Іван Ленчевський, 21-річний мешканець села Луки Городенківського району, на вступному іспиті з профільного предмету набрав 12 балів із 200. Не сподівався на таке. Це суттєво зменшило шанси на цьогорічний вступ до вишу.
Мріяв про кафедру фізвиховання в Прикарпатському університеті. Як учасник АТО юнак не проходив ЗНО. Оце й уся пільга, яку він і так має як випускник фізкультурного коледжу, інформує Фіртка з посиланням на Репортер.
Після третього курсу коледжу Ленчевського призвали до армії. Навчання продовжив заочно. У 95-й Житомирській аеромобільній бригаді здобув військову спеціальність «водій саперної роти». Після демобілізації півроку відбув удома. Торік, у березні, його викликали на військові збори. Медогляд у Франківську, два тижні навчання в Житомирі, Миколаїв, де прикомандирували до 79-ї бригади. Звідти відправляли підсилювали блокпости в район прикордонного Чонгара.
А тут від тривоги захворіла на серце мама, тож Іванові дали відпустку. Вдома побув недовго, бо зловив апендицит. Після операції пройшов реабілітацію в Чернівецькому госпіталі, а далі поїхав до своєї частини, а згодом і на базу в Слов’янську. Звідти разом з іншими бійцями виїжджав на бойові завдання. Демобілізувався 10 березня цього року. Статусу учасника АТО ще не отримав, хоч документи подав.
Удома Іван узявся надолужувати пропущене в навчанні, бо мріє мати вищу освіту. Іспити здав, але набраних балів не вистачило для навчання на державній формі. У приймальній комісії порадили йти на платну. Пояснили, що учасники АТО не користуються правом позаконкурсного вступу до вишів.
Президент України ще в жовтні минулого року підписав указ «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян». Згідно з ним Кабмін мав розробити та внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради законопроекти про внесення змін до закону ще 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання права на вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів за спеціальною квотою «учасникам бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». Але цей указ і досі залишається декларацією.
За навчання на платній основі треба заплатити 15 тисяч гривень за курс. Для сім’ї, де працює лише батько-вчитель, це заважко. Іван Ленчевський планує наступного року знову пробувати свої сили. Він звик покладатися на себе. А може, й держава, нарешті, поставиться по-іншому до своїх захисників.
