Дух Євромайдану і «класова» боротьба

 

Події на нинішньому Майдані отримали вже чимало помилкових оцінок. І те, що там «стоїть вся Україна», і що там «народилася нова нація», і що там «твориться нова європейська історія». Та це нормально для такого типу подій. Ненормальним є безкритичне його сприйняття як єдиного цілого – безпомилкового, безгрішного і безкласового.

Можна повірити, що командири «Беркуту» давали наказ рядовим бійцям «жорстко зачистити» Євромайдан, але важко припустити, що наказували бити до напівпритомності лежачих слабаків, які не становили загрози. Ця жорстокість і ненависть, яку продемонстрували «беркутівці» під час «зачистки», мусить мати якесь інше походження, в цьому мало бути щось особисте. Це «щось» виявилося при перегляді журналістами приватних сторінок спецслужбістів у Facebook. Принаймні частина з них промінилася злорадством – «білі, значіть било, зо что». А кого «білі»? «Всєх етіх хіпстеров» – візажистів, програмістів, стилістів, рекламістів і т. д. Одним словом, «студєнтов».

З якого типу хлопців формують такі підрозділи, як «Беркут»? Так – з дурних і сильних: юнаків переважно без освіти, з неблагополучних родин, де єдиним спадком для дітей є нарікання на несправедливе життя, байдуже суспільство, поганих людей. (Окрему категорію спецпризначенців – «зальотчиків», схильних до садизму й агресії – пропоную залишити без коментарів).

А ким для них є оті потовчені «хіпстери»? Це молоді амбітні люди, які дозволяють собі протестувати проти рішень влади, поширюють руйнівні для системи цінності, не хочуть жити шаблонним життям, прагнуть розвиватися, багатіти і досягати професійних та особистих вершин. І їхнє прагнення до зближення України з Європейським Союзом є не чим іншим, як надією на реалізацію власних амбітних перспектив.

А якою є перспектива «беркутівців» та їм подібних у цивілізованому світі, де немає запиту на невмотивовану агресію, на безпідставну жорстокість, на сліпу схильність до виконання злочинних наказів?  

Можемо собі дозволити висновок, що у ніч на 30 листопада 2013 року на Майдані незалежності у Києві зійшлися у нерівному двобої клас безперспективних лузерів із класом потенційно успішних людей.

Після тієї ночі на майдани – у прямому і переносному сенсі слова – виходять ще два класи: з одного боку, клас дрібних власників, переважно із Західної України, з іншого ж – клас найманих працівників Юго-Востока.

Дрібні власники, будь-то сільські куркулі чи представники малого і середнього бізнесу, це люди, яким є що втрачати. До того ж, вони є переважно «вільними людьми». «Вільними» у тому сенсі, що давно перестали покладатися на допомогу держави й усвідомлюють, що отримають від життя тільки те, що самі собі зможуть заробити. У цій діяльності їм абсолютно необхідною є свобода активності, мобільності, примноження, а також право зберігати і розпоряджатися власними здобутками. Саме ці свободи та права опинилися за часів правління родини Януковичів під небаченою досі загрозою. Саме ця наростаюча загроза і вивела їх на майдани у різних містах країни. Принагідна риторика про європейські прагнення є у них лише зовнішньою вітриною риторики антимежигір`ївської, а в дальшій перспективі – й антикремлівської. Показовим тут є факт, що ці люди не вийшли на вулиці на захист угоди про асоціацію з ЄС, а тільки на захист побитих «дітей». Вони впевнені, що хочуть повалити чинну систему, але не переконані, що хочуть збудувати на її місці.

І саме цей факт не проминув уваги робітничого класу на Донбасі, Півдні, Слобожанщині та в інших індустріалізованих регіонах. Чинна система для більшості з них – теж зло, але зло необхідне. Заклики повалити систему без розуміння, що ж будувати на її місці, є для них більшою небезпекою, ніж функціонування самої системи. Найманим робітникам Юго-Востока, як відомо, нічого втрачати, окрім робочого місця й зарплати. Втрата зарплати у такому регіоні практично «смерті подібна», а тому робота-зарплата становить основну цінність. Тому й ті нечасті бунти, які стаються в робітничих регіонах України, пов’язані не із захистом якогось вибору, гідності, мови чи інших абстрактних цінностей, а із захистом зарплат, пільг та інших соціальних гарантій.

