Я попробую розібратися, що Біблія говорить про дух, душу і тіло, чи об’єднує їх, чи розділяє? Це одне із найващих богословських питань, яке являється закритим для розуміння багатьох людей. Я не стараюсь вивести однієї богословської доктрини, моя ціль зібрати максимум інформації з Біблії, розкрити місця які говорять про дух, душу і тіло, проаналізувати їх, посортувати і визначити для себе, що насправді говорить Біблія.
Всі дослідження я буду будувати на основі Біблії, а не чужих авторів. В цих тонкіх питаннях, основним джерелом, з якого ми будемо строїти наші вииоди мусить бути тільки Біблія. Дуже важливо не підтасовувати місця під свою думку, а дослідивши все зробити висновок. Хоча це питання не являється питанням життя і смерті, але це дуже важлива Біблійна доктрина, яка укріпляє нашу віруу. На теперешній момент я недотримуюсь ні сторони діхотомістів(поділення на два), ні сторони тріхотомісиів(поділення на три), тому буду старатись висвітлити як одну сторону, так і другу. Отож почнемо зі слова душа, постараємся визначити, що про неї говорить Біблія і в яких обставинах, якими якостями вона наділена? Почнемо з того, що нам відомо.
У християн різних конфесій немає спорів і розбіжностей в думці, про те що людина складаєтся не лише із тіла, немає потреби переконувати їх в тому, що у людини є душа. Всі розуміють що людина складаєтся мінімум із двох частин — тіла і душі, яка володіє совістю, волею, індевідуальністю. Тіло в свою чергу представляє земну оболонку, в якій знаходиться наша душа. Вперше ми зустічаємо згадку про душу в книзі Буття 2;7 «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,- і стала людина живою душою.» Отож ми бачимо факт, який дає нам Біблія, і який даже не варто оспорювати, людина була просто прахом земним, поки Бог не вдихнув у неї життя, і тоді людина стала душою живою. Тепер ми точно знаємо звідки взялась душа в людини, її дав Бог, людина живе завдяки тому, що в ній присутня душа. Розбіжність полягає скоріше у функціях, які притамання душі. Слово «душа» у Біблії згадується більше чим 200 разів. Якими функціями, або можливостями наділена людська душа, що про це говорить Біблія? В першу чергу потрібно зазначити, що Біблія говорить про душу як про життя в цілому Бут. 19:20, Бут.32:31 Лев.7:21 і Єр 38: 20. Потрібно враховувати образне, цілісне спиймання рчей євреями. Людина без душі прах, ніщо, просто тіло, тому зрозуміло чому Біблія описує той факт, що життя людини залежить від присутності душі в тілі. В Біблії багато місць де людина описується як душа, яка має змогу торкатися і їсти,бажати чкусь річ, що притаманне матеріальній частині людини Лев.7:21 « А душа, що буде їсти м’ясо з мирної жертви...» Лев 7:25,27; 17:15. Повт. 14:26, 23:25.
Дуже цікаво, що сам Госопдь говорячи про Себе використовує слово «душа» Лев.26:11,30; Суд.10:16. Отож в мене не залишається сумнівів, що Біблія часто використовує слово «душа» для описання цілісної особи, яка здатна мати потреби в їжі, може гніватися , мислити не розділяючи її на матеріальне і духовне. Із читання Писання я зрозумів, що душа є безсмертною, вона не вмирає, а переходить під час смерті до Бога. В книзі Об’явлення 6:9 сказано: «І коли п’яту пчатку, я побачив під жертівником душі побитих за Слово Боже, і за свідчення, яке вони мали.» В Мат.10:28 «І не лякайтесь тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може...» , також у Екл.12:7. Отже ми бачимо на основі Біблії, що після смерті душа не вмирає і не перевтілюється.
Після смерті ми всі приймемо заплату за те, що робили на землі, і саме наша душа бере в цьому процесі безпосередню участь Мат.8:12, 13:42, 13:50, 22:13, 24:51, 25:30, Лук.13:28.- про що й свідчить Біблія. Що робить душа, або що може робити? Якщо прослідкувати всі силкі, то можна зробити висновок, що душі притаманні якості, які ми приписуємо простій людині. Вона може радіти Пс.34:9, зміцнятись Пс.18:9, сумувати Йова30:25. Також має духовні потреби: прагне Бога Пс.41:2,3, шукає Його Повт. Зак. 4:29. Одним словом — душа це те, що керує моїм тілом, за всі мої бажання відповідає вона. Є звичайн бажааня які притаманні тільки тілу(сон, потреба в їжі і воді, потреба у відпочинку...), але допустим бажання спілкуватися, мати підтримку і всі остальні якості, які наше фізичне тіло не потребує, притаманні нашій душі. Ми визначили що таке душа, цікаво що про це говорить Старий і Новий Заповіт, чи є різниця як описували душу до Ісуса, і що сам Ісус говорить про неї, що про неї пишуть апостоли і учні Ісуса. Отож, що сам ісус каже про душу «Візміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мне, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.» Мат.11:29. Перед стажданнями, коли Ісус йшов молитися, Він сказав до учнів такі слова: «Тоді промовив доних: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зі Мною...» Мат.26:38. Аналогічне місце згадується і в Євангелії Марка 14:34. Ще місце є і у Івана12:27 «Затривожена зараз душа Моя...» З ціх місць ми бачимо, що сам Господь використовував слово «душа» для того щоб описати переживання і емоції, які наповнюють людину. Також в Новому Заповіті Бог Отець говорить про Свою «душу» Матв. 12:18 «Ото Мій Отрок, що я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя!...» і в Євр.10:38 « … І коли захитається він, то душа Моя його не вподобає» В Новому Заповіті є місце, яке вказує на те, що життя людини залежить від присутності в ній душі Дії 20:10 « Зійшов же Павло та до нього припав, і обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!» Отож ми бачимо що думка про «душу», яка представляє собою сокупність відчуттів, право на вибір, відчуття свободи і смертельний смуток підтверджуються і в Новому і в Сторому Заповітах. В Біблії часто використовується різні слова для описання одного і того самого предмету, ми називаємо ці слова синонімічними (слова які різні за звучанням, але одинакові за значенням). Знаючи що Біблія говорить про душу, можна найти багато синонімів, які використовує автор для описання. Слово «сердце» можливо найчастіше використовується в Біблії для заміни слова «душа». Цьому словові надаються тіж можливості і відчуття, що і душі, наприклад впокорення - Пс.33:19 «Госопдь зламаносердим близький», смуток Ів.16:6, тривога Ів.14:1, горе і туга 2Кор.2:4, радість Ів.16:22. В Біблії ще багато є місць, які говорять про наділенння серця функціями, емоціями які притаманні людині в цілому.
