Одна згадка про це місце викликає у людей різні почуття й уявлення: зіткнення з чимось таємничим, потопаючі кораблі та зниклі літаки, викривлення в часі-просторі, недовіра, страх і бажання дізнатися істину про природу цих містичних явищ.
Бермудський трикутник - район в Атлантичному океані, в якому, нібито, відбуваються таємничі зникнення морських і повітряних суден. Він обмежується районом від Флориди до Бермудських островів, далі до Пуерто-Ріко і назад до Флориди через Багами. Аналогічний «трикутник» в Тихому океані називають диявольським. Висуваються різні гіпотези для пояснення цих зникнень, від незвичайних погодних явищ до викрадень інопланетянами.
Історія
Вперше про «таємничі зникнення» у Бермудському трикутнику згадав кореспондент Associated Press Джонс, у 1950 році він назвав цей район «морем диявола». Автором словосполучення «Бермудський трикутник» вважають Вінсента Гаддіса, який опублікував у 1964 році в одному з журналів, присвячених спіритизму, статтю «Смертоносний бермудський трикутник».
Наприкінці 60-х і початку 70-х років XX століття почали з'являтися численні публікації про таємниці бермудського трикутника.
У 1974 році Чарльз Берліц опублікував книгу «Бермудський трикутник», в якій були зібрані описи різних таємничих зникнень в цьому районі. Книга стала бестселером, і саме після її публікації теорія про незвичайні властивості бермудського трикутника стала особливо популярною. Проте надалі було показано, що деякі факти в книзі Берліца викладені невірно.
У 1975 році Лоуренс Девід Куше опублікував книгу «Бермудський трикутник: міфи та реальність», в якій він спробував довести, що нічого надприродного і таємничого в цьому районі не відбувається. Ця книга заснована на багаторічних дослідженнях документів і бесідах з очевидцями, які виявили численні фактичні помилки та неточності в публікаціях прихильників існування таємниці бермудського трикутника.
Однак, містичні події в районі Бермудського трикутника неможливо проігнорувати. Випадки таємничих зникнень в цьому районі хвилюють розум людей з початку шістдесятих років двадцятого століття. Найвідоміший і найзагадковий з них - зникнення цілої ескадрильї американських військових літаків. П'ять бомбардувальників з чотирнадцятьма членами екіпажу раптово пропали з екранів радарів у зоні Бермудського трикутника під час одного з тренувальних польотів. Літак з екіпажем із тринадцяти чоловік на борту, що був відправлений на їх пошуки, також зник. Ні літаки, ні їх уламки досі не знайдені.
Після 25 років мовчання, в 2003 році вийшла книга Джейн Дж. Квазар під назвою: «Бермудський трикутник: з'ясування правди самої великої таємниці світу»
Пригоди в Бермудському трикутнику
Прихильники теорії згадують про зникнення приблизно 100 великих морських і повітряних суден за останні сто років. Крім зникнень, повідомляється про справні судна, що були залишені екіпажем, і про інші незвичайні явища, такі як миттєві переміщення в просторі, аномалії з часом і т.п. Куш та інші дослідники показали, що деякі з цих випадків сталися за межами бермудського трикутника. Про деякі події не вдалося знайти жодної інформації в офіційних джерелах. Про незвичайну поведінку компасів в районі Бермудського трикутника згадував ще Христофор Колумб у своїх щоденниках морського плавання.
Такі відомі вчені, як Мічіо Каку та Ейнштейн, висували теорії про заломлення часу. Ейнштейн говорив про час як про «річку часу». Мічіо Каку, видатний сучасний вчений світового рівня, висунув теорію, що «річка часу» може закручуватися сама в себе, і тоді утворюються «вири часу», через які можна входити в інші часи-простори, і що ця «річка часу» може роздвоюватися. Мічіо Каку стверджує, що існує безліч паралельних світів.
Лі Хунчжі, засновник духовної практики Фалунь Дафа, дає схоже пояснення феномену Бермудського трикутника: «Хоча існування деяких речей ще не визнається, але вони дійсно вже відбиваються в нашому просторі. Наприклад, біля Бермудських островів є одне містичне місце, яке люди називають «Бермудським трикутником». У цьому районі зникають деякі кораблі та літаки, а через кілька років вони знову з'являються, і ніхто не може пояснити причину цього явища, тому що ніхто не зміг вийти за рамки теорії сучасного людського мислення. Насправді, це - прохід в інший простір. Цей прохід не схожий на двері в нашому звичайному розумінні. Він проявляється як «неймовірна плутанина». Якщо корабель опиняється в цьому місці, коли в такій «плутанині неправильно відчинилися двері», то корабель легко потрапить в інший простір. Людина не відчуває цю різницю в просторах і може миттєво увійти туди. Але різницю між тим простором-часом і нашим простором-часом неможливо виміряти кілометрами. Відстань у 108 тисяч лі в цьому місці зовсім незначна. Різні простори-часи існують одночасно в одному і тому ж місці. Корабель входить туди на хвилиночку, потім знову виходить через «неймовірну плутанину», а в нашому просторі вже пройшли десятки років, тому що час в цих двох просторах йде по-різному. У кожному просторі ще існують окремі світи. Це схоже на макет структури атома: кулька з'єднана розгалуженими лініями, на кінцях яких знову кульки. Все це дуже складно.
За чотири роки до Другої світової війни один льотчик англійської військової авіації, виконуючи завдання, потрапив у бурю. Як досвідчений пілот, він знайшов старий покинутий аеродром. Підлітаючи до нього, він раптом побачив зовсім іншу картину: чисте безхмарне небо, ніби потрапив з іншого світу. На аеродромі всі літаки були забарвлені в жовтий колір, на землі метушилися люди. Йому здалося все це дуже дивним. Він здійснив посадку, але на нього ніхто не звернув уваги. З командної вежі навіть не зв'язалися з ним. Він подивився на ясне небо, вирішив полетіти і злетів. Коли він піднявся на таку ж відстань, з якої знайшов цей аеродром, то знову потрапив у бурю. Нарешті він повернувся на свою базу і доповів командуванню про все те, що трапилося, показав записи польоту, але начальник йому не повірив. Чотири роки по тому почалася Друга світова війна. Цього льотчика відправили на той самий покинутий аеродром. Він побачив ту ж саму картину, що й чотири роки тому. Наші майстри цигун розуміють, в чому справа. Цей льотчик заздалегідь потрапив у таку ситуацію, що повинна була відбутися лише через чотири роки. Він випередив час в одній зі сцен, коли ще не почалася перша сцена, а потім все повернулося до правильного порядку».
