Чому майбутні студенти з Лівії та Саудівської Аравії обирають Івано-Франківськ

 

/data/blog/83703/a71fd8763320fbf7c6523204a639bede.jpg

 

UFRA зустрілася з Семі, студентом Університету нафти й газу, та Ібрагімом, який навчається на підготовчому факультеті в Медичному університеті. Семі народився і виріс у столиці Лівії Триполі, хоча його батьки походять з Судану. Вся його родина через небезпеку виїхала з країни: батьки в Норвегії, він в Україні.

 

Ібрагімові батьки – з Нігеру, але він все життя прожив у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді. Говоримо про культурні відмінності, расизм та чому студенти не шкодують, що приїхали до Франківська.Семі справляє враження студента, який знає, чого хоче. «Я вивчаю видобування нафти і газу. Моя спеціальність – міжнародна, я можу працювати в Саудівській Аравії, в Лівії чи Норвегії. Я планую отримати магістерську ступінь, але ще не визначився, чи в Івано-Франківську, чи ні», – каже Семі. Натомість Ібрагім розповідає, що в Україну потрапив майже випадково. Після закінчення школи два роки особливо нічим не займався, і батьки вирішили, що так більше тривати не може. Коли друг розповів йому про можливість навчання в Україні, Ібрагім вирішив, чому б не спробувати. Зізнається, що про Україну навіть на момент приїзду не знав нічого.

 

Чому з-поміж усіх українських міст ви обрали Івано-Франківськ?

Ібрагім: Я взагалі-то мав їхати до Харкова. Але почув, що Івано-Фракнівськ – гарне місто. Я не знав нічого про Україну, і мені було все одно, куди їхати. Так я опинився тут.

Семі: Головна причина, чому я обрав Україну – це було найдешевше, коли порівняти з Росією, Канадою і Великобританією. І процедура виявилася проста: збери папери, отримай візу – і вперед. Батько сказав: гаразд, це твій вибір, спробуй. Так приїхав до Харкова. Я чув, що це одне з найбільших і найгарніших міст України, з багатою історією.

Але коли я закінчив мовний курс російської у Харкові, один з моїх викладачів розповів мені про університет, що спеціалізуються на нафті й газі – у Харкові то був лише факультет – і розташований в Івано-Франківську.

Я приїхав сюди і не шкодую.

Ти вивчав у Харкові російську. Чи легко тобі вдалося адаптуватися до навчання українською?

Семі: Звісно, спочатку я нічого не знав, ні «а», ні «б» (говорить українською – UFRA). Тільки коли я приїхав до Івано-Франківська, зрозумів, що тут всі говорять українською, а в Харкові – ніхто. Я був не один такий «російськомовний», і тому університет зробив навчання у першому семестрі російською, а паралельно ми проходили інтенсивний курс української. Після цього я перейшов на навчання українською. Спершу я міг тільки зрозуміти, що люди говорять іншою мовою, відмінною від російської, але згодом почав схоплював певні слова, викладачі намагалися пояснити, а я – зрозуміти. Група також допомагала.

Як тобі життя в Івано-Франківську у порівнянні з Харковом?

Семі: Я думаю, що Івано-Франківськ – це найкраще місце, де можна навчатися. Це спокійне місто, порівняно з Харковом чи Одесою, тут проблем взагалі немає. Це невелике місто, і тут недороге житло. Це добре, але має й погані сторони. Не так багато місць, куди можна піти.

Взагалі івано-франківці відрізняються від людей з інших частин України.

В чому різниця?

Семі: Вони дружні, соціальні. Якщо запитати на вулиці дорогу, люди реагують позитивно, намагаються пояснити англійською, якщо ти не знаєш української чи російської. Або якщо вони не знають мови, знайдуть когось, хто знає.

Це дає таке відчуття безпеки, відчуття, що ти належиш місту. У Харкові так: ти іноземний студент – давай гроші і забирайся. Після пар ти ніхто в місті. І тому студенти починають думати про погані речі, наприклад, піти в нічний клуб посеред тижня, коли пари наступного ранку. Вони втрачають мету свого перебування в країні – цією метою є навчання.

Ібрагіме, розкажи про свої враження від Івано-Франківська. Адже тут зовсім інший спосіб життя, як в Саудівській Аравії.

Ібрагім: О, це точно (усміхається). Природа і те, як ти можеш провести вільний час – є свобода робити все, що хочеш.

Наприклад, ходити в нічні клуби?

Ібрагім: Ні, не тільки, хоча і це, звісно (усміхається). Тут я можу просто бути собою, робити те, що хочу. І тут немає батьків, а тому все, що роблю, стосується тільки мене.

Я сюди приїхав не розважитися. Я приїхав змінити свій світогляд, стати іншою людиною. Родина підтримала моє рішення, хоча брат і друзі застерігали, що тут люди багато п’ють і взагалі божевільні. Казали, що українці б’ють темношкірих і що мене можуть вбити. Ну але я бачу, що все зовсім так. Я ходжу по місту навіть вночі без проблем.

