Богдана Мацьоцька — українська гірськолижниця, олімпійка, неодноразова призерка міжнародних змагань FIS та українських турнірів.
Про відкриття власної дитячої секції, де Богдана передає свій досвід молодшому поколінню, спортсменка розповіла журналістці Фіртки.
«Коли я була на п'ятому місяці вагітності, оголосила збір на секцію»
Мій досвід тренера, отриманий в дитячих школах, Державному Центрі Олімпійської Підготовки та як гірськолижного інструктора сформував бажання створити щось власне — свою Першу Українську Лижну Академію.
Секцію ім. Богдани Мацьоцької започаткували 2,5 роки тому. Все почалось з того, що я звільнилась з попередньої роботи, яка була державною. У силу моїх моральних принципів, вона мені не підходила. Я хочу знати й бути спокійною, що зробивши щось, я отримаю наступне. А там таких можливостей не було.
Згодом завагітніла, й бувши на п'ятому місяці, в жовтні 2020 року я оголосила збір на секцію. Я давно рухалась в напрямку тренерства. До того спробувала бути інструктором й мені сподобалось. Мої попередні роботи були зв’язані з дитячими школами, й на отриманому досвіді я захотіла створити щось своє.
Оголосила збір на секцію й почали приходити діти. Все росло з геометричною прогресією. Розпочалось в жовтні 2020 з шести дітей, а згодом, влітку 2021 року вже було 30 дітей.
Я попереджала батьків, оскільки я чекаю на дитину, щоб не розглядали це на довгострокову перспективу, але всіх все влаштовувало. У сезон 2021-2022 ми навчили їздити на лижах понад 50 дітей, а загалом в нашій секції займалося понад 100 дітей.
У Косові є гора Михалкова, яка в ті часи була не готова до прийняття сезону, тому ми виїжджали в Мигове. Спочатку секція була приватною, згодом стала державною, адже нас запросили в ДЮСШ. Але в жовтні минулого року я звідти звільнилась, адже не було фінансової підтримки й мені не підходив той формат роботи.
З часом до мене долучився мій батько. Ми з ним разом працювали на державній роботі — я пішла, а згодом й він. Я долучила його до секції. Почалась повномасштабна війна й два місяці була перерва. Але в травні 2022 року ми відновили роботу секції.
.jpg)
«Через брак пального доводилось з дитячим візком та з шестирічною донечкою на роликах добиратись в місто»
Це для мене був цікавий досвід, бо мій чоловік пішов в березні добровольцем на війну. Я залишилась з двома дітьми та секцією. Була напруга з пальним, не могла заправити машину, а я живу за містом й мені потрібно було з дитячим візком, двома дітьми добиратися в центр й повертатись назад. То місяць проходив так: ролики одягала я, шестирічна донечка, а меншу у візок — й поїхали.
Робота відновилась, до нас приходили чимало внутрішньо переміщених діток. Але в жовтні робота зупинилась, батько зробив окрему секцію, повернувся на державну роботу, де й працює досі. Я поставила все на паузу, бо, відверто кажучи, не витримувала навантаження: ні фізично, ні психологічно.
«Дітям найбільше подобаються ролики»
Однак, цьогоріч в травні тренування відновились. Проводимо їх в понеділок, середу та п’ятницю. Наразі їздимо лише на роликах.
Взагалі тренування тривають дві години. Годину ми займаємось загальною фізичною підготовкою — це може бути майданчик, де ми бігаємо, граємо в рухові ігри, або ж в хореографічному залі розтягуємось, займаємось хореографією, акробатикою, також присутні елементи йоги. Однак, дітям найбільше подобаються ролики.
Більше читайте в матеріалі.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
