Амнезія «сірого кардинала» БЮТ нардепа Ярослава Федорчука

Нещодавно в одному з офісів наштовхнувся на стос запилених книг, над якими вже встигли павуки вимережити свої тенета. З дозволу теперішніх власників кабінету взяв одну з книжок. Здувши кіптяву, очам своїм не повірив: автором книги є Ярослав Федорчук – «сірий кардинал» партії «Батьківщина». Прізвище 74-річного Ярослава Федорчука, якщо й називають, то явно не в числі перших. Шеф партійної бюрократії, керівник Виконавчого секретаріату «Батьківщини», народний депутат України нечасто з’являється на телеефірах, проте це в жодному разі не відображає ступеню його впливу всередині своєї політсили. Саме він займається поточною роботою з місцевими організаціями «Батьківщини», контролює виконання ними вказівок вищого керівництва, робить «чорнову» роботу, займається тиловим забезпеченням «облич» партії. Ярослав Федорчук зазвичай доволі стримано коментує власне політичні питання, хоча знає значно більше, ніж може і хоче розповісти…

 

Згодом, запаривши чаю з карпатських трав, взявся за чтиво авторства Ярослава Федорчука під назвою «Волинянин», яке побачило світ у видавничому центрі «Просвіта» 2007 року.

 

У короткій анотації до книжки сказано, що це «оповідь про обпалені війною, нацистським концтабором, післявоєнним лихоліттям дитинство й юність одного з наших сучасників». Але входження, вникнення в текст цієї оповіді розкриває моторошні, не знайомі широкій людськості каральні польські експедиції супроти відвічно сущого на своїй землі автохтонного населення — українців-волинян… Не випадково автор дав своєму творові назву «Волинянин», цим самим ніби закцентувавши нашу увагу на одному з мільйонів волинян, доля яких була подібна до тієї, яку відтворює Ярослав Федорчук…

 

Не переказуватиму сюжетного ряду, який послідовно розгортається в часі: від так званого «визволення» західноволинських земель до «інтегрування» цих земель у післявоєнні роки у «великий і непорушний» СРСР. На перший погляд, це не журналістський виклад і не художня інтерпретація пережитого автором. Це — відновлення пам’яті, це реконструкція минулого з відповідним коментарем сучасного аналітика. Тут вражає точність деталі: ескізне відтворення характерів, наближені до можливих у житті діалоги, зіткнення особистостей, миттєвості реакції головного героя, якому Ярослав Федорчук дав ім’я Олександр, аби через нього трохи дистанціюватись і прецизійно бачити людей і світ…

 

Читаючи книгу, по якій, гадаю, майстерно пройшлась рука літературного редактора, в мене виникло якесь дивне відчуття, а відтак і запитання: чому автор не від свого імені веде розповідь? Відповідь ховається на останній сторінці книги, де йдеться про автора – Ярослава Петровича Федорчука.

 

Народився автор спогадів «22 жовтня 1936 року на Волині у багатодітній селянській сім’ї… Трудову діяльність розпочав робітником. Працював мотористом, слюсарем, виконробом, головним механіком, головним інженером на нафтопромислах Івано-Франківщини. З відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут, аспірантуру Академії суспільних наук у Москві. Кандидат економічних наук, автор низки монографій та більш як 60 наукових праць».

 

Дивно, але в оприлюдненій у книзі біографії Ярослава Петровича випав цілий життєвий пласт – робота на комсомольських та компартійних посадах. На Прикарпатті пам’ятають його як першого секретаря обкому комсомолу, першого секретаря Долинського райкому Компартії України (1972-1983 рр.) та першого секретаря Івано-Франківського міськкому Компартії України (1983-1990 рр.). Зазвичай в тих, хто пише мемуари, пам’ять дуже добра. А тут тобі така амнезія – провал у пам’яті не на рік-два, а на два з гаком десятиріччя.

 

Здається мені, що Ярослав Петрович свідомо уникає свого компартійного минулого, яке ніяк не в’яжеться з викладеним у книзі «Волинянин». Самодурство, войовничий атеїзм партійного функціонера на Бойківщині нині згадують зі щемом у серці. Сотні понівечених доль, пропущених через бюро райкому КП через якісь незначні упущення. Лакейство волинського зайди перед своїми комуністичними вождями вилилось у варварське вирубування карпатських пралісів, бездумне використання нафтогазових родовищ, закриття й знищення церков та капличок, переслідування інакомислячих, чия думка розходилась з генеральною лінією КПРС. Ось далеко не повний послужний список нашого писаки, якого за заслуги перед партією скерували на підвищення – першим секретарем Івано-Франківського міському Компартії України.

 

У часи Андропова, Черненка та Горбачова цей комуністичний прихвостень добряче в’ївся в печінки івано-франківців. Пригадую (я тоді працював у міськвиконкомі), як керівники перед будь-якою нарадою, партійним пленумом, засіданням бюро жменями ковтали аспірин та валер’янку, аби у такий спосіб бодай якось уберегти своє здоров’я і психіку від приступів навіженства цього партійного тирана місцевого штибу. Бувало, що зустріне когось на вулиці з керівників й почне привселюдно школити так, що лихослів’я було чути на кілька кварталів. Скільки людських душ, доль скалічив цей опричник! Скільки доносів настрочив цей холуй в Київ і Москву!

