У середу, 19 серпня у селі Липівка, що на Івано-Франківщині, зустріли звільненого з полону бійця Руслана Костюка. Захисник перебував у неволі півтора року.
Зустріти воїна з квітами та прапорами прийшли понад 100 людей — рідні, друзі та односельці.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного з місця події, передає Фіртка.
Звільнений з полону боєць Руслан Костюк говорить, що не був у рідному селі 22 з половиною місяці. Він вдячний людям, які весь час підтримували його сім'ю та молилися за нього.
«Дякую вам за те, що дочекалися мене. За те, що молилися. Чесно, я не вірив, що вже повернуся так скоро. З Божою допомогою, з вашими молитвами, з молитвою моєї мами й з колективною молитвою я повернувся додому», — каже Руслан Костюк.
Захисник також закликав земляків не переставати підтримувати військовослужбовців.
«Хочу вас попросити й далі молитися за людей, які безвісти зниклі, які перебувають у полоні. І ще в мене таке прохання. Тут, у цивільному житті, коли над нами мирне небо, ми теж маємо бути єдиним механізмом, допомагати ЗСУ. Варто просто навіть словом підтримати людей», — сказав Руслан Костюк.
Матір воїна Любов Костюк розповідає, що дуже пишається своїм сином.
«Нехай всі матері дочекаються своїх рідних з полону. Я дякую Господу Богу за те, що він вислухав мої молитви. Я дякую всім, хто мене підтримував», — вказала Любов Костюк.
Жінка вже бачилася із сином після його звільнення з російської неволі — їхала до нього на зустріч у Вінницю, де він розповів матері про умови, у яких перебував. Також вона дізналася, що перед тим, як потрапити у полон, син отримав травми колін.
Наразі, каже, одне з них йому вже прооперували.
«Дуже худий був, не впізнати. Руслан розказував, що він дев'ять місяців був у Бєлгороді. Там вони шили каримати для російських солдатів, які знищують Україну й українців.
А у Воронежі син був вісім місяців без світла, без повітря. Вісім місяців вони були в ізоляції. Тільки на сонечко він дивився з віконечка», — говорить Любов Костюк.
Руслан Костюк боронив країну з 2015 року. З початку повномасштабної війни він знову став на захист країни у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Руслан Костюк зник безвісти четвертого січня 2025 року, а через чотири місяці рідні дізналися, що він перебуває у полоні. Воїна звільнили з російського полону п'ятого червня 2026 року.
Мати захисника також пригадує, як дізналася, що її син уже в Україні.
«Я була якраз на роботі, працюю в кардіоцентрі, молодша медична сестра, то це були такі емоції — не передати нікому. І плакала, і сміялася, і своїх кардіологів обнімала, і вони мене цілували, обнімали й говорили: «Дайте їй заспокійливе».
Усі з першого до четвертого поверху збіглися на мої крики. Дуже радісно. Дуже радісно було мені», — розповідає Любов Костюк.
Тітка звільненого з полону воїна Лідія Гільтайчук каже: за Руслана Костюка молилося все село.
«Зараз ми радіємо, що він приїхав. Я ще його не бачила після полону. Учора тільки передзвонювалася.
Руслан — дуже хороший хлопець, ще не одружений і добросовісний. І я рада за те, що він у нас є», — розповідає Лідія Гільтайчук.
Місцева жителька Ольга Богатчук каже, що разом із сім'єю приїхала із сусіднього села, аби зустріти Руслана.
«Колись побачили відео, як він просив маму, щоб молилася, коли він перебував у полоні. І воно так глибоко нас пройняло. Ми завжди пам'ятали і його згадували в молитвах.
Хочемо Русланові подякувати, висловити свою велику шану і свою радість, що ми його зустрічаємо на цій землі, і він з нами, живий. Шкода, що через біль, але війна нас об'єднала в одну сім'ю. Ми радіємо, що зустрічаємо живого Героя, і ми щасливі від цього», — говорить Ольга Богатчук.
Колишня сусідка військовослужбовця Христина Федорів розповідає, що плакала від радості, коли дізналася, що його звільнили з полону, тож і нині рада зустрічати Руслана в рідному селі.
«Це були неймовірні емоції, наче когось рідного звільнили. Це нарешті не похорон у селі, а повертається жива людина — Герой.Він щирий, він добрий, він — неймовірна людина.
Зараз моє серденько тішиться. Він живий, він зміг, він справився, він витримав, він ще раз довів, що він — Герой. Просто Герой для мене», — каже Христина Федорів.
Зі слів голови Тисмениці Тетяни Градюк, від початку війни у полоні перебували вісім військових із громади. Семеро з них наразі повернулися, ще один залишається у рф.
Наразі Руслан Костюк відновлюється після операції та лікує хвороби, які набув у полоні.
Руслан Костюк — житель села Липівка Тисменицької громади. Він народився шостого листопада 1978 року.
Руслана Костюка повернули в Україну під час обміну полоненими з росією п'ятого червня 2026 року разом із трьома земляками — Мироном Борсукевичем, Миколою Гошієм та Любомиром Паньківим.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
З російського полону визволили чотирьох прикарпатських воїнів
