Аптечна справа в Івано-Франківську нараховує більше трьох століть. Історичні документи свідчать, що невдовзі після заснування міста, В 1709 році, серед 48 станиславівських ремісників двоє були аптекарями. У структурі тутешньої єзуїтської школи уже в 1721 році була аптека.
Посаду управителя займав монах Юрій Тенклоффен. Німецький мандрівник І. -Г. Коль, який відвідав Станиславів у перші роки XIX століття, згадує про аптеки міста, про зразковий порядок у них. Відомо також, що міські аптекарі Саханек і Томанек були активними учасниками революційних подій 1848 року, молодшими офіцерами польської національної гвардії, яка стихійно виникла в той час.
Наше місто може гордитися тим, що з нього походить найвідоміший фармацевт Галичини ХІХ ст., видатний аптекар і хімік-дослідник Теодор Торосевич (1789 – 1876 рр.). Він тут народився у вірменській родині, закінчив гімназію. Аптекарську справу вивчав у Віденському університеті, здобув ступінь маґістра. По закінченні університету проходив аптечну практику у Львові. 1819 року відкрив власну аптеку «Під римським імператором Титусом» на вул. Личаківській (вона існує дотепер). Найкращою науковою аптечною лабораторією Галичини у XIX ст. була лабораторія цієї аптеки.
Але повернімося до Івано-Франківська. У 1987 році будівельники розбирали тильну частину старого будинку на вул. Шеремети, 2, навпроти теперішнього собору УАПЦ. На глибині більше метра несподівано були виявлені флакони, слоїки, ступки. Окремі флакони були закорковані, в них виявився липовий дьоготь, який і зараз використовується для обробки ран. Сумнівів не залишалося – тут була давня аптека. За характером керамічного посуду археологи датували аптеку другою половиною ХVІІІ століття.
Найдавнішою донедавна була аптека №3 на вул. Ринок, 4, яка від 1875 року перебувала в руках німця-фармацевта А. Байла. В рекламі А. Байл постійно підкреслював, що аптека існує від 1777 року і є найдавнішою в місті. Можна припустити, що спочатку вона містилася в згаданому давньому будинку навпроти собору УАПЦ. Під ім’ям А. Байла аптека була відома до 1939 року, хоча в останні десятиліття у неї вже були інші власники.
Кількісне зростання аптек в колишньому Станіславі виглядає так: до 1875 року – 2 аптеки (А. Байла і Я. Мацури), 1877 рік – 3 аптеки (додалась аптека А. Аміровича), 1903 рік – 4 (аптека Г. Адама, згодом В. Гундермана), 1910 рік – 5 (аптека К. Арматиса), 1912 рік – 6 (аптека З. Теодоровича). З такою кількістю аптек місто зустріло Першу світову війну. Відкриття аптеки кожний власник найчастіше відзначав якоюсь доброчинною справою. Наприклад, К. Арматис на честь такої події у жовтні 1910 року «зложив у магістраті 100 корон на бідних міста без різниці віри».
1934 року в місті нараховувалось 8 приватних аптек. Це додалися аптеки Баннера на вул. Вовчинецькій, 55 та на вул. Незалежності, 121. Останніми, дев’ятою і десятою аптеками у Станиславові в дорадянський час стали аптеки Ядвіги Меус на пл. Ринок, 11 (будинок не існує) та О. Вайса на розі вулиць Чорновола і Гординського, відкриті майже одночасно – в січні 1938 року. Окремо згадаємо аптеку так званої Каси хворих на вул. Франка, 30, відкриту 1927 року.
За традицією, що походить з раннього середньовіччя, цим закладам давались різні поетичні назви, причому обов’язково з використанням прийменника «під». Аптека А. Байла мала назву «Під якорем», В. Гундермана – «Під зіркою», Я. Мацури – «Під срібним орлом», К.Арматиса – «Під ангелом», Баннера – «Під левом», Я. Меус – «Під короною», О. Вайса – «Під матір’ю Божою» тощо. Над входом до аптеки вивішувалось відповідне зображення. З цим пов'язана одна несподівана історія.
В 1960-х роках під час ремонту аптеки на нинішній вулиці Січових стрільців, 26 (колишня «Під ангелом») появилась прикраса на склі із витравленим зображенням летючого ангела, яка багато років була закрита і забута. Надмірно екзальтовані віруючі городяни прийняли це зображення за чудотворний образ і спробували зробити його предметом поклоніння. Надалі колишня аптечна оздоба стала експонатом місцевого музею історії релігії та атеїзму, а після його ліквідації перебуває в фондах краєзнавчого музею.