 

Ось переді мною лежить доповідна записка «Про несанкціоноване зборище 18 червня 1989 року в місті Івано-Франківську» за підписом секретаря міськкому Компартії України Я. Федорчука. У ній ставленик Москви обурюється й докладно описує вимоги двох тисяч патріотів «узаконити жовто-блакитний прапор і тризуб як національні символи, легалізувати українську католицьку церкву, створити народний рух України». І таких документів існує море. У них кожен епізод — своєрідний пункт болю, від якого запалюється вся тканина часу. Благо, архіви не горять.

 

І ще один факт спав на гадку. Під час місцевих виборів у 80-х роках в Івано-Франківську на десятках бюлетенів з прізвищем кандидата в депутати Федорчука гострослови дошкульно висловили все, що думають про цього комуністичного функціонера.

 

…Так склалося, що протягом усієї історії України ми не мали жодного національноспрямованого уряду, жодного лідера, який би не смикався у різні боки, а займався виключно Україною і добробутом українців. Ми завжди озиралися на інші країни та нацменшини в своїй державі. Протягом 20 років Незалежності влада стала тріумфом нескінченого багатовекторного напрямку розвитку України. Узята в рамки так званого міжнародного товариства, влада завжди консультується або ж озирається на світове товариство, яким би злочинним і нелюдським воно не було. І, на свою біду, цю владу обираємо саме ми з вами. Знаємо, що злочинці, знаємо, що їм не цікаво служити народу, - і все одно обираємо. Знаємо, що перешиванці - перший секретар Івано-Франківського міському Компартії України Ярослав Федорчук та секретар Івано-Франківського обкому Компартії України Дмитро Шлемко – вміло тримають ніс за вітром, перемалювались з червоних барв на білосердечні, й вперто голосуємо за партію «Батьківщина» - зборище перекотиполе й олігархів. Загнані в глухий кут, ми вимушені обирати із мерзотників найбільш підходящого нам з огляду на ті чи інші причини. Світова фінансова система, світова «прогресивна спільнота» стала повноправним володарем України. Ми втрачаємо свої історію, культуру і менталітет. Ніхто не знає, скільки ще буде продовжуватися це смішне мавпування «європейських цінностей» та «добросусідських відносин з Росією». Ніхто не знає, скільки ще лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко буде їздити в Ізраїль і цілувати стіну плачу, чи скільки ще опозиціонерів або депутатів будуть їздити в Росію на з’їзд провладних партій.

 

Доки Україна не матиме проукраїнську владу, доти ми будемо вимирати, піклуватися лише про себе і жити заради «хліба і видовищ». Над нами сміються, ми втрачаємо останні крихти честі, але ми ще живемо (якщо це так можна назвати). Так як отарі потрібен вівчар, так і народу потрібен провідник. Чи дочекаємося ми того, хто обере правильний вектор розвитку України? Чи не доведеться йому тоді по піщинкам збирати націю? Чи й далі творитимуть закони вчорашні комуняки федорчуки, шлемки? Бозна…

 

Насамкінець повернемось до книги «Волинянин». Зрозумів, що на запитання, навіщо потрібно людині, обтяженій і досвідом, і життєвими повсякденними потребами ще й братися до пера, однозначно відповісти неможливо. Є якась ірраціональна потреба в перегортанні сторінок власного життя. Не лише для дітей своїх чи онуків, а й передовсім для себе, себто для душі своєї. Така сповідь має бути чесною. У передмові до книги письменник Володимир Яворівський своє розшаркування перед «сірим кардиналом» партії «Батьківщина» озаглавив «Пам’ять неложними устами». Але чомусь здалось, що викладаєте пам’ять на папір якраз ложними устами. А посіяна брехня ще ніколи не давала врожаю.

 

Зіновій Бойчук спеціально для сайту «ОстроВ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


12.04.2011 Зіновій Бойчук 2744 6
Коментарі (6)

Андрій 2011.04.12, 16:44
А хто такий цей Зіновій Бойчук?
Микол 2011.04.12, 18:36
Фіртка, а тупо вбивати коментарі - не сучасно). Добре, спробую написати м'якше. Андрію, Зіновій Бойчук раніше редагував бютівську газету. Потім його звідти поперли. Тепер він, не шкодуючи сил і честі, віддає борги.
Я 2011.04.12, 20:06
Все як завжди. Замість обговорити висвітлену проблему чи інформацію - взялись за автора. А наша проблема - що БЮТ з такими гарними для українців гаслами і обіцянками дійсно має погане нутро в особах таких вічних перешиванців-псевдолідерів федорчуків, шлемків і інших... І знову бідний українець не бачить кому довірити владу, кого обирати.
Лала 2011.04.12, 23:03
Також партійний функціонер (працював у міськкомі партії - див. у статті), але на нижчій посаді, тому заздрить. А тепер знаходить недоліки у всіх, крім себе. Але ж люди пам'ятають і З. Бойчука. Особливо ті, що навчалися на істфаці.
Федорівський 2011.04.13, 09:34
А при чому тут Бойчук. Ви вникніть у текст - там же правду написано, причому ще доволі м'яко.
San 2011.04.13, 12:43
Ага, він і про Юліне єврейське коріння писав - усю правду. Під вибори. Чесно так, з гідністю)
02.02.2023
Тетяна Дармограй

Фіртка зібрала актуальну інформацію про правила вручення повісток під час воєнного стану та відповіді на розповсюджені запитання.

