31 січня в Івано-Франківську відбулися зміни – у місті з’явилася патрульна поліція. Молоді спеціально навчені дівчата та хлопці вийшли на вулиці міста, аби стежити за порядком та спокоєм іванофранківців.
Керівником патрульної поліції Івано-Франківська став 26-річний хмельничанин Дмитро Міхалець, який керував ротою патрульних поліцейських у Києві. Він - активний учасник Євромайдану та член Самооборони.
Свого часу, коли почали набирати нових патрульних у Києві, Дмитро подав документи через Інтернет і пройшов всі етапи суворого відбору.
В Івано-Франківську Дмитро Міхалець людина нова, тож ми вирішили дізнатися, про нього більше.
Можете пригадати, як починалася Ваша кар’єра в патрульній поліції?
- Коли почався набір в Києві я один із перших подав заявку на вступ, і один із перших поїхав здавати тести. Після того мене довший період нікуди не кликали, але згодом прийшло запрошення на ВЛК і фізо. Після проходження всіх етапів знову була тиша. Я сильно хвилювався, бо знав, що декого вже запросили на навчання. Думав, що вже нічого не вийде, але мені таки зателефонували. Повідомили, що я пройшов та запросили на навчання.
А до поліції де ви працювали?
- До поліції я працював в Державній службі медицини катастроф і паралельно займався бізнесом – кліматичними системами. Довелось покинути роботу, залишити сім’ю і переїхати в Київ на навчання.
Навчання було цікавим?
- Якщо чесно, мені воно давалося тяжко оскільки я в правоохоронних органах ніколи не був. Я не знав, що таке кримінальне право чи адміністративний кодекс – ніколи в очі його не бачив. Тож довелось вчити все з нуля.
Потім, за рекомендацією викладачів, я потрапив у сотню, з двох тисяч поліцейських, майбутніх командирів рот.
Ми пройшли навчання з американцями, які передали нам хороший досвід, навчили азів керівництва. Наприклад, як знаходити спільну мову з підлеглими та як вирішувати конфліктні ситуації.
З таким ростом Вас сміливо можна назвати символом української поліції. Як ви до цього ставитесь?
- Мені приємно це чути (сміється). Якщо серйозно, то у підлітковому віці я комплексував через те, що в мене такий високий зріст. З часом ці комплекси зникли. Зараз в мене є багато друзів, які мають такий же зріст.
Ви одружений? До Івано-Франківська переїхали самі чи з коханою людиною?
- Я одружений. Але наразі приїхав сам. Звісно хотілося, щоб дружина була поряд, але вона розуміє, що я майже живу на роботі. Приходжу додому посеред ночі, а інколи навіть залишаюся ночувати тут. Краще нехай все більш-менш налагодиться, а потім можна буде щось думати.
А Ви винаймаєте квартиру, чи Вам надали житло?
- Мені ніхто нічого не надавав. Я винаймаю квартиру за власний кошт.
Якщо порівнювати Київ і Франківськ, то чого Вам не вистачає в нашому місті?
- Бракує специфіки роботи. Там дуже насичений графік – за день оформляли до ста викликів. Це були різні ситуації. Зокрема дуже багато розбоїв, хуліганок, автокрадіжок. В Івано-Франківську спокійно, тут найбільша проблема – авторагулізм (посміхається). От затримання грабіжників на Січових Стрільців стало резонансом, хоча в Києві до таких ситуацій вже звикли.
Можете більше розказати про це затримання?
- Ми там випадково опинились, коли їхали на інший виклик. Побачили масу людей і що Нацгвардія та оперативна група затримують чоловіка. Наші вже стояли по периметру – контролювали порядок. Ми також зголосилися допомогти, тим паче всі були при зброї. Коли підійшли до кафе, побачили ще одного підозрюваного, якого там же і затримали.
Але при затримані з підозрюваними була жінка… Вам відома її подальша доля? Ходять чутки, що це дочка досить впливової людини в місті.
- Жінка дійсно була. Оперативники її тримали, щоб вона не підходила до підозрюваних, але кайданки їй не одівали. Вона весь час кричала, що в неї хвора дитина до якої її оперативники нібито відвезли. Подальша її доля мені невідома, але я планую поцікавитись цим питанням.
Яких змін потрібно чекати іванофранківцям з появою нової патрульної поліції?
- Перш за все я хочу навести в місті порядок. Насправді є дуже багато планів та ідей. Головне, щоб була підтримка влади, а за кілька місяців буде видно і результат нашої роботи.
З якими проблемами в роботі вже довелося зіштовхнутися?
- Найбільша проблема – це відсутність комунікації через брак часу. Також велика проблема в тому, що в Івано-Франківську всі один одного знають і, мабуть, ще не всі розуміють, що я не людина системи. Я не розумію старих законів, які тут прижились. Я не розумію того панібратства та кумівства.
А з поліцейськими з міського відділу знаходите спільну мову?
- Тут взагалі без проблем. Правда вони не звикли до нас, але вони йдуть нам на зустріч. В Києві цього не вистачало. Коли ми тільки починали працювати в столиці нам лише палки в колеса вставляли.
Чого найбільше бракує франківським копам?
- Безумовно досвіду. Також їм потрібен час аби навчитись. Я готовий ділитися з ними своїм досвідом, але спочатку мені потрібно відпочити, випити келих вина і виспатись (сміється).
Ви згадали про вино, а як взагалі ставитесь до шкідливих звичок?
- Я не курю і дуже рідко вживаю алкоголь. Лише десь на свято і в колі близьких мені людей. Звісно, по-молодості всяке було, але коли я десь в 19 років почав активно займатися спортом алкоголь став табу.
Ви професійно займались спортом, яким саме?
- Це не було професійно, тренувався тільки для себе. Трохи займався боксом, вільною боротьбою, грав у баскетбол і паралельно ходив у тренажерний зал.
Зараз ви на керівній посаді, роботи побільшало?
- Якщо чесно, будучи керівником я багато спілкуюся з людьми і стараюся вирішити їхні проблеми. Звісно роботи дуже багато, але я сиджу і мені не вистачає вулиці. Не тільки київської, а просто вийти на вулицю, щоб допомогти вирішити якийсь конфлікт. Вулиця затягує. Але таке буває не у всіх керівників, а тільки в тих поліцейських, які знайшли себе в цій роботі.
Розмовляла Ірина ГАВРИЛЮК
