Дух Євромайдану і «класова» боротьба

 

Події на нинішньому Майдані отримали вже чимало помилкових оцінок. І те, що там «стоїть вся Україна», і що там «народилася нова нація», і що там «твориться нова європейська історія». Та це нормально для такого типу подій. Ненормальним є безкритичне його сприйняття як єдиного цілого – безпомилкового, безгрішного і безкласового.

Можна повірити, що командири «Беркуту» давали наказ рядовим бійцям «жорстко зачистити» Євромайдан, але важко припустити, що наказували бити до напівпритомності лежачих слабаків, які не становили загрози. Ця жорстокість і ненависть, яку продемонстрували «беркутівці» під час «зачистки», мусить мати якесь інше походження, в цьому мало бути щось особисте. Це «щось» виявилося при перегляді журналістами приватних сторінок спецслужбістів у Facebook. Принаймні частина з них промінилася злорадством – «білі, значіть било, зо что». А кого «білі»? «Всєх етіх хіпстеров» – візажистів, програмістів, стилістів, рекламістів і т. д. Одним словом, «студєнтов».

З якого типу хлопців формують такі підрозділи, як «Беркут»? Так – з дурних і сильних: юнаків переважно без освіти, з неблагополучних родин, де єдиним спадком для дітей є нарікання на несправедливе життя, байдуже суспільство, поганих людей. (Окрему категорію спецпризначенців – «зальотчиків», схильних до садизму й агресії – пропоную залишити без коментарів).

А ким для них є оті потовчені «хіпстери»? Це молоді амбітні люди, які дозволяють собі протестувати проти рішень влади, поширюють руйнівні для системи цінності, не хочуть жити шаблонним життям, прагнуть розвиватися, багатіти і досягати професійних та особистих вершин. І їхнє прагнення до зближення України з Європейським Союзом є не чим іншим, як надією на реалізацію власних амбітних перспектив.

А якою є перспектива «беркутівців» та їм подібних у цивілізованому світі, де немає запиту на невмотивовану агресію, на безпідставну жорстокість, на сліпу схильність до виконання злочинних наказів?  

Можемо собі дозволити висновок, що у ніч на 30 листопада 2013 року на Майдані незалежності у Києві зійшлися у нерівному двобої клас безперспективних лузерів із класом потенційно успішних людей.

Після тієї ночі на майдани – у прямому і переносному сенсі слова – виходять ще два класи: з одного боку, клас дрібних власників, переважно із Західної України, з іншого ж – клас найманих працівників Юго-Востока.

Дрібні власники, будь-то сільські куркулі чи представники малого і середнього бізнесу, це люди, яким є що втрачати. До того ж, вони є переважно «вільними людьми». «Вільними» у тому сенсі, що давно перестали покладатися на допомогу держави й усвідомлюють, що отримають від життя тільки те, що самі собі зможуть заробити. У цій діяльності їм абсолютно необхідною є свобода активності, мобільності, примноження, а також право зберігати і розпоряджатися власними здобутками. Саме ці свободи та права опинилися за часів правління родини Януковичів під небаченою досі загрозою. Саме ця наростаюча загроза і вивела їх на майдани у різних містах країни. Принагідна риторика про європейські прагнення є у них лише зовнішньою вітриною риторики антимежигір`ївської, а в дальшій перспективі – й антикремлівської. Показовим тут є факт, що ці люди не вийшли на вулиці на захист угоди про асоціацію з ЄС, а тільки на захист побитих «дітей». Вони впевнені, що хочуть повалити чинну систему, але не переконані, що хочуть збудувати на її місці.

І саме цей факт не проминув уваги робітничого класу на Донбасі, Півдні, Слобожанщині та в інших індустріалізованих регіонах. Чинна система для більшості з них – теж зло, але зло необхідне. Заклики повалити систему без розуміння, що ж будувати на її місці, є для них більшою небезпекою, ніж функціонування самої системи. Найманим робітникам Юго-Востока, як відомо, нічого втрачати, окрім робочого місця й зарплати. Втрата зарплати у такому регіоні практично «смерті подібна», а тому робота-зарплата становить основну цінність. Тому й ті нечасті бунти, які стаються в робітничих регіонах України, пов’язані не із захистом якогось вибору, гідності, мови чи інших абстрактних цінностей, а із захистом зарплат, пільг та інших соціальних гарантій.

