ілюстративне фото
У Верхньому Вербіжі віруючі давно порозумілися між собою щодо того, до якої церкви ходити. Більшість у цьому селі – прихожани Української православної церкви Київського патріархату.
Греко-католики моляться в інших храмах, які недалеко знаходяться. І перші, й другі не зраджують батьківським традиціям, живуть для Бога й України, як зараз прийнято казати. Прихильниками московського православія тут і не пахне. Спокій у селі збурив такий собі православний священик, приналежний до УПЦ МП Василь Ковбаснюк, з місцевих.
Цей ось отець, правильніше казати батюшка, попробувавши щастя на різних віддалених і не дуже парафіях, повернувся врешті до рідного села. Мабуть, подумав собі, що тільки вдома люди увірують у його високу і тяжку місію вести за собою заблукане стадо в лоно правдивої віри. Першим кроком збудував на своєму городі капличку. Для тих, хто прозріє.
Сама постать Ковбаснюка доволі загадкова. Ходить у монашій одежі, у розмові вчувається нездорова інтонація фанатика.
Ось що нам вдалося з’ясувати про дивного божого чоловіка.
Василь Ковбаснюк став відомим завдяки інтернету і друкованим ЗМІ, як настоятель церкви УПЦ МП у селі Михалків, яка в червні минулого року на загальних зборах вірян одностайно вирішила перейти під юрисдикцію УПЦ КП. І що вже не упрошували віряни, аби їхній душпастир послухався волі прихожан і сам повів свою паству у батьківську віру. Однак, не вблагали.
Отець Василій залишився вірний московському православію і гонорово покинув парафію, грюкнувши хвірткою. Далі за достовірність інформації не ручаюся. Кажуть, що правив то десь на Буковині, то біля Угорників, то у Коломиї в московській церкві на бульварі Лесі Українки, однак на якомусь ґрунті гостро зчепився з тамтешньою церковною адміністрацією. Врешті, позбувшись можливості правити у будь-якому храмі, опинився на своїй вітцівщині у Верхньому Вербіжі. Тут розгорнув цілительську і «проповідницьку» діяльність, а насправді чистої води гундяївську пропаганду. (Це при тому, що його мама й сестра є вірянами УПЦ КП).
Капличку переконливих розмірів уже мали освячувати. Однак, щось спинило намір Василя Ковбаснюка. Зокрема, мабуть, гвалт, який напереродні підняли громадські активісти.
Сільський голова Віктор Андрійчук заявляє, що капличку Василь Ковбаснюк збудував без жодних на те дозволів і документів. Ні сільрада, ні районна архітектура, ні земельне управління не були навіть поставлені до відома.
Єпископ Коломийський і Косівський УПЦ КП Юліан Гатала, до якого ми звернулися за коментарем, сказав наступне: «Стоїмо напередодні Великодня. Усі суперечки зайві. Тим більше, що докладаються зусилля для об’єднання українських православних церков у єдину національну церкву. А всілякі наміри, позбавлені Господньої волі і здорового глузду, самі перетворяться в ніщо, у їх числі намір того священика».
Самі ж мешканці села, з якими довелося поспілкуватися, ставляться до вчинку батюшки по-різному, але не схвалює ніхто. Одні вважають «місіонерство» священика смішним вибриком; інші різко засуджують, бо батюшка баламутить людей, переконуючи, що УПЦ МП є за суттю українською церквою.
На пряме запитання, чи засуджує агресію Москви на Донбасі, Василь Ковбаснюк туманно відповідає, що «всі люди – браття». Тобто, ніяк не відповідає.
Ще інші роблять припущення, що він, позбувшись парафії у Михалкові, поконфліктувавши зі співбратами, боїться втратити інвестиції від Московської патріархії, тому терміново збудував церковцю у рідному селі на рідному городі.
Залишається сподіватися, що здоровий глузд візьме верх у цьому невдалому експерименті, розрахованому на людське марновірство і погану освіченість.
Іван ДЖИНДЖУРА, Дзеркало Коломиї