«Санітарним патентом» намісника Галичини 1773 року уперше встановлювалися правила діяльності лікарів і аптекарів: першим заборонялося виготовлення ліків, а другим – самостійне лікування хворих. За порушення організації роботи аптеки магістрат накладав на власника штраф. Дозвіл на ведення аптек, так звану «концесію», могли одержати тільки люди, які мали спеціальні знання, а найчастіше і вчені ступені. Так, А. Байл був доктором медицини, а В. Гундерман, К. Арматис, Я.Меус, О. Вайс – магістрами фармації.
Аптеки в давнину були не тільки медико-санітарними закладами, а й своєрідними культурними центрами. Тут, наприклад, можна було почитати газети і журнали. Аптека шанованого в місті фармацевта, вірменина за походженням, Альбіна Аміровича на розі Галицької і Бельведерської «Під чорним орлом» (будинок не зберігся, на цьому місці кам’яниця з крамницею «Евросеть») була відома тим, що тут можна було придбати квитки на театральні вистави, танцювальні вечори.
Асортимент аптек XVIІІ-XIX ст. на 80 відсотків складався з лікарських засобів рослинного походження, решта – хімікати та речовини тваринного походження. З лікарських форм в аптеках готувалися настої, відвари, краплі, порошки, мазі, свічки. Гостра конкуренція спонукала власників аптек виготовляти також лікувальні вина, мінеральні води, косметичні засоби. Боротьба за виживання примушувала спроваджувати різні екзотичні препарати з-за кордону, створювати власні фірмові ліки. До таких належать ланоліновий крем та трікоген (засіб, зміцнюючий волосся) доктора Байла, протиревматичний бальзам К. Арматиса.
Ділки від фармації, які були тоді і, на жаль, водяться досі, не гребували нічим, щоб залучити клієнтів. Непоодинокими були й випадки прямого ошуканства. Газети початку XX століття, наприклад, рясніють рекламою «надзвичайно ефективних» засобів від облисіння, хоча проблема, як відомо, не вирішена донині.
Значна кількість аптек була у власності єврейських фармацевтів. Під час нацистської окупації 1941-44 років майже всі вони опинилися в ґетто, керівництво приймали провізори таких аптек. У газеті «Станиславівське слово» від квітня 1942 року з’являються оголошення на кшталт: «Подаю до відома шановного громадянства міста Станиславова і околиць, що я перейняв управу аптеки при вул. Адольфа Гітлера (Сапіжинській), ч. 121. Михайло Головатий, аптекар». Автором оголошення є стрий автора цієї статті, який закінчував фармацевтику в Познанському університеті. Аналогічні оголошення подають про те, що «перейняли під свій заряд» аптеки: маґістр Я. Ченстух – на вул. Ринок, 4, магістр І. Шморгун – на вул. Хмельницького (тепер Гетьмана Мазепи), 2, маґістр Л. Білобрам – на вул. Вовчинецькій, 55.
Згадана тут Любов Білобрам, що походить з української патріотичної родини, прожила довгий вік, померла у 2006-му на 99-му році життя, була живою історією станиславівської фармацевтики. Вона була першою українкою в місті з вищою фармацевтичною освітою. За допомогу українським підпільникам потрапила 1943 року в німецький концтабір, а в перші роки після війни переховувалась через загрозу радянського арешту. Залишила цікаві й дотепні спогади про роботу аптек і взагалі про громадське життя міста у міжвоєнний час.
У 1987 році, коли обласний центр відзначав своє 325-річчя, в ньому працювали 24 аптеки. А скільки аптек в Івано-Франківську зараз, напередодні його 350-річчя? Один із сайтів Інтернету у відповідь на такий запит наводить список із 119 аптек! Декотрі з них вже не існують, але нема там і тих, що відкрилися недавно. Отже, можемо орієнтуватися на цю цифру. У центрі міста аптеки можна побачити навіть у трьох сусідніх будинках. Містяни жартують: «У нас тепер відкриваються лише банки, магазини мобільних телефонів, кав’ярні й аптеки».
Ці заклади переважно гарно оформлені, добре обставлені, вибір ліків широкий, зайвим є нагадувати, що інформація про ліки всюди заведена в комп’ютери. Велика кількість аптек для нас, споживачів, – це нібито добре, конкуренція мала би збивати ціни на ліки. На жаль, такого не стається, і ціни ростуть, ростуть. Напрошується думка, що аптечна справа нині – це не стільки турбота про здоров’я людей, скільки досить прибутковий бізнес.
Сьогодні з вдячністю згадаймо про найдавніші аптеки міста з багатими традиціями. Незмінно працюють понад 100 років за одною адресою аптеки на вул. Василіянок, 3 (колишня «Під зіркою», від 1903 року) та на вул. Січових стрільців, 26 (колишня «Під ангелом», від 1910 року). Не міняли також адреси за час існування аптеки з більш ніж 70-річною історією на вул. Вовчинецькій, 55, Незалежності, 121 та на вул. Чорновола, 30.
Михайло Головатий
З архіву газети «Західний кур’єр»