«Вільні люди» звикли вважати пролетарів зомбованими, заляканими і взагалі затурканими. Так це чи ні, але, фактично, вони є людьми цілковито залежними від своїх працедавців, на боці котрих, до того ж, перебуває центральна й регіональна влади, органи правопорядку, коротше кажучи – система. І поки систему не зруйновано, розраховувати на революційну активність пролетаріату щонайменше наївно.

Тому заклик до всеукраїнського страйку, виголошений «власниками» на адресу пролетарів, був сам по собі абсурдним. Та й з чого мав би страйкуючий пролетар утримувати свою родину в ситуації, коли система негайно припинить виплачувати йому зарплату? Отже, Майдан і Антимайдан – це символи різних життєвих позицій класу дрібної буржуазії та класу закабаленого пролетаріату.

Протистояння між цими майданами, хай навіть символічне, продемонструвало також, що між відповідними класами немає зв’язку. Немає зв’язкового, який би пояснив робітникам, наприклад, Донбасу, яка спільна вигода для «власників» із Заходу та пролетарів зі Сходу від повалення олігархічного режиму. Це, своєю чергою, унаочнило ще одну класову проблему – український «політичний клас» не має лівого крила, яке могло би стати таким зв’язковим.

Про «краснопузих» комуністів-капіталістів типу Симоненка і Со тут немає сенсу згадувати взагалі. Мова мала б іти про політичні сили, діяльність яких спрямована на захист правдивих «лівацьких» пріоритетів, втім і захист робітничого класу. Таких політсил в Україна, на жаль, немає. «На жаль» тут варто розцінювати не як схильність автора до лівих цінностей, а як усвідомлення, що відсутність одного з «крил» політсистеми порушує у ній рівновагу, абсолютно необхідну для функціонування цивілізованих суспільств.   

Те, що сталося з Євромайданом за місяць після розгону студентів, є показовим прикладом відсутності такої рівноваги навіть у сегменті парламентської опозиції країни – не те, що всієї політичної системи. Уже від початку політична опозиція йшла крок позаду від розвитку подій. Але хто врешті змобілізувався першим, щоб взяти ситуацію під свій контроль, нав’язати майданам свої гасла і привласнити собі образ «головної рушійної сили» протестного руху? Так – націоналісти і неофашисти (якщо взагалі є сенс їх розділяти) – це та сила, яка мала добре налагоджену організаційну структуру, разом з її бойовими підрозділами, а також мобільні групи фанатичних прихильників. Їм, практично, без особливих зусиль вдалося зігнати з майдану і марґіналізувати у приміщенні КМДА нечисленні громадські організації, що сповідують ліву ідеологію. Тепер над майданами майорять переважно трипалі і чорно-червоні прапори; головними меседжами для ЗМІ є повалення пам’ятника Леніну і марш на честь Бандери. Чи справді хтось ще вірить, що до Європи можна йти під гаслом: «Слава нації – смерть ворогам»?

Сьогодні важко сказати, чи переможе і в чому саме переможе Майдан-2014, але Євромайдан-2013 уже програв. Хоча б тому, що «головній рушійній силі» нинішніх вуличних протестів Європа з її цінностями толерантності, мультикультурності чи поліконфесійності є чужою і непотрібною. Ким були б нині наші націоналісти та ксенофоби у Євросоюзі? Класом злобних гномів, що у підземних печерах шукають «золото Полуботка», тоді як клас цивілізованих європейських ельфів витає у небесах Царства справедливості і порядку, краси й любові.

Тож, щоб зусилля і самопожертва Євромайдану не пропали даремно, залишається надіятись, що його Дух зумів усе-таки породити новий клас українських ельфів.

ZAXID.NET


15.01.2014 Володими Павлів 2124 0
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

946
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2741
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

949
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1016
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1017 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3041 3

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

863

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

753

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

368

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1073
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

107
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2305
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1131
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

431
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15048
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7361
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

798
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

358
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

271
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

361
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

637
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1093