Україна
Україна 337 років була колонією Росії та Австро-Угорщини. Нині минає 22 роки незалежності.
Найбільша за площею країна Європи, територія становить 603 тис. км. кв. За останнім переписом населення 2001 року в Україні проживало понад 48,4 млн. осіб. З них 77,8 % становили українці, 17,3 % - росіяни і 4,9 % - представники інших національностей.
Тільки 85,2% етнічних українців України назвало українську мову рідною. А у етнічних росіян України російську мову рідною визнали 96%.
Румунія.
Цього року минає 137 років незалежності Румунії від Османської імперії (Туреччини).
Румунія виникла в якості васальної держави Османської імперії в 1859 році в результаті об'єднання двох князівств - Молдавії та Валахії. Незалежність була проголошена 1877 року. У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдову (країна між Карпатами і Дністром), Волощину на півдні і Трансільванію на заході. Об'єднання двох перших утворень відбулося 1859 (під назвою «Румунія»), усіх трьох — 1918 року.
Населення, за підсумками перепису 2011 року, становить понад 19 млн. осіб, територія - 238 тис. км. кв. Етнічні румуни складають 90% населення, за даними перепису 2002 року.
Угорці складають 7,9% і становлять більшість у жудеца Харгіта і Ковасна. Також у країні проживають цигани (за різними даними від 535 тис. осіб, або 2,5% до 2,5 млн. або 11%), українці (61 тис. осіб, 0,3%).
Офіційною мовою Румунії є румунська мова, рідна для 99% етнічних румунів. Друга за поширеністю мова в країні - угорська мова, рідна для 98% етнічних угорців.
Румуни (молдавани) заселяють також нинішню сусідню республіку Молдову, де молдавани становлять 70% населення. (Молдаванами з політичних причин називали у СРСР румунів, які жили в межах колишньої Російської Імперії). У молдаван і румунів спільна румунська літературна мова.
Болгарія.
Болгарія 482 роки була колонією Османської імперії (Туреччини), цього року минає 106 років незалежності.
У 1396 році Болгарія потрапляє під владу турків. У 1877–1878 рр. відбувалася російсько-турецька війна. У 1878 році після підписання Сан-Стефанського мирного договору Болгарія одержала автономію у складі Османської імперії. У 1908 році було проголошено незалежність Болгарії.
Населення на 2011 рік становить 7,36 млн. осіб, територія – 111 тис. км. кв. (До речі у семи західних областях України проживає 9,5 млн. осіб., площа 110 тис. км. кв.)
Етнічні болгари - 84,8% населення (рідна мова болгарська 99,4%), турки – 8,8% (рідна мова турецька 96,6%), цигани – 4,9% (рідна мова циганська 85,0%). Офіційною мовою Болгарії є болгарська мова.
Що вразило мене як туриста в Болгарії?
Усі центральні телеканали, а це більш як десять каналів центрального телебачення, цієї маленької країни, транслюють свої передачі винятково болгарською мовою. На болгарському телебаченні і радіо дотримуються принципу: один канал – одна мова. Аналогічна ситуація з радіо і центральною друкованою пресою.
Болгари користуються кирилицею. За даними порівняльного мовознавства, найближча за лексикою до болгарської мови – російська. Але на відміну від української мови, болгарська мова не пройшла процесу приведення її у відповідність до російської. Болгарам пощастило, що у них не було і немає спільних кордонів з Росією... Тому у зв’язку з зовсім іншою граматикою, відмінним наголосом і вимовою, розмовна болгарська практично не зрозуміла для російськомовних. Хоча старше і середнє покоління болгар вивчали російську в школі, нині болгари на звернення до них російською продовжують надавати відповідь чи говорити болгарською. Безумовно, російська мова у всіх засобах масової інформації перекладається.
Було дивно чути на болгарському телебаченні представника уряду України, що говорив російською мовою, мовою третьої держави. Але це відбувалося не тому, що на каналі не змогли знайти перекладача з української, а тому, що чиновник не володіє державною мовою, і в Україні говорить так само винятково російською. Його перекладали болгарською. Природно, що у наших болгарських знайомих виникали питання:
по-перше, враження, що їм причулося, і що це не представник України, а насправді це урядовець з Росії;
по-друге, що українців і їх мову, (в нібито їх країні), ніхто не поважає, якщо українською навіть державні посадовці не використовують. Адже за кордоном цей чолоік предствляв не себе чи свою сім'ю, або російську національну меншину, а представляв українську державу;
по-третє, в усіх складалося враження, що Україна знаходиться під окупацією і при владі в ній чужинці.
Після цього прикладу, і після проживання в Україні, важко повірити, але насправді у Болгарії немає громадян, котрі не володіють болгарською мовою, хоча у Болгарії є відносно багато турків і циган. Вони говорять мовами зовсім не схожими на болгарську, але зуміли вивчити болгарську. У нас при дуже великій схожості української і російської мов, вивчити українську для російськомовних велика проблема...
І ще, порівнюючи з Україною, дивина, - у Болгарії тільки 0,6% етнічних болгар не вважають болгарську мову рідною! Так у Болгарії є діалекти. Але знову ж таки, важко собі уявити, що незважаючи на близькість і подібність до російської мови, у них немає російсько-болгарського суржику. І хоча Болгарія 482 роки була колонією Османської імперії (Туреччини), у них немає «туркоязычного населения».
Болгари не второпають, що деякі керівники нашої країни, чи відомі багатії України по рівню володіння державною мовою і т.д., виглядають туристами, які за для пристойності знають кілька фраз по-українськи і на початку інтерв’ю чи ток-шоу кидають їх журналістам, мовляв «мы местные». Хоча у них з туристами кардинальна відмінність.
Справжні туристи їдуть в чужу країну, щоб витрачати гроші. «Наші туристи» живуть в Україні, щоб заробляти гроші, визискувати українців, набивати грішми свої кишені і виводити гроші за кордон, а вже там їх витрачати.
Стефанко С.
