Майже два роки поспіль депутати Драгомирчанської сільської ради на Івано-Франківщині не ходять на сесії. Відтак бюджетні кошти на ремонт доріг, фінансування шкіл і дитсадків чи інші нагальні потреби громади не розподіляються. Саботаж депутати почали після того, як селяни висловили їм недовіру через дерибан землі та забажали відкликати обранців з власної ініціативи.
Депутат Мартинюк каже Руху ЧЕСНО, що не відвідує сесій, бо там активісти можуть його образити. І назвав одну з них "піською". На запитання журналістів Руху ЧЕСНО щодо дерибану громадської землі між депутатами відповідає:
"А що мені не положено? Мені треба дати громаді, щоб хтось із них її продав?"
Депутатські саботажі характерні не лише для Драгомирчан. Схожі випадки спостерігались у Білгороді-Дністровському (Одещина), Конотопі, Глухові (Сумщина), Коцюбинському (Київщина) та інших населених пунктах.
Парламентарі недоладно виписали процедуру відкликання депутатів і не передбачили дієвого покарання, якщо депутати місцевої ради колективно не ходять на сесії та не голосують. Громадський рух ЧЕСНО вивчає ситуації, які склались у деяких громадах в Україні. Через недосконале законодавство сотні тисяч людей опинилися в заручниках у місцевих політиків.
Перекриття дороги жителями Драгомирчан, 2017 рік. Фото: "МІСТО"
Конфлікт депутатів сільської ради Драгомирчан із громадою села набув розголосу влітку 2017-го, коли місцеві мешканці на кілька днів перекрили трасу Львів-Мукачево. Так вони протестували через неправомірну зміну Генплану села, здійснену на закритій сесії сільради.
Депутати змінили цільове призначення земельної ділянки площею кілька гектарів, де було заплановано будівництво школи та дитячого садка, і, як повідомляли місцеві ЗМІ, розділили цю землю між собою, своїми родичами та тутешніми правоохоронцями.
Сьогодні стверджувати, що Генеральний план села змінили справді незаконно, дає змогу рішення Верховного Суду. До суду звернулася громада.
Чому неможливо відкликати депутата?
Перед місцевими виборами 2015 року парламентарі внесли зміни до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", дозволивши виборцям відкликати депутатів, зокрема й через прогулювання засідань сесій та комісій. Здавалося б, прогресивна норма мала допомогти дисциплінувати обранців. У містах, щоправда, процедуру відкликання може заблокувати партія, яка висунула депутата. А от у селі чи селищі достатньо підписів мешканців.
Громадський рух ЧЕСНО вирішив дослідити, чому у Драгомирчанах не вдається відкликати депутатів-самовисуванців, які не відвідують сесій.
На фото: Марія Крамар
Місцева жителька Марія Крамар у своєму кабінеті перебирає сотні паперів – рішень судів і відписок від народних депутатів ВРУ попереднього та нинішнього скликань.
Два роки тому здавалося, що все просто: є Закон України "Про статус депутатів місцевих рад", у якому йдеться про можливість відкликання депутатів за народною ініціативою. Проте на практиці він, як пояснює пані Марія, не діє:
"Закон каже, що для відкликання депутатів потрібно пройти відповідні етапи (ст.ст. 38-41 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", – прим. ЧЕСНО), а саме: провести збори, створити ініціативні групи в кожному окрузі, зібрати достатню кількість підписів за переобрання депутатів (50%+1, – прим. ЧЕСНО)".
Після цього, згідно з процедурою, документи слід передати до територіальної виборчої комісії (ТВК), яка ухвалює рішення на підставі цих підписних листів.
Марія Крамар каже, що в їхньому випадку далі ТВК справа не пішла, адже за зверненням комісії, згідно із законом, підписи на достовірність повинні перевірити поліція та орган ведення Державного реєстру виборців.
"Реєстр надіслав нам відмову в підтвердженні достовірності людей по округах, посилаючись на свою статтю закону (ст. 26 ЗУ "Про Державний реєстр виборців", – прим. ЧЕСНО). Мовляв, вони не мають права розкривати таємницю реєстру в цьому випадку", – розповідає Крамар.
У статті газети "День" 2017 року описано схожу ситуацію, коли місцеві осередки політичних партій намагалися відкликати кількох депутатів Херсонської міської ради за цим самим законом.
У результаті, як ідеться в матеріалі, вони зіткнулися з колізією у двох законах – "Про статус депутатів місцевих рад" та "Про Державний реєстр виборців". ЦВК давала роз'яснення, що залучення органів ведення Держреєстру виборців до перевірки даних громадян, які підписалися за відкликання депутатів, не має правових підстав.
"Ми вперлися в один законодавчий казус, і вся процедура виявилася марною. Від ЦВК з цього питання отримали банальну відписку", – далі пояснює активістка.