«Вільні люди» звикли вважати пролетарів зомбованими, заляканими і взагалі затурканими. Так це чи ні, але, фактично, вони є людьми цілковито залежними від своїх працедавців, на боці котрих, до того ж, перебуває центральна й регіональна влади, органи правопорядку, коротше кажучи – система. І поки систему не зруйновано, розраховувати на революційну активність пролетаріату щонайменше наївно.

Тому заклик до всеукраїнського страйку, виголошений «власниками» на адресу пролетарів, був сам по собі абсурдним. Та й з чого мав би страйкуючий пролетар утримувати свою родину в ситуації, коли система негайно припинить виплачувати йому зарплату? Отже, Майдан і Антимайдан – це символи різних життєвих позицій класу дрібної буржуазії та класу закабаленого пролетаріату.

Протистояння між цими майданами, хай навіть символічне, продемонструвало також, що між відповідними класами немає зв’язку. Немає зв’язкового, який би пояснив робітникам, наприклад, Донбасу, яка спільна вигода для «власників» із Заходу та пролетарів зі Сходу від повалення олігархічного режиму. Це, своєю чергою, унаочнило ще одну класову проблему – український «політичний клас» не має лівого крила, яке могло би стати таким зв’язковим.

Про «краснопузих» комуністів-капіталістів типу Симоненка і Со тут немає сенсу згадувати взагалі. Мова мала б іти про політичні сили, діяльність яких спрямована на захист правдивих «лівацьких» пріоритетів, втім і захист робітничого класу. Таких політсил в Україна, на жаль, немає. «На жаль» тут варто розцінювати не як схильність автора до лівих цінностей, а як усвідомлення, що відсутність одного з «крил» політсистеми порушує у ній рівновагу, абсолютно необхідну для функціонування цивілізованих суспільств.   

Те, що сталося з Євромайданом за місяць після розгону студентів, є показовим прикладом відсутності такої рівноваги навіть у сегменті парламентської опозиції країни – не те, що всієї політичної системи. Уже від початку політична опозиція йшла крок позаду від розвитку подій. Але хто врешті змобілізувався першим, щоб взяти ситуацію під свій контроль, нав’язати майданам свої гасла і привласнити собі образ «головної рушійної сили» протестного руху? Так – націоналісти і неофашисти (якщо взагалі є сенс їх розділяти) – це та сила, яка мала добре налагоджену організаційну структуру, разом з її бойовими підрозділами, а також мобільні групи фанатичних прихильників. Їм, практично, без особливих зусиль вдалося зігнати з майдану і марґіналізувати у приміщенні КМДА нечисленні громадські організації, що сповідують ліву ідеологію. Тепер над майданами майорять переважно трипалі і чорно-червоні прапори; головними меседжами для ЗМІ є повалення пам’ятника Леніну і марш на честь Бандери. Чи справді хтось ще вірить, що до Європи можна йти під гаслом: «Слава нації – смерть ворогам»?

Сьогодні важко сказати, чи переможе і в чому саме переможе Майдан-2014, але Євромайдан-2013 уже програв. Хоча б тому, що «головній рушійній силі» нинішніх вуличних протестів Європа з її цінностями толерантності, мультикультурності чи поліконфесійності є чужою і непотрібною. Ким були б нині наші націоналісти та ксенофоби у Євросоюзі? Класом злобних гномів, що у підземних печерах шукають «золото Полуботка», тоді як клас цивілізованих європейських ельфів витає у небесах Царства справедливості і порядку, краси й любові.

Тож, щоб зусилля і самопожертва Євромайдану не пропали даремно, залишається надіятись, що його Дух зумів усе-таки породити новий клас українських ельфів.

ZAXID.NET


24.09.2020
Олена Британська

Однією з найуспішніших територіальних громад на Прикарпатті є Брошнів-Осадська. Розповідаємо про її перші кроки та отримані здобутки за три роки. 

