Юний царевич не знав таблички множення. Тому батько вирішив найняти йому вчителя. Перший урок хлопець прогуляв, другий – не слухав учителя, тому наступного дня ввечері нічого не знав.
Цар знайшов нового вчителя, до якого царевич прийшов з тістечками, які смакував цілий урок, а згодом пожалівся батькові, що і цей не навчив нічого.
Ще багато вчителів намагалося закріпити знання в голові лінивого хлопця, але безрезультатно. І, врешті, вже ніхто не виявляв такого бажання.
Цареві було соромно і він пообіцяв півцарства тому, хто навчить його сина. І незабаром на царському порозі з’явився ще один вчитель.
– Я знаю, царю, як навчити твого сина. Дозволь мені десять хвилин побути царем.
– Добре, – погодився здивований цар.
І вступив йому трон на годину.
– А тепер поклич мені царевича, але нехай принесе табличку множення, – мовив той.
Хлопець прийшов: в одній руці він ніс книжку, а в другій – м’яч.
– На, – простягнув книжку вчителеві, – вчи мене! – А сам почав відбивати м’яч до підлоги.
– Віднині я є на годину царем і своїм наказом позбавляю тебе спадку, бо ти не можеш ні множити, ні ділити! І кому такий цар потрібен?! Тож волею царя я позбавлю тебе не тільки всього спадку, а й звання царевича. Ти навіть моїх гусей не зможеш пасти, тому що не порахуєш їх. Отже, переодягайся і підеш чистити мої конюшні! Там табличка множення не потрібна!
Хлопець розплакався і зачинився у своїй кімнаті на цілий день. А ввечері вийшов і, на здивування всім, розказав цареві всю табличку множення.
Нічого так не псує дитину, як влада і гроші батьків
Для Християнського порталу КІРІОС Юлія Головчин "Притчі"
