Уяви собі світ, де все навпаки. У ньому Україна – не жертва, а агресор, не колонія, а імперія. У ній еліта їздить на роботу маршрутками, а посполиті на «каянах» і «бенцах», коти і пси їх збивають час від часу і їх довго, лежачих, бідолашних, ніхто не забирає з-посеред дороги. Мєнти підвішують себе за бебехи і вивертають в наручниках самі собі руки, кийками з гандонами штрикають своє начальство, а те за це їм надбавки нелегальні виплачує, щедро так. Суддів засуджують підсудні, депутати обирають електорат(що, в принципі, має свій великий відбиток і в нашій реальності, але якість інша, ви ж розумієте).
У тій країні пан Кубчак п’ять лімонів баксів сміло кидає в морду підкупантам, і ревом заявляє: « Які гроші ?!? Я за цемент і шифер продамсь – і лише народу !!!». Президент цієї країни ненавидить Донецьк, Єнакієво, Горлівку, корупцію, бандитизм, брудні бабки, авторитаризм і всіляко практично й систематично протистоїть їм. А всі без винятку громадяни йому у цьому злагоджено допомагають.
Прищавий школяр на паркані аерозольним балоном на Сході країни пише ху…м «мел», а школяр на Заході країни, як більш старанна і культурна істота, тим самим органом - «крейда», і ніхто не свариться через мову, і ніхто їх не сварить через їхню мову; міністр освіти і культури сварить Росію і зізнається мало не щодня в платонічному коханні Галичині і її жителям чудесним.
Домогосподарки читають Платона, а їхні чоловіки-ваділи Арістотеля. Платон з Арістотелем в палацах мудрих правителів(напевно що Януковича, Путіна, Лукашенки) читають їхні жеже і довго-довго, складно-складно над цим полемізують. Сократ тим часом постить ваші фоткі з грибів, мисливств і рибалок у Фейсбук, а Ніцше йому лайкає весь час і підморгує в позитивних коментарях Вконтактє. І Тарас Григорович зі Степаном Андрійовичем у парках, скверах і на площах тільки роблять, що відкривають пам’ятники мерам, місцево- управлінцям, войовничим педагогам моралі і всім-всім, не забуваючи про квіти і дати.
Це країна мрій, і вона існує в анти-світі, у світі, де панують субтильні згустки квантів дуже темної матерії і ще темнішої енергії. До неї ти не потрапиш так просто, друже, бо складений з іншої матерії та енергії, поки що.
В тому химерному, неясному просторі без часу, або просторі з максимально стиснутим і водночас розтягнутим часом, ти, як не парадоксально знову, існуєш вже і тепер, який ти є з плоті і крові. Існуєш і живеш відразу як тільки починаєш помишляти про те, що колись в твоїй укоханій і захобаній тобою і братом твоїм рідним країні зацарюють такі умови, що мєнти, влада будуть страждати, а ти з цього відкрито потішатися та ще й з кабіни «каянчика», та ще й з «кальянчиком» - мічта всякого бідного нашого калянчика..
У тобі раптом змикаються світ і анти-світ. Колись-таки, кажуть деякі фізики і метафізики, відбудеться «анігіляція світу і анти-світу» - «вибухове взаємозахоплення». І ти здивуєшся, можливо, коли виявиш себе мєнтом в анти-світі, коли ти був простим безправним громадянином в цьому світі. І спитаєшся, не знаючи, де Бог там, а де диявол: «А чого, блін, так ?» І почуєш ствердну відповідь : «Менше треба було мріяти, більше діяти – став би правителем палацу, де полемізують Платон з Арістотелем». Хто це скаже, блін ?.. Хто це вже каже, блін ?..
