Картка була одним із документів, який використовувався для підтвердження того, що Джон Самуель Томас-молодший працював у Вірджинській духовній семінарії.
Дідусь Лінди Джонсон-Томас працювала у Вірджинській духовній семінарії більше ніж десять років, спочатку працював на фермі, перш ніж перейти на посаду двірника.
Її бабуся та дідусь жили в маленькому білому будиночку на кампусі зі своїми чотирма дітьми, включаючи матір. Але ще два роки тому вона навіть не підозрювала, що її дідусь Джон Самуель Томас-молодший був змушений працювати в школі в Олександрії, недалеко від Вашингтона, округ Колумбія.
"Я знав лише те, що він виріс у семінарії", - сказала 65-річна Джонсон-Томас, яка живе в Мітчеллвіллі, штат Мериленд. "Ми знали, що в Олександрії є раби, але ми не знали особливостей".
Більше століття - під час рабства, Реконструкції та не тільки - семінарія використовувала чорношкірих американців для примусових робіт. У період між 1823 і 1951 роками сотні чорношкірих людей були змушені працювати серед студентів за невелику плату або її взагалі не платити фермерами, посудомийникам та кухарями.
Тоді викладачі та студенти також привели своїх поневолених людей, сказала Ебоні Девіс, юрист з програмування та історичних досліджень у семінарії.
У 2019 році школа оголосила, що виділила 1,7 мільйона доларів на виплату репарацій нащадкам рабів, які працювали в її кампусі. Раніше цього року він виконав свою обіцянку і почав щорічно виплачувати по 2100 доларів США прямим нащадкам тих, хто там працював.
Джонсон-Томас та її дві сестри були першими одержувачами. На сьогодні п’ятнадцять людей отримали виплати, і семінарія розраховує компенсувати набагато більше, коли їх ідентифікують.
Виплати готівкою розпочались, коли розмови про репарації вирували по країні після вбивства Джорджа Флойда минулого року. Деякі міста пропонують програми репарацій, в той час, як Комітет судової палати у квітні прийняв законопроєкт, який передбачає створення комісії з вивчення репарацій для нащадків поневолених американців та рекомендації засобів правового захисту.
Деякі вчені з питань репарацій кажуть, що семінарія - це перший такий проєкт в країні. Але, попри обіцянку щорічних виплат готівки, спочатку одержувачі були обережні.
Семінарія заснована в 1823 році та виховала багатьох керівників Єпископальної Церкви
У семінарії є генеалоги, що відстежують нащадків робітників
Відтоді, як у вересні 2019 року вона оголосила, що створено фонд репарацій, перед семінарією постало гераклівське завдання відстежувати прямих нащадків своїх поневолених робітників.
Створили робочу групу. Генеалоги розбирають старі документи, щоб знайти родичів у далеких штатах. І коли вони завершують цей етап, інша група бере на себе процес звернення до прямих нащадків. Розмови можуть бути складними.
Гроші даються сімейному поколінню, яке є найближчим до поневоленої людини або робітника епохи Джима Кроу - часто це онуки чи правнуки.
Одна з найдавніших фотографій семінарії - зроблена в 1863 році під час громадянської війни
Семінарія розпочала скорочення чеків для нащадків - яких вона називає акціонерами - у лютому. Очікується, що фонд у 1,7 мільйона доларів зростатиме і продовжуватиме фінансувати майбутні виплати.
"Хоча жодна сума грошей ніколи не зможе по-справжньому компенсувати рабство, залучення цих фінансових ресурсів означає, що ставлення установи до покаяння підтримується діями покаяння", - сказав преподобний Ян С. Маркхем, декан і президент семінарії, у заяві.
"Це дає нам можливість довго і наполегливо розмірковувати над тим, що буде потрібно для нашого суспільства та інституцій, щоб виправити рабство та його наслідки з доброчесністю та довірою".
Нагородження свідчить про минулу участь семінарії у гніті та з’являється, коли школа готується відсвяткувати свой ювілей у 2023 році.
"Оскільки ми прагнемо відзначити 200-літній ювілей, ми усвідомлюємо, що наше минуле є сумішшю гріха, а також благодаті", - сказав Маркем. "Це семінарія, яка визнає, що поряд з покаянням у минулих гріхах існує потреба і в діях".
Вона сподівається, що репарації допоможуть змінити діалог щодо раси
Джонсон-Томас вперше почула про програму репарацій два роки тому. Дізнавшись, що її дідусь був одним із робітників школи, вона була приголомшена.
"Моєю першою думкою, що це якесь шахрайство, саме тому я призначила зустріч з деканом", - сказала вона.
Її сестра супроводжувала її на зустрічі з Маркхемом, який пояснив, чому семінарія вирішила видавати репарації.
"Його думка полягала в тому, що ми рівноправні люди, і ми усвідомлюємо, і ми визнаємо расизм у нашому минулому. Ми знаємо, що немає грошей, які могли б виправити те, що сталося тоді, але ми хочемо зробити щось для зцілення", - пригадує Джонсон-Томас.
За її словами, цей процес багато чому навчив та дав можливість взнати подробиці життя діда. Вона з’ясувала, що, поки він працював у семінарії, він хотів бути єпископом, але не міг отримати там освіту, бо був чорним. Афроамериканцям було дозволено відвідувати семінарію лише після 1951 року.
за матеріалами CNN
