Вшанування пам’ятних місць Українського Визвольного руху вже стало доброю традицією для громадських активістів Долинщини.
На цей раз вони відвідали Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові.
Ідею уже традиційно подав міський депутат 1-6 скликань Олег Андріїшин, а діючий депутат міської ради від УКРОПу Володимир Мостовий забезпечив автобус для поїздки.
Екскурсію меморіальним комплексом особисто провів його директор і наш земляк (уродженець Вишкова) Руслан Забілий.
Будівля в’язниці збудована у 1918 – 1920 роках польською окупаційною владою. Вже з перших днів функціонування приміщення використовувалос
Найжахливіший період для в’язнів «Тюрми на Лонцького» настав з приходом червоних окупантів у вересні 1939 року. Тут вони розпочали свої експерименти над арештованими з небувалою жорстокістю. Камери були заповнені настільки, що люди не могли навіть сісти і змушені були спати стоячи.
Після 22 червня 1941 року більшовики, готуючись до втечі з міста, розпочали масові страти в’язнів. Вони відкривали віконечко до камер і вкидували гранати, а поранених дострілювали з рушниць і автоматів. Всього за кілька днів, навіть без блюзнірського радянського суду, було розстріляно 1681 чоловік. 90% з них були українцями – справжньою елітою Нації.
Після вступу до міста німців, почали виносити загиблих із камер, провели опізнання та похоронили. Збереглись моторошні кадри кінохроніки тих подій. А згодом нові нацистські окупанти почали використовувати тюрму також за прямим призначенням – утримували і знищували борців за незалежність України.
З 1944 «Тюрма на Лонцького» знову катівня більшовиків. І так тривало аж до 1991 року. В 90-х роках там знаходися ізолятор СБУ, в камерах якого знову утримували в’язнів.
Музей створено у 2009 році. А вже через рік бандитський режим Януковича руками шефа СБУ В. Хорошковського заарештував директора музею Руслана Забілого за оприлюднення документів про злочини комуністів. Меморіальному комплексу загрожувало закриття, а його керівнику ув’язнення терміном від 8-ми років. Однак на його захист став прем’єр-міністр Канади Стівен Харпер, який особисто відвідав музей у тому ж 2010 році. Пан Руслан скромно розповів про «чорні дні» особистої боротьби за збереження цінного комлексу та унікальних документів.
Варто зазначити, що «Тюрма на Лонцького» - це не типовий для України музей. Тут більше уваги приділяється не експонатам, а просвітницькій діяльності, у музейних приміщеннях постійно проводяться заходи, спрямовані на ознайомлення відвідвачів із злочинами окупаційних режимів від польського до радянського. У цей недільний день було стільки людей, що доводилось одним чекати на вході, поки не оглянуть експозицію інші.
Завдяки пану Руслану долинські активісти змогли побачити навіть ті приміщення, які ще не відкриті для загального відвідування. Загалом «Тюрма на Лонцького» виявилась дуже емоційно важким музеєм, просто охоплюєє якийсь жах, коли заходиш до камери і знаєш, що тут було по-звірячому закатовано десятки жертв, а ще більше людей чекало свого вироку. Стіни в’язниці увібрали у себе тисячі криків та зойків відчаю, були свідками найвишуканіших знущань над людьми особинами, які, на перший погляд, не відрізнялись від людей. Однак, демонструвати інформацію про звірства окупантів потрібно, щоб пам’ятали і недопустили повторення подібного в майбутньому. Брак інформації про історію ще страшніший, ніж ворожі танки.
Після закінчення екскурсії мали нагоду поспілкуватись з паном Русланом Забілим в імпровізованому актовому залі, який розташований у тюремному коридорі. Долинян, в першу чергу цікавив «Долинський» архів УПА, який знайшли на території нашого району 31 грудня 2015 року. Художник-реставр
Пан Руслан також розповів про прикрі випадки, коли в одному селі знайшли архів УПА, але селяни розтягнули між собою документи, які з ціною для власного життя повстанці хотіли передати наступним поколінням. А ще один документ жителі іншого села вирішили самотужки «реставрувати» і знищили пам’ятку. На жаль, залишилось дуже мало документальних пам’яток і кожен, хто їх знайде, повинен, перш за все, подбати про їх збереження, яке гарантують фахівці із музею.
Руслан Забілий поділився інформацією про те, що у нього є багато документів та світлин, які розповідають саме про вояків УПА, які діяли на території Долинського району. Однозначно, що громада нашого району повинна долучитися до того, щоб ці безцінні матеріали були надруковані.
Які б не були важкі часи, але дбати про виховання наступних поколінь на історичних прикладах потрібно завжди.