1321
24.01.2023
Тетяна Дармограй

Втеча з дому — це найчастіше протест дитини. Згідно зі статистикою, лише у 2022 році на Прикарпатті розшукували понад 180 дітей. На щастя, правоохоронці усіх знайшли та повернули батькам. 

853
16.01.2023
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки розпитала в отця Йосафата Бойка, настоятеля парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, як зберегти подружній союз, що символізує собою таїнство вінчання та як жити в сім’ї згідно з Божими заповідями.

6015
06.01.2023
Уляна Мокринчук

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікаркою-терапевтом, дієтологинею Тетяною Чевалюк та дізналась, як не переїдати під час святкових застіль, як харчуватись людям, які дотримувались посту та чим допомогти організму після свят.  

1567
03.01.2023
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає, які обов’язки у призовників, військовозобов’язаних і резервістів та що нового передбачає порядок.  

5964
30.12.2022
Уляна Мокринчук

Журналістка Фіртки дізналась, як новини впливають на людину, її стан та емоції та як в сьогоденні читати новини без шкоди для психічного здоров'я.

1728

Якби усіх людей, що беруть участь у дискусіях  в соцмережах, які розгорнулися довкола Почаївського монастиря, зібрати разом, то ними можна було б  легко заповнити центральний собор обителі та й весь  монастир до зовнішніх мурів.  

371

Потенціал енергетичних запасів і підземних сховищ газу України для забезпечення надійного резервного джерела природного газу для країн Європи, включно з Великобританією. Розкриття потенціалу Лондона, як світової фінтех-столиці, для сприяння широкомасштабним інвестиційним проєктам у цій сфері та створення мережевої платформи для співпраці та процвітання компаній в Україні та Великобританії.

1037

Нова українська школа стартувала влітку 2016 року з розробки й затвердження Державного стандарту початкової освіти та Державного стандарту базової освіти. "Зображення" бажаного випускника НУШ: особистість, патріот та інноватор. Задля досягнення поставлених завдань освіта має стати інклюзивною та компетентнісно орієнтованою.

1341

Через безліч фільмів та подорожей ми познайомилися з так званим «європейським» або «американським» Різдвом, де поміж красивих гірлянд не видно жодної згадки про Христа. Різдво Христове без Христа! 

1342
31.01.2023

Найулюбленішою стравою українців вважається червоний борщ. Готують його часто із засмажкою, різними овочами та м'ясом. Однак є такі інгредієнти, які можуть лише зіпсувати смак страви.  

298
25.01.2023

Всім відома фраза "краще не їсти після шести вечора". Багато людей дотримуються цього правила, особливо, коли намагаються схуднути. Але чи може сон натщесерце погано вплинути на самопочуття? Читайте, чи можна лягати спати голодним.  

516
20.01.2023

Пропонуємо підбірку продуктів, які допоможуть зберегти здоров'я у таких несприятливих для організму погодних умовах та зміцнити імунітет.

711
31.01.2023

Якщо люди вільного стану одружилися цивільно, і в них не було раніше іншого вінчання, то щоб вони могли іти до сповіді та до причастя — мають повінчатися.

276
24.01.2023

Коли подружжя переживає кризові моменти у сім’ї – слід прийти на розмову чи то до священника, чи до духівника, чи хорошого психолога, оскільки є різні ситуації й відповідно різні ділянки компетенції.

435
18.01.2023

19 січня за юліанським календарем українці святкують Водохреще. Цього дня є безліч різних традицій, безпосередньо пов'язаних з водою.

750
10.01.2023

Спільної комісії Української греко-католицької церкви та Православної церкви України, яка працюватиме над реформою церковного календаря, поки немає, але будь-які рішення церкви ухвалюватимуть спільно.  

1245
04.02.2023

Сьогодні працюють над оформленням необхідних документів та зйомкою відеофільму, який продемонструють згодом.

60
04.02.2023

Сили безпеки і оборони України продовжують посилюватися. Так, в МВС почали формувати штурмові бригади «Гвардія наступу».  

97
31.01.2023

Президент Хорватії Зоран Міланович заявив, що виступає проти передачі зброї Україні західними союзниками, а також висловив переконання в тому, що окупований Росією Крим ніколи не повернеться до складу України.  

237
25.01.2023

Президент Володимир Зеленський подякував лідерам Німеччини й США за рішення надати Україні танки Leopard 2 і M1 Abrams, зазначивши, що провідне значення тепер має їхня кількість та швидкість постачання.  

408
20.01.2023

Голова грузинської провладної партії виступив за відновлення прямого авіасполучення між Тбілісі та москвою.  

639