Троє дітей із Луганської області вже кілька днів гостюють у сім'ї соціального робітника територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в районі із с. Липівка Марії та її чоловіка Маріана Пилип’яків.
Із 29 січня у липівській сім'ї, яка виховує тринадцятирічного сина Віталія, дітей побільшало. Щиро та по-домашньому тут прийняли трьох хлопців, які приїхали із зони проведення АТО, інформують у Тисменицькій РДА, пише Фіртка.
Тринадцятирічний Іван Герасименюк, чотирнадцятирічний Володя Міненко та п’ятнадцятирічний Олексій Бервенько прибули на Прикарпаття із луганського міста Лисичанськ. До поїздки у мирний регіон хлопці не були знайомі між собою, навчалися у різних школах та ліцеї, але за останні дні стали друзями. Вони добре розмовляють українською, привітні та охоче спілкуються із новими знайомими. Розповідають про свої родини, школу, ситуацію у прифронтовому регіоні.
Підлітки вже адаптувалися. За ці дні познайомилися із своїми ровесниками із Липівки, побували на екскурсії в Івано-Франківську, дізналися багато цікавого про те, як живуть в західній частині України. Щовечора вони ходять до місцевої церкви Вознесіння Христового на заняття, яке проводить парох храму Василь Фіголь. Тут школярі не тільки отримують релігійне виховання, але й займаються творчістю та спортом, обговорюють цікаві для молодих людей теми.
На найближчі кілька днів Марія Пилип’як планує для хлопців похід на виставу до драматичного театру імені І.Франка, перегляд кінофільму в кінотеатрі «Космос», а також поїздку до Коломиї. «Івано-Франківськ ці діти назвали кольоровим, мальовничим, барвистим, на відміну від рідного міста, яке у них асоціюється із сірими та темними кольорами. Тож переконана, що Коломия теж не залишить їх байдужими, вразить архітектурою та гуцульським колоритом», - каже вона.
«Спочатку ми переживали, як воно все буде, але потрохи звикаємо, - пригадує господиня. – Діти одразу ж знайшли спільну мову із нашим сином. Їм тут у нас все цікаво, адже вони вперше в селі. Вивчають, як ми ведемо господарство, про все розпитують, фотографуються. Хлопці щоденно спілкуються із батьками, я теж розповідаю, як вони тут, запитую про ситуацію у їхньому регіоні. Батьки переконані, що їх сини у безпеці. Більше того, коли виникло питання, куди тимчасово вивозити своїх дітей – в Україну чи в Росію, не вагалися ані дорослі, ані діти: були переконані – їхати тільки в українські населені пункти».
На завершення зустрічі Іван Герасименюк взяв до рук гітару і заспівав пісню українською мовою про Україну – щиро і натхненно. Йому підспівували Володя та Олексій.
Хлопці зі Сходу мріють поїхати в Карпати на Буковель: багато чули про цей відомий гірськолижний курорт, відтак хочуть побачити його красу на власні очі.
Липівську родину запрошують до себе в гості – на Луганщину. Але не зараз, а в безпечний, мирний час, коли не буде обстрілів. І щиро вірять, що скоро так і буде.