1177
17.09.2020

В Україні 5 вересня офіційно стартував виборчий процес з проведення місцевих виборів, що заплановані на 25 жовтня. Сьогодні політичні сили проводять конференції, на яких відкривають імена людей, які представлятимуть їх на місцях. Фіртка дізналася ім'я людини, яка в Івано-Франківську буде номером один у списку політичної сили "Голос".

2629 1
02.09.2020
Люся Грибик

Високо у горах, на полонинах Карпат, впродовж століть народжується легендарна гуцульська коров’яча бриндза.

3016
01.09.2020
Люся Грибик

Своїми спогадами про свято Першого дзвоника та смішними шкільними історіями з Фірткою поділилися відомі прикарпатці.

2398
01.09.2020

У Конституції України прописаний обов’язок батьків піклуватися про своїх неповнолітніх дітей та обов’язок дітей піклуватись про своїх непрацездатних батьків. Усі ми маємо прикладати максимум зусиль, щоб кожна дитина почувала себе у безпеці.

3087 1
27.08.2020
Марія Лутчин

Чи безпечним є навчання в умовах COVID-19 та як мінімізувати можливість зараження розповідає дитячий алерголог та імунолог Віра Сем’янчук. 

19880

Кілька слів про сьогоднішню соціологію від "Рейтингу". Іноді достатньо співставити два-три факти, щоб картковий будинок розвалився.

3036

Через масштаби стихії на Західній Україні парламентський екологічний комітет за моєї ініціативи створив робочу групу, яка напрацює стратегію протипаводкових заходів.

2261 1

Під час волонтерства, медики міста неодноразово скаржились мені, зосібна, на несправедливість розподілу надбавок міської влади для медиків лікувальних установ, які знаходяться на передовій боротьби з коронавірусом. Щоб хоч якось підстрахувати медиків ви

6467

Нещодавно на Фіртці започаткував свій блог Олег Саїк, де описав, що місцеві сайти державних установ, які потенційно мали б приваблювати інвесторів, у ганебному стані.

5865
23.09.2020

Якщо ви захочете приготувати на десерт щось швидке і смачне, то цей сливовий пиріг саме те, що ви шукали. А бонусом - ще й історія про нього. Кажуть, що газета The New York Times декілька років поспіль на численні прохання американських домогоспода

323
02.09.2020

На Івано-Франківщині створять громадську спілку «Дорога смаку Прикарпаття». Вона об’єднає виробників традиційних локальних продуктів, заклади харчування, розміщення та інших операторів туристичного ринку області у мережу гастрономічних

1480
26.08.2020

Що відчуває людина, коли востаннє замовляє їжу перед стратою за злочин, який вона скоїла, а, можливо, й ні?

2880 1
08.09.2020

Статую Матері Божої з Меджугор’я освятили в першу неділю вересня у с. Вільхівка Перегінського деканату.

951
18.08.2020

Студія "Арт Відео" продовжує створювати серію мультфільмів, що допомагають в цікавій і доступній формі розповісти дітям про головні свята в церковному календарі.

1755
12.08.2020

Учасники зустрічі ділилися думками, як Церква має жити й діяти в сучасних умовах посткоронавірусного світу.

1883
05.08.2020

Вперше, починаючи з 1897 року, Свідки Єгови відмовилися від проведення своїх масових богослужінь на стадіонах та в  орендованих приміщеннях.

2437 1
21.09.2020

Нещодавно відбулася прем’єра серіалу «І будуть люди»― екранізації однойменної книги Анатолія Дімарова. Події серіалу відбуваються на Полтавщині та охоплюють період з 1901 по 1932 роки, пише Фіртка з посиланням на сайт серіалу.

860
03.09.2020

3 вересня, біля Івано-Франківської ОДА відбулась пресконференція, ініційована представниками індустрії надання послуг закладів громадського харчування.

2778
02.09.2020

Як повідомляла Фіртка 1 вересня правоохоронці затримали 34-річного мешканця Тисмениці, який займався систематичним збутом вогнепальної зброї.  

3294
01.09.2020

За наступні півтора року дорожники планують  відремонтувати та впорядкувати всі дороги державного значення в області.

1813
31.08.2020

Під час пленарного засідання депутати планують розглянути ряд питань.

1202