Фото: ДК
Сім років тому американець Шон Вільямс вперше відвідав Коломию і відтоді щороку долає тисячі кілометрів, аби знову прогулятися писанковим містом.
У рідному Ловленді чоловік організовує ярмарки та збирає кошти для українських військових.
Про Коломию, любов до гуцульського фольклору та підтримку українців за океаном – у розмові «Дзеркала Коломиї» з Шоном Вільямсом.
І в США, і в Україні – скрізь ходить у вишиванці
На зустріч зі мною Шон, а ще його часто називають у нас американським гуцулом, прийшов у вишиванці. Каже, що це його чи не найулюбленіша одежа. В українській вишиванці він розгулює й вулицями Америки. Не приховує своєї любові до всього українського, неприємно дивується, коли українці веселяться в той час, як на сході країни військовий конфлікт і навчає американців готувати вареники. Про все це він розповість згодом. А тепер кілька слів про самого Шона, який, народившись в Америці, вважає себе українцем.
Як пише «Дзеркало Коломиї», 33-річний Шон Вільямс народився і проживає в невеликому американському містечку Ловленд, що в штаті Огайо. Він – музикант та дослідник, працює в журналі «Український тиждень». Вперше Шон відвідав Україну 2008 року. Він був волонтером від Корпусу миру. Зізнається, що практично нічого не знав про нашу країну на той час. «Уявляв її як радянську країну з однаковими панельними будинками», – згадує Шон. Та коли приїхав, був вражений.
«Тут вирувало європейське життя, і я почав закохуватись в Україну», – каже американець. Особливо йому сподобалися гуцульські звичаї й традиції. Він настільки захопився історією Прикарпаття, що сьогодні працює над дисертацією, досліджуючи український фольклор.
Коли приїхав до України, спробував себе у новій ролі – педагога. Один рік жив у сім’ї на Чернігівщині. Там вивчив українську мову. Переїхавши на Прикарпаття, одразу закохався у Коломию. Зізнається, що деякі коломийські вчителі знають американську граматику краще, ніж він, корінний житель США.
«Моїм українським друзям потрібна особлива підтримка»
За роки перебування в Україні Шон знайшов чимало друзів. Каже, що й п’яти хвилин не простоїть у центрі Коломиї, не зустрівши когось зі знайомих. Відвідувати Україну щоліта стало його традицією. «Мої батьки хвилювалися, коли я летів до України. В Америці люди думають, що війна з Росією проходить в усіх регіонах країни. Тож довго не могли з цим змиритися. Я не боявся їхати сюди, адже вважав, що сьогодні моїм українським друзям потрібна особлива підтримка», – каже Шон.
Дехто з його друзів-музикантів пішли добровольцями в зону АТО. Тож чоловік з перших уст дізнавався що коїться на передовій. Вирішив, що потрібно діяти, навіть якщо знаходиться на іншій півкулі планети. Він почав організовувати ярмарки та українські вечірки у Ловленді. Всі зібрані кошти передавав спеціальній організації в Чикаго, яка опікувалась покупкою речей та збором коштів для бійців АТО.
«Американці проти того, аби надати зброю українцям, адже бояться Третьої світової війни. Я не надто задоволений діями американської влади, адже вважаю, що бійцям АТО вкрай необхідна і збройна, і матеріальна підтримка, адже гинуть люди, і ситуація не покращується. Я щиро хочу, щоб в Україні настав мир і Росія нарешті дала спокій українцям та можливість самостійно обирати свій шлях, – каже Шон Вільямс. – Те, що Україна вже давно є європейською країною, відомо. Тут активно розвивається туризм, вражає своєю красою архітектура, – провадить розмову американець. – Втім, Україна потребує підтримки від європейських країн. Тож не розумію, чому Європа не проводить активних та продуктивних дій. А діяльністю української влади я задоволений, адже бачу, що вона працює над реформами та змінами. Єдиного бажаю, щоб країна дійсно отримала краще майбутнє».
Після розмови Шон відвідав Коломийський педагогічний коледж, де зустрів своїх колишніх колег-педагогів та поспілкувався зі студентами. Наступного дня він поїхав на Закарпаття досліджувати фольклор, спілкуватися з людьми, знімати матеріал для своїх документальних фільмів про Україну і вчити нових українських пісень, щоб вкотре зіграти для американців і показати багатство української культури.
