21 листопада. Третя річниця революції гідності. По Києву знову ходять посилені наряди поліції. На Майдані попри настій жалоби провокатори палять шини.
Вже більше тижня столиця живе в атмосфері напруги і невідомої загрози. Опозиційні політики зкаликають виходити на мітинги. Влада у відповідь заявляє, що деякі політики штучно інспірують масові протести, щоб провести дочасні вибори. А всім цим керує Кремль, якому конче необхідно зірвати євроінтеграційні рухи України і довести, що всі революції в Україні ведуть лише до розчарування.
Зараз, коли хвиля протестів спала, можна спокійно проаналізувати, що це було і чому не стало новим Майданом.
СИНОПТИЧНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІД СБУ
11 листопада СБУ зробила попереджувальну заяву, що Росія готується провести в Україні в листопаді низку акцій із заворушеннями, щоб скомпрометувати нашу країну в очах європейської спільноти та завадити запровадженню безвізового режиму з Євросоюзом.
Начальник департаменту захисту національної державності СБУ Анатолій Дублик зокрема повідомив, що отримані СБУ розвіддані збігаються зі змістом так званого плану "Шатун" – масиву інформації, вилученої наприкінці жовтня з поштової скриньки радника президента Путіна, куратора Мінського процесу і плану «Новоросія» Владислава Суркова – і свідчать про початок реалізації плану.
За даними СБУ, план був такий:
15 листопада провести усеукраїнську акції протесту банківських вкладників.
17 листопада основний акцент протестних акцій мав зміститися на питання підвищення тарифів,
18 листопада до протесту мали долучитися профспілки.
Все це мало показати, що проти чинної влади виступають не лише політичні опоненти, а маса простих людей. І створити медійну картинку, як проти влади, що прийшла на хвилі боротьби за європейські перспективи України, виступає «новий Майдан».
В рамках реалізації плану СБУ не виключало блокування державних установ, зокрема приміщень Нацбанку, Верховної Ради, Кабміну та адміністрації президента.
Мета плану – внутрішня дестабілізація, організація дострокових парламентських виборів з метою приведення до влади проросійських сил і ревізії зовнішньополітичного курсу України
Першою контрольно-проміжною датою визначено 24 листопада, коли має відбутися саміт Україна – ЄС, – заявив представник СБУ.
Вочевидь, якби на момент саміту в Україні повним ходом ішли акції протесту проти влади, то це суттєво погіршило шанси країни на переговорах про санкції проти Росії, виконання Мінських угод і безвізовий режим.
Але це ще не кінець плану. Інша його частина стосується другої половини листопада – початку грудня. У цей час, за даними СБУ, планується проведення сесій кількох обласних рад, які "під гаслами децентралізації вимагатимуть практики договірних відносин" між Кабінетом міністрів та місцевими радами».
Незважаючи на те, що багато політиків, в тому числі і Юлія Тимошенко висміяли заяву СБУ, вона багато в чому справдилася. Більше того, ще невідомо, як би розвивалися події, якби 15 листопада під впливом Юлії Тимошенко та людей Віктора Медведчука Юрій Шухевич таки виголосив постанову про імпічмент президента.
Але в історії нема умовного способу, тому дивимося, що з того вийшло.
МАЙДАНІВ ЗА КОВБАСУ НЕ БУВАЄ
З усіх анонсованих на минулий тиждень акцій протесту відбулась лише одна – мітинг ошуканих вкладників. Замість анонсованих 20 тисяч на мітинг зібралося заледве 5 тисяч. При цьому журналісти і навіть спостерігачі ОБСЄ не раз зафіксували, що учасники протесту отримували за те грошову винагороду.
МВС досить ретельно поставився до забезпечення правопорядку, тому ніяких бійок чи інших актів насилля не відбулося.
Незважаючи на те, що в щирості мітингувальників виникли сумніви, їх вимоги були задоволені владою, яка виділила на компенсацію втрат ошуканих вкладників – 1,2 мільярди гривень.
Після цього хвиля протестів по суті захлинулася - профспілки перенесли свою акцію на невизначену дату, а мітинг проти тарифів не стали збирати, бо Кабмін пообіцяв вирішити питання занадто високих сум у платіжках.
Отож, влада зіграла вдало на випередження. Протести провалилися. Принаймні на найближчу перспективу.