Також викорисотвуються синонімічні слова, або наприклад дух (Екл.12:7, Лук.1:47). Розібравшись із тим, що про душу говорить Біблія, можна повернутись до вічного питання про діхотомію і про тріхотомію. Чи можна розділити дух від душі, і саме головне питання, чи можна надати їм різні функції. Давайте попробуємо дослідити, що говорить Старий і Новий Заповіт на цю тему. Слово «дух» часто в Писанні викорисотвується як смнонім слова «душа». Старий Заповіт відкриває нам, що наше життя напряму залежить від духа, що в нас Бут. 6:17 «А я ось наведу потоп, воду на землю, що з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!» і ще Бут.7:22, Йов.12:10, Пс.30:6, Матв.27:50,Об.11:11... Досліджуючи Слово Боже, ми можемо спостерігати, що дух може сумувати (1Цар.21:5), ламатись (Йов.17:1), веселетися (Пс. 15:9). Отож, можна сміливо сказати, що слово «дух» у Біблії часто використовуєься як синонімізм душі, наділней тими ж якостями, бажанннями і потребами.
Але Новий Заповат відкриває нам цю панораму з другої сторони, надаючи цьому слову зовсім друге значення. Новий заповіт ділить всіх людей на тих, що ходять за духом і на тих, що живуть за тілом.Тільки та людина, яка прийняла Ісуса Христа за свого Спасителя, має духа від Бога і живе по духовному. Апостол Павло робить великий акцент на цю тему у своєму посланні до римлян у восьмому розділі. Але давайте спочатку розберемося де у людини береться дух? Я особисто чув нескілька думок на цю тему, одні кажуть що дух у людині спить до моменту її покаяння, інші стверджують що дух дається автоматично в той самий моменент каяття, але що про це говориь нам Біблія? Писання дає декілька визначень, про те як ми отримужмо духа, але всі вони свідчать про один акт (скоріше всього це просто синонімізми). Отож, перше, що можна відзначити, це те що ми отримуємо, або приймаємо духа. Апостол Павло про це пише так: «бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!» Рим 8:15, 1Кор.2:12, 2Тим.1:7, Гал.4:5-7. Ці місця не залишають сумнівів про те, що саме Бог дає нам духа і саме Він приймає рішення, коли нам його дати. Ще є один цікавий момент, як Писання описує прийняття нами духа, використовуючи порівняння з народженням «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений» Ів.3:6,8. Гал.4:29 Момент покаяння можна назвати духовним народженням, або народженям від Духа Святого. Ці тексти дають змогу нам зрозуміти, що дух дається саме в момент покаяння. Ще Бібблія говорить про те що, Дух Христів живе в нас «А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.» і «А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.» Рим.8:9,11. Для того щоб визначити що таке дух, потрібно визначити для чого він нам дається, яка різниця між тією людиною яка має духа, і яка його немає? Отож при покаянні Бог дав мені духа, але яка його роль в мені? По перше дух дає впевненість що ми діти Божі «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;» Рим.8:14 «Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.» Рим. 8:16. Бог дав у наші серця Свого Духа «Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.» 2Кор.1:22, 2Кор.5:5. По друге присутність духа в нас гарантує нам воскресіння з мертвих «А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» Рим. 8:11, 1Кор.15:51-57, 1Кор.6:14, 2Кор.4:14. Це те що також відрізняє нас від невіруючих людей, ми маємо впевненість у воскресінні.
Давайте пороздумоємо про тіло яке ми маємо. Тіло можна порівняти з інструментом, який потрібно використовувати. Апостол Павло пише до римлян так «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» Рим.12:1. До чого закликає нас апостол, до задоволення своїх бажань? Ні, але до повної віддачі, або посвяти всього себе на служіння. Багато християн забувають про цей заклик, догождаючи лише своєму тілові. Яскравий приклад виконання цього вірша був сам апостол Павло, посвятивши себе повністю на місіонерство Євангелії. «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» 1 Кор.6:19-20. Наші тіла, вже не є нашими, тому що ми дорого куплені Христом, і тому ми повинні ставитись до тіла, як до інструменту через якого можна прославити Бога. Роблячи висновок, можна сказати що питання діхотомії і трїхотомії, ніколи не знайде вирішення тут на землі, і буде не таким вже й важливим на Небі з Богом. Ми визначили на основі Біблї, що наша душа наділена емоціями, почуттями, силою волі, всіма відчуттями які притаманні людині. Дух дається в момент покаяння для кращого пізнання Бога, являєтьс нашою запорукою, печаткою на день воскресіння. Тіло це інструмент, за допомогою якого ми повинні прославляти Бога.
Я притримуюсь думки як діхотомії – люлина до покаяння, так і тріхотомії – людини після покаяння. Прошу вибачити за можливу єресь!!!
