим духом дівчина, чудотворна ікона та війна: розмова із монахом Василіанського монастиря, що на Ясній Горі у Гошеві (ФОТО)

«Коли на тебе нападають — захищати потрібно на усіх фронтах», — отець Антоній Яремчук про роль церкви під час війни

Духовні та практичні виклики під час війни: розмова із сестрою Згромадження Пресвятої Родини у Гошеві (ФОТО)

"Кличе кожного з нас": монахиня з Івано-Франківщини про рішення присвятити життя Богу