Семі: Мешканці Франківська показують повагу. Не всі, але більшість. Мені здається, це властиве західній частині України.

Студенти часто згадують Тернопіль, коли говорять про погане ставлення до них і расизм серед українців.

Семі: Це все російська ментальність. Багато людей там говорять російською.

Я би не погодилася з цим. 

Семі: Мені здається, в цьому причина. В Івано-Франківську люди, які говорять російською, мають українську ментальність. Кажу те, що я помітив. Це big people, тобто заможні, але вони не грубі.

Ви виросли в релігійних родинах?

Семі: Так, моя родина релігійна. І зараз в Україні я дотримуюсь обов’язків мусульманина: молитва, піст. І не думаю, що я припиню робити те, чому мене навчила моя родина. Я буваю тут в мечеті – це насправді орендована квартира. Вона існує вже понад п’ять років, нею займаються студенти. Але в мене багато друзів-християн.

Ібрагім: Я теж був здивований, що тут є мечеть. Але часу ходити туди особливо немає.

Що ви думаєте про українські міста? Вам вони здаються більш чи менш розвиненими за ті, звідки ви приїхали?

Ібрагім: Мені здається Україна взагалі більш розвиненою. Це через релігію і меншу відкритість людей в Саудівській Аравії.

Семі: Мені подобається транспорт у місті. Хоча ціни й зросли, але в цілому мене влаштовує. Автобусом можна дістатися в будь-яку точку міста. Хоча тролейбуси я не люблю, вони старі й повільні.

Ну і якщо відверто, я би сказав, що треба, перш за все, відремонтувати дороги.

Чого вам не вистачає в Івано-Франківську?

Семі: Ми б хотіли бачити тут MacDonalds! А ще магазини стильного одягу.

Ібрагім: Може, ми відкриємо один тут.

Семі:  Я би хотів бачити більше взаємодії між українцями та іноземцями. Іноземці можуть допомогти вдосконалити життя в місті. Дехто має бізнесову ментальність! Якби студенти бачили можливість, вони могли б розпочати тут справу. Тим паче, якщо вони походять з небідних родин.

Я б хотів побачити якісь місця типу аквапарку, але більшого, ніж є. Добре й те, що є, але якби аквапарк був більший, сюди б приїздили люди з інших міст. І фестивалі української культури – я б хотів знати більше про українські традиції. Я знаю про релігійні свята, але вони родинні, але святкування в центрі міста – ось це потрібно. Я знаю, це відбувається на Новий рік, але я би хотів це бачити також в інший час.

Що найбільше вас дивує в Україні?

Ібрагім: Українці багато п’ють.

Семі: Расизм. Зараз 2015 рік, і це досі є. Часом ми чуємо, як люди на вулиці про нас говорять не дуже гарні речі, не знаючи, що ми розуміємо українську. Це насправді глупота. Може, це тому що країна розвивається, їй тільки двадцять п’ять років, але ми ж не перші іноземці тут!

Хоча расизм існує скрізь, варто визнати.

Ібрагім: В Україні є не тільки білий-чорний расизм, але й через етнічність: щодо індусів, туркменів, арабів. 

А як би я почувалася, скажімо, в Триполі?

Семі: В Лівії в мене були друзі з Сербії, Катару, Німеччини – і вони не мали проблем. З расизмом такого типу вони не стикалися. Може, в невеликих містах щось таке існує. Я розумію, Київ – столиця, але Івано-Франківськ – це теж не село.

Як ви думаєте, чи варто і чи можна зробити щось, щоб іноземці та місцеві більше спілкувалися?

Ібрагім: Насправді іноземні студенти між собою не спілкуються теж. Ви бачите арабських студентів окремо, індійських – окремо, африканці – окремо, українці – окремо. Так відбувається принаймні Медичному. Але в Університеті нафти й газу іноземці знають українську, тому це інакше. Мова – ось проблема.

Семі: Я знаю, що багато іноземних студентів дуже талановиті – не тільки у навчанні. Художники, спортсмени, музиканти. Потрібно більше простору для них. Я не говорю про клуби. Я не хочу ходити щодня в клуб – ця одноманітність нічого мені не дає.

Ібрагім: Можна було б зробити якесь шоу талантів.

Семі: Так, і я не думаю, що тут може бути щось негативне з обох боків. Расизму не буде, якщо люди знатимуть одне одного, якщо вони будуть в гарних стосунках, якщо коли кожен робитиме свій внесок в життя міста. Ось я іноземний студент, я відрізняюсь від тебе  і навпаки.

 

Фото: UFRA


10.08.2015 1752 0
Коментарі (0)

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

817
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2981
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1785
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3004
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

2176
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

2187

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

499

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

867

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

952

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2252
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5885
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29605
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11498 2
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1268
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1504
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23733
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1970
11.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43858 1
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

482
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1213
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1509
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2496