Зауважимо, що в селищі Коцюбинське на Київщині, де депутати не ходили на сесії та не голосували, навіть за бюджетні питання, громада змогла відкликати депутата-самовисуванця, а орган ведення Держреєстру та правоохоронці брали участь у цій процедурі.
Проте в іншому, аналогічному випадку в тому самому селищі ТВК навіть після перевірки підписів саботувала голосування та не ухвалювала рішення. У такому разі, щоб судитися з ТВК за бездіяльність, знов-таки потрібен час. Розгляд справи може розтягнутися на кілька років, а життя громади паралізоване.
Мешканка Драгомирчан Марія Крамар розповідає, що вони зверталися навіть до свого колишнього нардепа Михайла Довбенка. Від нього отримали негласну відповідь: мовляв, удосконалювати закон не на часі через проблемні регіони України з хиткими політичними поглядами, де побоювалися можливого народовладдя.
У Законі України "Про Державний реєстр виборців" досі немає процедури, за якою орган ведення Держреєстру на вимогу ТВК може бути залучений до перевірки достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах на підтримку пропозиції про відкликання депутатів місцевої ради за народною ініціативою. А відповідно до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", така перевірка є обов'язковою.
Чому виграні в суді справи не допомагають?
Оскільки депутатський корпус сільради був бездіяльним протягом тривалого часу, драгомирчанці мали право відкликати депутатів за іншим законом – "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно зі ст. 78 цього закону, дострокове припинення повноважень ради можливе за умови, якщо вона не збирається на сесію без поважних причин понад три місяці поспіль.
"Голова сільради надіслав клопотання про відкликання депутатів очільникам ОДА, Верховної Ради та відповідного комітету, яке аргументував бездіяльністю депутатів. Є стаття закону. Здавалося б, які ще можуть бути проблеми?
Із Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування через нашого екснардепа Довбенка передали, що для того, аби питання було розглянуте на комітеті, потрібне рішення суду, яке б підтверджувало бездіяльність депутатів", – риторично зупиняється у своїй розповіді Марія Крамар.
Після цього громада знову подалася в судові процеси з апеляційним та касаційним оскарженнями від депутатів, які не погоджувалися з тим, що є бездіяльними. У результаті судова перемога була знову за громадою.
"Апеляційний суд задовольнив нашу скаргу навесні 2018-го, після чого ми подали клопотання до Комітету ВРУ з питань регіональної політики, у якому просили розглянути наш випадок і рекомендувати депутатам Верховної Ради підтримати перевибори у Драгомирчанах", – пояснює Крамар.
Жінка показує листи з проханням розглянути це питання на засіданні комітету, адресовані народному депутату Олегу Березюку. У парламенті минулого скликання він був членом Комітету ВРУ з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.
А також розповідає, що вони зверталися до тодішнього голови комітету Сергія Власенка, писали екс-нардепу Сергію Лещенку.
"Лише в листопаді 2018-го наше питання занесли до порядку денного розгляду комітетом. На засіданні рекомендували призначити перевибори сільських депутатів Драгомирчан на 12 травня 2019 року. Питання стояло пакетом, де було ще 60 громад, які чекали на перевибори окремих сільських, селищних, міських голів", – веде далі Марія Крамар.
У результаті проект постанови про перевибори сільських депутатів цієї громади занесли до порядку денного сесії Верховної Ради України наприкінці минулого року. Марія Крамар розповідає, що й цьогоріч спікер парламенту попереднього скликання Андрій Парубій ставив це питання на порядок денний, однак його так і не розглянули.
"На одному з останніх засідань парламенту минулої каденції Парубій виніс питання про перевибори у громадах на сигнальне голосування. Тоді постанова набрала лише 167 голосів і була б провалена під час остаточного голосування", – каже Крамар.
Пройшовши сім кіл "бюрократичного пекла", громада так і не домоглася свого законного права відкликати депутатів, які, на її думку, є бездіяльними.
Сільський голова Драгомирчан Степан Дем'янів. Фото: "МІСТО"
Сільський голова Драгомирчан Степан Дем'янів твердить, що багато разів намагався зібрати депутатів на сесію, але половина з них його не слухає. Бюджет-2018 ухвалили тільки в середині року, а на 2019-й досі не затвердили.
Він пояснює, що без бюджету не фінансуються програми спеціального забезпечення населення, спортивні та культурні заходи, паралізовано капітальні ремонтні роботи в селі: доріг, вуличного освітлення, будівель комунальних закладів. Також лежать без розгляду заяви людей про матеріальну допомогу та близько 200 заяв із земельних питань.
"Гроші є, але ми не можемо їх використати", – наголошує очільник села.
Якщо бюджет не затверджено, населений пункт живе на 1/12 бюджету попереднього року. Це особливо критично на початку року, у січні, коли потрібно розраховуватися за вуличне освітлення та інші енергоресурси, а 1/12 – це середнє число, що не може перекрити пікові навантаження на енергосистему взимку. Так, у селищі Коцюбинське, яке опинилось у схожій ситуації, вимикали не лише вуличне освітлення, а й світло у приміщенні ради.