Чому? Відповідей може бути кілька:
- Як сказав відомий журналіст Сергій Рахманін, «справжній Майдан ніколи не був за ковбасу. Він ставав незворотним явищем після публічної образи людської гідності - будь-то очевидна фальсифікація волевиявлення або жорстоке побиття мирних протестувальників». Вочевидь, нинішні мітинги таки були за ковбасу, і українці швидко зрозуміли штучність протесту і не підтримали його.
- Організатори протесту не відповіли на запит активної частини суспільства, а «за кого» їм виходити. Цим акціям не вистачило політичного лідера, який задав би їм єдиний вектор і мету руху.
Хто міг би очолити ці рухи? Навряд чи це був би бізнесмен-популіст Геннадій Балашов з його проектом 5.10 чи Євген Мураєв із радикального проекту колишніх регіоналів «За життя», які підтримали протести ошуканих вкладників. Вони могли бути, вибачте, хіба що на розігріві у дійсно відомих політиків - лідера Опоблоку Юрія Бойка чи лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко, які підтримали протести.
Юрій Бойко ніколи не був трибуном. Він майстер кулуарних профільних переговорів по газу, а не мітингів.
Крім того, у вівторок один з лідерів Опоблоку Олександр Вілкул заявив, що їх партії «не потрібен бунт заради бунту». Замість того він поставив вимогу виконання Мінських домовленостей вже до кінця року та врахування вимог партії при підготовці бюджету.
«І якщо цього не буде, то в цей же день уряд повинен піти у відставку, і парламент повинен піти на перевибори. Щоб захистити конституційні права громадян, "Опозиційний блок" починає в усіх регіонах країни мирний протестний рух. Наші регіональні організації ініціюють мітинги, пікети, дострокові сесії в радах всіх рівнів.», - заявив Вілкул з трибуни.
Ще один опоблоківець, екс-голова адміністрації президента Януковича Сергій Льовочкін сказав журналістам, що його політсила зараз зосередиться на роботі в регіонах.
А тепер поверніться назад і перечитайте прогноз представника СБУ – по суті він передбачив за 5 днів заяви лідерів Опопблоку.
Добре, колишні регіонали ніколи не були сильні організацією масових акцій протесту, кожного разу у них виходив лише платний мітинг у закритому вольєрі. Згадайте хоча б Антимайдан 2013 року.
Тоді хто міг очолити протести? Тільки Юлія Тимошенко, яка має 15 річний успішний стаж роботи з протестними настроями. І влада серйозно остерігалася такого кроку від лідера «Батьківщини».
За даними різних джерел серед народних депутатів, спершу Тимошенко мала зробити заяву на погоджувальній раді в понеділок, потім перенесла на вівторок. Судячи з того, скільки разів спікер Андрій Парубій цікавився в той ранок у лідера «Батьківщини», чи буде вона виступати, влада була в тривожному очікуванні.
Але Тимошенко вчинила інакше – вона передала право слова Герою України Юрію Шухевичу, щоб він зачитав постанову про імпічмент президента Порошенка. І тільки через політичну «чуйку» Олега Ляшка цей план зламався. Вже на трибуні лідер Радикальної партії відмовив свого депутата робити цю заяву.
Як заявили потім представники Радикальної партії, текст постанови Шухевичу передали через помічника Віктора Медведчука Олександара Білика, пропуск до Верховної Ради якому замовила сама Тимошенко.
Після чого Ляшко обізвав лідерку «Батьківщини» «зозулею московською» і звинуватив в реалізації кремлівського плану перевороту в державі.
Тимошенко все заперечила, і звично звинуватила владу в її переслідуванні.
Чи була Тимошенко щира в цій заяві? Журналісти давно вже отримають інформацію про секретні переговори Тимошенко і Льовочкіна про організацію дочасних виборів. Це дасть можливість створити нову «ширку» в парламенті, і повернути до влади політичні сили, які мають добрі стосунки з президентом Росії Путіним.
Чи достатня це підстава для Путіна, щоб запустити в Україні план «Шатун»?
Так, особливо, якщо зважати на те, що це єдиний спосіб повернути Україну у свою сферу впливу за умови програної військової агресії. Такий хід подій вирішив би всі проблеми Путіна. І позбавив би Україну шансу на безвізовий режим з Європою. І повернув би Україну у свою зону впливу. І головне - реабілітувався б за Майдан, який він з тріском програв три роки тому, але не полишає “забрати Україну” руками ніби то українських політиків.
І тільки постійне усвідомлення українцями цього ризику може завадити реалізації плану президента Росії влаштувати тут «нові майданчики» під потрібні йому вибориі повернення України в свою зону впливу.
Володимир Чайка