Чому депутати не ходять на сесії та обзивають мешканців?
Рух ЧЕСНО намагався сконтактувати з кількома депутатами Драгомирчанської сільради, аби почути їхню позицію щодо конфлікту з громадою. Серед тих, хто взяв слухавку, був Володимир Лучків.
На наше запитання про причини ігнорування депутатом сесійних засідань він відповів, що жодних причин немає, і додав, що в сільраді не влаштований на роботу. Після цього зв'язок з ним обірвався, а повторно слухавки він уже не брав.
Більш багатослівним виявився депутат Богдан Мартинюк. Спершу він повідомив, що проблема не в депутатському корпусі, а в сільському голові: мовляв, він накрутив, а депутати відповідають. Потім заявив, що не вважає активістів, котрі виступили проти них, громадою.
"Ви колись були на сесії, коли приходили ці активісти? Постійні образи, не дають сказати слова. Мені 46 років, щоб мене якась піська, вибачте на слові, ображала – це непорядно з їхньої сторони", – прокоментував депутат.
Згодом він зазначив, що хоче, аби до очільника села прийшла прокуратура та розібралася, скільки рішень він видав без участі сільради. Начебто для того, щоб голова не легалізував цих рішень, депутати не збираються на сесію.
Закінчив Мартинюк звинуваченнями на адресу колишнього сільського голови Ярослава Сидора. Мовляв, це він підбурює родичів-активістів, адже давно планував віддати цю землю своїй людині.
Щодо земельної ділянки, зміну цільового призначення якої суд визнав незаконною, Богдан Мартинюк має особисту думку:
"Зібралися 10 осіб і почали падати на коліна перед суддею. Мовляв, депутати такі й сякі – понабирали собі. А що мені не положено? У мене сім'я, троє дітей, а ми живемо в магазині. Мені треба дати громаді, щоб хтось із них її продав? А я реально хочу побудуватися".
Депутат Юрій Росткович причиною ігнорування сесійних засідань також назвав нечесне поводження очільника села. За його словами, той без депутатів ухвалює всі рішення й масово розкрадає кошти.
Росткович, зокрема, висловив думку, що гроші в селі витрачають і без затвердженого бюджету, а заяви людей можна розглянути й без погодження депутатським корпусом.
На запитання Руху ЧЕСНО, чому, будучи впевненими, що сільський голова зловживає своїми повноваженнями, депутати не оголосили йому недовіру, Юрій Росткович відповів:
"Немає бажання воювати з родиною голови. Крім того, деякі колеги-депутати вже виїхали за кордон, тож більшість не збереться".
Чи будуть зміни?
Рух ЧЕСНО звернувся по коментар до народного депутата від округу №84, куди входять і Драгомирчани, Ігоря Фріса та поцікавився, чи дочекається громада цього села на перевибори депутатів сільської ради, щоб розблокувати роботу ради. Нардеп відповів так:
"На жаль, комітет це не підтримує, посилаючись на чергові вибори. Для самих лише Драгомирчан ніхто робити не буде, адже позачергові мають фінансуватися з місцевих бюджетів, які порожні".
Нова влада, схоже, планує розв'язати проблему довгоочікуваних перевиборів. На засіданні Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування 9 жовтня було проговорено питання громад, які по кілька років чекають на перевибори.
Див. відео з 34:27 хв.
Заступниця голови комітету, народна депутатка Аліна Загоруйко під час свого виступу повідомила, що наразі в Україні 10 міських та 195 сільських і селищних рад чекають на перевибори голів, та звернула увагу членів комітету на недоцільність призначення таких перевиборів зараз, коли триває процес завершення децентралізації.
Ще один заступник очільника комітету, нардеп Ігор Гузь теж дотримується думки, що проводити такі перевибори нині недоцільно, адже найближчі місцеві вибори можуть відбутися позачергово у квітні або ж чергово в жовтні 2020 року.
"Повинен бути законодавчо виписаний механізм, коли перевибори в ту чи іншу раду у зв'язку з певними причинами оголошуються автоматично ЦВК без розгляду питання Верховною Радою", – наголосив Гузь.
Нардеп Олександр Корнієнко, котрий очолює підкомітет з питань організації державної влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, державних символів та нагород зазначеного вище комітету, зауважив, що у проекті змін до Конституції України, який готується в плані децентралізації, дискутується пропозиція забрати призначення позачергових виборів Верховною Радою та зробити їх автоматичними.
Поки в комітеті вирішують, як спростити переобрання депутатів чи голів місцевих рад, громада Драгомирчан, найімовірніше, знову залишиться без бюджету на наступний рік, ставши заручницею політичної волі вищої законодавчої влади.
Нагадаємо, чергові вибори до місцевих рад в Україні мають відбутися в жовтні 2020 року, але не виключено, що після того, як сформують ОТГ, вибори можуть перенести на весну.
